Приговор с третьей попытки

Независимо от количества рассмотрений дела положение обвиняемого не может быть ухудшенным

Запрет на ухудшение положения обвиняемого, возникающий после отмены апелляционным судом решения первой инстанции на основаниях, не указанных в ч.2 ст.416 Уголовного процессуального кодекса, продолжает действовать весь последующий период уголовного производства относительно этого обвиняемого независимо от того, сколько раз будет производиться слушание в местном суде в этом же производстве. Об этом идет речь в постановлении Верховного Суда от 22.01.2019.

А потерпілий проти

Пізно ввечері компанія з кількох чоловіків і жінок розпивала спиртні напої. У ході спілкування між особами виникла суперечка. Один із чоловіків вихопив травматичний пістолет і почав погрожувати іншим учасникам посиденьок, вимагаючи в них гроші. До погроз свій голос долучив і товариш дебошира. У ході перепалки двом особам були заподіяні тілесні ушкодження: один громадянин дістав кулю в плече, інший — у ногу. Крім цього, власнику пістолета разом із товаришем удалося заволодіти грошима потерпілих.

Місцевий суд засудив винуватців до 7 і 8 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув’язнення в 3 місяці з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі. Апеляційна інстанція залишила вирок без змін.

До касаційного суду надійшло відразу кілька скарг. Прокурор просив переглянути вердикт апеляційної інстанції через те, що вона залишила поза увагою допущені місцевим судом порушення вимог ч.2 ст.416 Кримінального процесуального кодексу, якою передбачено особливості нового розгляду першою інстанцією після скасування вироку, унаслідок чого було посилено покарання.

Потерпілий просив змінити рішення стосовно одного з дебоширів і призначити йому покарання зі звільненням від відбування останнього з випробуванням, зазначаючи, що примирився із засудженим та не має до нього претензій.

Дві умови погіршення

Згідно з ч.2 ст.416 КПК під час нового розгляду в першій інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Уживаючи в тексті вказаної норми термін «новий судовий розгляд», законодавець не пов’язує його виключно з тим вироком першої інстанції, у зв’язку зі скасуванням якого здійснюється цей судовий розгляд. Тому заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування апеляційним судом рішення першої інстанції з підстав, не зазначених у ч.2 ст.416 КПК, продовжує діяти на весь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого (на всі подальші випадки нового слухання в першій інстанції) незалежно від того, скільки разів здійснюватиметься розгляд у місцевому суді в цьому ж провадженні.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд (постанова №414/1217/14-к). Він визнав обґрунтованими доводи прокурора про порушення місцевим судом вимог ч.2 ст.416 КПК. Як зазначається в постанові ВС, законодавець установив дві обов’язкові умови, за яких допускається погіршення правового становища обвинуваченого під час нового розгляду кримінального провадження:

• якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника (умова щодо суб’єкта апеляційного оскарження, за скаргою якого було скасовано вирок);

• якщо вирок було скасовано у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання (умова щодо підстави скасування).

Водночас звертає на себе увагу конструкція норми ч.2 ст.416 КПК, сформульована як виняток із загального правила про недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого під час нового розгляду внаслідок застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання.

У кримінальному провадженні щодо двох осіб розгляд у першій інстанції здійснювали тричі, і кожного разу місцевий суд ухвалював обвинувальний вирок. Відповідно до першого вироку особам було призначено покарання із застосуванням ст.69 Кримінального кодексу, на підставі ст.75 КК вони були звільнені від відбування покарання з випробуванням з відповідним іспитовим строком. Апеляційний суд скасував цей вердикт.

За результатами нового розгляду місцевий суд призначив особам покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією частини майна. Апеляційний суд скасував цей вирок і вказав, зокрема, на порушення вимог ч.2 ст.416 КПК. Ішлося про посилення покарання без застосування ст.69 КК, а одному з винуватців — ще й без ст.75 КК.

Остаточний вердикт

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна ланка скасувала вирок місцевого суду за скаргою прокурора у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та м’якістю покарання, призначеного одній з осіб, унаслідок застосування до неї положень ст.75 КК, при новому розгляді місцевий суд з огляду на положення ч.2 ст.416 КПК був позбавлений можливості посилити покарання обом особам.

Під час чергового нового розгляду місцевий суд призначив особам покарання в тому ж розмірі, яке було визначено в попередньому вироку. Водночас було вказано на неможливість застосування щодо осіб ст.69 КК. Таким чином, не враховано особливостей нового розгляду після скасування апеляційною інстанцією вироку, передбачених у ч.2 ст.416 КПК, а апеляційний суд не звернув уваги на порушення цих вимог.

ККС змінив вирок місцевого суду й ухвалу — апеляційного, пом’якшив особам призначене їм покарання.