Темные силы юристов

Как «частнику» выполнить судебное решение и не остаться без работы

В вынесении решений, которые нужно исполнять, обвиняют Верховный Суд. В прекращении деятельности частных исполнителей — Министерство юстиции. При этом кое-кого такой порядок вещей и несоответствие нормам абсолютно устраивает. Конечно, сами частные исполнители, мягко говоря, не в восторге от своего положения.

Механізм катаклізмів

Багато хто помітив, що вони, здавалося б, не переступають ні меж власних повноважень, ні резолютивних частин довірених їм рішень. Та, поки вагаються, котре із суперечливих рішень виконувати, потрапляють у поле зору дисциплінарної комісії.

І питання навіть не в тому, що обидва вердикти законними бути не можуть, а незалежний інститут не повинен підпорядковуватися Мін’юсту. Проблема в тому, що виконавчі провадження потрапляють у мертву зону і, здається, саме цього й прагнуть ініціатори скарг, залишаючись у тіні.

Про те, як упоратися з «дорогим» провадженням і при цьому не залишитися без роботи, говорили на засіданні комітету Асоціації правників України з конкурсного права. У центрі дискусії опинилися питання стосовно «приватників» столичного виконавчого округу Івана Жаботинського та Андрія Авторгова. Щоправда, останній уже відстояв у суді своє право на посаду, оскарживши рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про припинення діяльності.

В обговоренні взяли участь і самі представники комісії, і виконавці, і адвокати, і представники влади та банківської системи. Проте ті, кому належить грати першу скрипку в цій справі, залишились осторонь. Швидше за все, з власної волі.

Контрпресинг і сумнівні ходи

Захищати приватних виконавці чи хоча б цікавитися підставами припинення діяльності окремих представників, на думку юридичної спільноти, мала би безпосередньо Асоціація приватних виконавців. Утім, у гру вона не вступає, продовжуючи брати від учасників внески в розмірі 2% від доходу. І на тому вважає свої повноваження вичерпаними.

Постає запитання: які саме функції тоді виконує цей орган, якщо постраждалі виконавці вирішують проблеми самостійно, турбуючись не тільки про власне місце роботи, а й про незалежність усього інституту?

Виходить, що асоціація має всі шанси отримати звання номінального органу, а спростовувати щось керівництво об’єднання не квапиться, знаходячи приводи не з’являтися на дискусії, присвячені незаздрісному становищу своїх підопічних.

Присутні спробували розібратись із колом повноважень ДКПВ, кордони якого можуть виходити за межі закону.

А.Авторгов уважає, що комісія має приймати скарги на виконавців, але тільки ті, що не стосуються предмета їх проваджень. Під юрисдикцію ДКПВ має підпадати порушення етичних правил, а решту випадків повинен розглядати суд. Адже втручання Мін’юсту в діяльність приватних виконавців фактично паралізує її, тому виконавча влада має змиритись із тим, що може вирішувати лише питання щодо організації роботи інституту, а не копатись у справах.

Історія інквізиції

Останньою краплею для юридичної спільноти стала «справа І.Жаботинського». До двох виконавців застосували найсуворіші покарання, їхніх колег до того тимчасово відсторонювали від обов’язків. Причини притягнення до відповідальності варіювалися — від надуманих до недостовірних.

Перша скарга — на «приватника» зі Львівської області Зоряна Маковецького — ґрунтувалася на тому, що у виконавчому документі він застосував абревіатуру ПАТ замість «Публічне акціонерне товариство». Його притягнули до відповідальності, й із цього почалося так зване виховання.

Далі «провину» знайшли в Катерини Шмідт із виконавчого округу м.Києва, котра наклала арешт на майно, якого не бачила, чим справді порушила вимоги закону. Утім, цим майном був майбутній урожай, і в такому випадку нормотворець мав би передбачити особливості аграрного сектору, щоб виконавчі провадження не залежали від жнив.

