Защита безымянных

Скоро разрешат сообщать о взяточниках анонимно по специальной телефонной линии

Если раньше каждое обращение к стражам порядка гражданин должен был подписывать настоящим именем, то нововведение позволит этого не делать. Если закон примут, то, обращаясь с жалобой на соседа, лицо сможет себя не называть.

Викрий сусіда

На засідання Комітету Верховної Ради з антикорупційної політики зійшлося багато журналістів, адже в порядку денному було обговорення проекту «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» (№1010). Документ привернув увагу соціуму насамперед тому, що містить важливе нововведення — анонімність для тих, хто хоче здати корупціонера в руки правосуддя.

Загалом сьогодні в Україні досить слабкий захист персональних даних, анонімності та державної таємниці. Якщо мати розум і зв’язки, то можна відкопати будь-яку інформацію. У соцмережах активно обговорюють те, що мало би бути таємницею слідства, у свідків є «звичка» несподівано йти із життя, а заявники, котрі повідомляють про факти корупції, стають козлами-відбувайлами для керівників та співробітників. Адже ніхто не бажає бачити поруч із собою особу, котра може в будь-який момент написати донос.

Можна згадати відому суддю Ларису Гольник, яка повідомила про бажання місцевого мера за гроші закрити справу про адміністративне правопорушення. Хоча жінка отримала за кордоном винагороду за боротьбу з корупцією та схвалення від громадських активістів, у власному суді не знайшла розуміння. Через дисциплінарну скаргу свого начальника дістала догану.

Хоча досвід роботи Національного антикорупційного бюро свідчить, що необхідність підписувати власним ім’ям заяви про правопорушення не стала на заваді заявникам. НАБУ отримує до десяти тисяч скарг щороку.

Проте законотворці дійшли висновку, що це число можна збільшити завдяки новому законові. Щоб заявникам полегшити життя та заохотити їх здавати правоохоронцям злісних корупціонерів, народні обранці вирішили прийняти відповідний закон. Головну мету нардепи бачать у тому, щоб зберегти анонімність викривачів не тільки перед суспільством чи підозрюваними, а й перед правоохоронцями. Адже останні не надто добре вміють тримати язика за зубами.

Гроші, захист та інші привілеї

Проект №1010 зобов’яже створити захищені анонімні канали зв’язку. Це й анонімні гарячі лінії, електронні поштові скриньки, через які викривач може зробити повідомлення, не називаючи свого імені. Наприклад, працівник відповідного органу зможе повідомити про те, що його керівник — корупціонер, і при цьому комфортно продовжувати працювати на робочому місці.

Анонімне повідомлення про можливі факти пов’язаних із корупцією правопорушень будуть розглядати, якщо наведена інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можна перевірити. Перевірятимуть протягом 15 днів з моменту отримання, якщо ж цього часу замало, то місяць. Виявивши факти, які підтверджують правдивість повідомлення, керівник відповідного органу вживатиме заходів щодо припинення порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а в разі встановлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформуватиме спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції.

Держава заохочуватиме викривачів повідомляти про хабарників. Усі охочі долучитися до боротьби з корупцією, зможуть донести на порушників усно, письмово, на офіційних веб-сайтах, через засоби електронного зв’язку. Крім того, зможуть звернутись до засобів масової інформації, журналістів чи громадських активістів.

Однак ця ідея зовсім не нова, анонімні доноси активно практикували в СРСР та царській Росії. Сьогодні від них не відмовляються в Білорусі, Казахстані. Їх прийнято вважати ознакою тоталітарних держав, але, попри це, у ліберальній Західній Європі поліція також має право реагувати на анонімні повідомлення про злочин. В Україні у 2013 році розглядати анонімні повідомлення дозволили СБУ. Орган, який вже може реагувати на анонімки, — це Державне бюро розслідувань.

Дослідники стверджують, що саме анонімного доносу свого часу зробила можливим сталінський терор, а сучасні правники щоразу, коли в Україні з’являлась ініціатива дозволити анонімні повідомлення про злочин, обурювалися. На їхню думку, такий закон відкриє скриню Пандори, адже люди зможуть мстити тим, хто заподіяв їм якісь побутові неприємності, хто багатший, успішніший і просто має інші політичні чи релігійні вподобання.

У проекті №1010 передбачено посилений захист викривачів, багато статей чинного закону «Про запобігання корупції» пропонують доповнити словами «захист викривачів». Останні зможуть не просто отримувати винагороду за те, що повідомили про хабар, а й оскаржувати суму в суді, якщо вона буде недостатньою з їхньої точки зору. У разі потреби є право скористатися програмою захисту свідків.

Утім, якщо викривач забажає отримати винагороду за викриття злочину, йому доведеться таки назвати своє ім’я. Щоправда, проект і тут передбачає захист для особи. Зокрема, людина зможе розраховувати на всі види послуг у рамках безоплатної вторинної правової допомоги. НАБУ в разі звернення викривача здійснюватиме представництво в суді його інтересів, якщо він буде неспроможний самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права.

Донощик матиме право бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих, зможе звертатися з позовом про захист своїх прав і свобод, а також вступати у справи, провадження в яких відкрито за його заявою, на будь-якій стадії судового розгляду. Також викривач зможе ініціювати перегляд судових рішень.

Утім, у профільному комітеті вирішили не приймати рішення згарячу. Дійшли думки, що треба ще раз зважити, чи не міститься в законі якихось корупційних ризиків.

Натомість про права корупціонерів, на яких будуть скаржитись аноніми, на засіданні не згадали. Напевне, розраховують, що аналіз цієї сторони документа мають зробити адвокати.

ОПИТУВАННЯ ДЛЯ «ЗіБ»

Чого буде більше від такої ініціативи: марної роботи правоохоронців чи реальних вироків чиновникам-корупціонерам?

Олексій КАЛІННІКОВ,
старший партнер АО «Могильницький та партнери»:

— В українських реаліях ініціатива встановити винагороду викривачу, яка працює в багатьох країнах світу, зокрема в США, Литві, Південній Кореї, може призвести не тільки до марної роботи правоохоронних органів щодо перевірки безпідставних звернень «потенційних викривачів», а й до певних зловживань.

Так, окрім правоохоронців тепер і викривачі можуть провокувати скоєння службовою особою корупційного злочину з метою отримання винагороди в межах 10% від ціни предмета корупційного злочину. При цьому притягти викривача — фізичну особу до кримінальної відповідальності за провокацію злочину буде неможливо. Адже в ст.370 Кримінального кодексу встановлено, що суб’єктом злочину може бути лише службова особа.

Крім того, винагорода викривачу, розмір якої може становити 12519000 грн. (станом на теперішній час), сама здатна стати значним корупційним чинником та призводити до службових зловживань з боку відповідних посадових осіб.

Отже, ефективність інституту винагороди викривачу залежатиме не тільки від змісту закону, а й від сумлінності правоохоронців та судової практики.