Народ всемогучий

Что сказал и о чем промолчал КС, отправляя ВР VIII созыва на досрочные выборы

Парламент, оказавшийся не способным за 5 лет внести изменения в собственный Регламент, достоин того, чтобы быть распущенным. И теперь уже избиратель, а не Конституционный Суд будет решать, как преодолевать политический кризис, возникший из-за такой бездеятельности.

Могли й дійшли…

Указ Президента про припинення повноважень Верховної Ради VIII скликання визнаний конституційним, отже, достроковим парламентським виборам бути. Це — практичні наслідки рішення КС від 21.06.2019 №6-р/2019. Водночас є деякі твердження, що мають теоретичне значення для сьогодення, але, можливо, виявляться затребуваними в майбутньому.

Підґрунтям для такого рішення КС стали два факти. Після відновлення дії Конституції в редакції 2004 року Верховна Рада не спромоглася повернути в Регламент ВР норми, які визначали б порядок формування та припинення коаліції. Водночас 21 травня глава держави запросив лідерів фракцій для консультацій щодо подальшої долі парламенту, і такі перемовини відбулися.

Отже, констатується у рішенні №6-р/2019, «за відсутності правового регулювання питання щодо встановлення факту припинення діяльності коаліції… учасники консультацій могли дійти висновку про дострокове припинення повноважень ВР з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.90 Конституції, а Президент — ухвалити рішення з цього питання».

Могли і дійшли. Бо, як свідчать коментарі лідерів фракцій одразу після такої зустрічі, переважна більшість з них не заперечувала проти того, щоб піти на вибори достроково. Висновок: якщо політики не вважали доцільним дочасний розпуск парламенту, не слід було приходити на вул.Банкову. Тобто Володимир Зеленський виграв цю партію, оскільки формально виконав вимоги Конституції.

Далі Суд підкріпив свій висновок ще одним важливим доводом: «Розв’язання конституційного конфлікту народом шляхом проведення позачергових виборів до ВР відповідає вимогам ч.2 ст.5 Конституції». Адже саме Український народ є носієм та єдиним джерелом влади в країні. Тобто нардепи, не згодні з оцінкою з боку Президента ефективності їхньої роботи, мають переконати суспільство у протилежному та отримати від виборців підтримку, а отже, і представницький мандат ще на 5 років. Логічно і переконливо, шах і мат…

Питання за дужками

Що ще згадав, але не став розвивати КС. По-перше, за дужками рішення залишилися зміни до Конституції, які були внесені у лютому 2014 року. Рано чи пізно КС доведеться дати оцінку процедурі ad hoc, яку використав парламент для зміни Конституції та передання президентських повноважень спікеру. Хоча б для того, щоб унеможливити її повторення.

По-друге, у рішенні не означено моменту, коли у поточному парламенті припинила існування коаліція. І чи була взагалі, якщо процедура її створення також не формалізована в Регламенті.

По-третє, не торкнувся Суд питання обчислення 6-місячного строку, який захищає парламент від розпуску. В рішенні згадуються тільки дві дати: 26.10.2014, коли була обрана ВР VIII скликання, і 23.05.2019, коли був оприлюднений указ про припинення її повноважень. З огляду на дискусію із цього приводу, що розгорнулася відразу після другого туру виборів Президента, судді мали дати оцінку, чи дотримано вимоги ч.5 ст.90 Конституції. Принаймні аби не виникало питань у майбутньому.

Нарешті, нічого не сказав КС і стосовно конституційності симбіозу мажоритарних та одномандатного округів, за якими проводилися попередні та пройдуть нинішні парламентські вибори. Суд лише нагадав, що «фракційне структурування ВР і формування коаліції депутатських фракцій є обов’язковими умовами її повноважності». Причому формувати фракції можуть тільки політичні партії, які пройдуть до парламенту.

Але ця конституційна вимога може бути виконана без проблем тільки за умови, якщо парламент обирається суто за партійними списками. Як створити коаліцію, якщо майже половина нардепів теоретично може не входити до жодної з фракцій? Адже покарання у вигляді втрати мандата за невходження до фракції передбачене тільки для нардепів, обраних за партійними списками.

Та й 26 порожніх сьогодні «мажоритарних» крісел додатково ускладнюють процес утворення більшості. Як наслідок, «золота» акція для формування коаліції теоретично може опинитися у руках будь-якого «мажоритарника», якого зможуть переманити до себе партії-переможці.

Отже, у новообраних нардепів є цілий рік, аби не повторити помилки попередників та визначити в Регламенті процедуру створення та припинення коаліції. Власне, стільки ж часу є і на формування нового складу Уряду та коаліції. Адже Конституція захищатиме парламент від чергового розпуску аж до липня 2020 року. Незалежно від того, чи виникне до цього часу ще одна криза.

Втім, з огляду на позицію КС народ всемогутній, тому здатен втрутитися у владне протистояння у будь-який момент.