Відновлений на посаді рішенням суду А.Авторгов нібито двічі хотів стягнути борги — слідом за колегою з державною структури. Проте доказів не знайшлось. У ДВС як не намагались, але виконавчих документів із цього провадження не відшукали.

Дивно, що тільки через це припинили діяльність. Адже в «приватника» знайшлася ще одна дуже вагома причина — рішення суду, яке той справді не виконав. Хоча, можливо, й не міг, бо його прізвище у вердикті не згадувалось.

Про прецедент І.Жаботинського «ЗіБ» уже розповідав. Щоправда, ніхто так і не дізнався, настільки обґрунтованим було його покарання, адже провину, яка тягне на найвище дисциплінарне стягнення, ДКПВ так і не озвучила. Утім, механізм прийняття рішень комісією хоч і суперечить закону, але, на думку її членів — секретаря ДКПВ Олександра Вольфа та начальника відділу примусового виконання рішень Романа Клименка, — є сумірним із завданою виконавцями шкодою.

Пояснення без прояснення

Дійсно, обурення покараних могло би бути й меншим, якби після оголошення неприємних для них вердиктів комісія розклала все по поличках: за що, чому саме так і відповідно до яких норм.

По суті, мотивів зупинення діяльності на кілька місяців чи до рішення суду, яке скасовує притягнення до відповідальності, ДКПВ не дала. Хоча О.Вольф зауважує, що після розгляду 12 скарг, в яких просять звільнити приватних виконавців, тільки двох спіткала така доля. А отже, процес дійсно є чесним, діяльність не припиняють направо й наліво.

Акцентом у «справі І.Жаботинського» стали 25 млн грн., які він намагався стягнути наступного дня після ухвалення нині скасованого блокуючого рішення. І хоча останній нагадав, що наслідків його дії так і не мали, цей аргумент розвіявся в повітрі.

Представник банку, з якого ВС зобов’язав стягнути кошти, того рішення не визнає. Утім, не заперечує, що був готовий до вжиття будь-яких заходів, аби тільки зупинити довірене І.Жаботинському провадження. Навіть стверджувати, що останній був особисто зацікавлений у справі. Убачається, досягти мети банку поки що вдалося, хоча законний засіб — заявлення відводу — не так боляче вдарив би по репутації виконавця.

Усі ці моменти в сукупності породили недовіру юристів та громадськості  до описаного процесу, який дехто встиг назвати кризою юстиції.

Принциповість і масштабність

Щоб компенсувати брак справедливості в системі притягнення виконавців до дисциплінарної відповідальності правники вирішили простежувати дотримання балансу. Не відкладаючи справи в довгу шухляду, в АПУ створили координаційну раду з моніторингу дотримання принципу верховенства права ДКПВ. Її членами серед інших погодилися стати представниця банків Олена Малінська та радник ЮФ Ader Haber Олексій Соломко.

Крім цього, самим приватним виконавцям не завадило б розширити свої ряди, щоб масштабніше відстоювати власні інтереси. Адже, за задумом ініціаторів створення цього інституту, ще у 2016 р. незалежних виконавців в Україні мало би бути понад тисячу. Наразі стратегії розвитку формування немає: чи то всі виконавці мають відійти від держави, чи то кількість тих і інших повинна бути однаковою.

Проте, як показує досвід зарубіжних країн, найкращими фахівцями цього інституту стають вихідці з адвокатури та банківського юридичного сектору. В Україні декотрі «люди не із системи» ставляться з осудом до окремих колег з ДВС, зазначають, що знають, як вони потрапили до «приватників» і чому саме їм дістаються дорогі провадження, від яких ДКПВ відсторонює спритних колег. Але останні все одно встигають стягувати кошти з боржників. Загалом приватні виконавці вже виконали рішень майже на 1 млрд грн. Було б добре, якби їх не зупиняли на досягнутому.