Указ Президента расширил перечень действий, которые могут совершаться частными нотариусами, и предоставил им право удостоверять договоры пожизненного содержания. Такое заключение сделал ВС в постановлении №646/113/15-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
28 лютого 2018 року м.Київ №646/113/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СТРІЛЬЧУКА В. А.,
суддів: КАРПЕНКО С.О., КУЗНЄЦОВАВ.О. (суддя-доповідач), ПОГРІБНОГО С.О., УСИКА Г.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 6 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14.04.2015 та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30.09.2015; за касаційною скаргою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Губської В.А. на рішення Апеляційного суду Харківської області від 30.09.2015,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року Особа 4 звернулася до суду з позовом до Особи 6 про розірвання договору довічного утримання.
Позовна заява мотивована тим, що 29.06.2002 між нею, її чоловіком Особою 8 з однієї сторони та їхньою донькою — відповідачем у справі Особою 6 з іншої було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання. Відповідно до умов зазначеного договору Особа 4 та Особа 8 передали у власність Особі 6 належну їм на праві спільної сумісної власності ізольовану двокімнатну квартиру за Адресою 1, а Особа 6 у свою чергу зобов’язалася довічно повністю утримувати своїх батьків, забезпечувати їх харчуванням, одягом, лікарськими засобами, доглядом та необхідною допомогою. При цьому вартість грошового забезпечення (харчування, одягу та необхідної допомоги) була визначена сторонами у розмірі мінімальної пенсії.
Інформація 2 Особа 8 помер, у зв’язку із чим обсяг зобов’язань Особи 6 зменшився.
Проте протягом усього терміну дії договору відповідач не виконує належним чином узятих на себе зобов’язань за зазначеним договором, внаслідок чого позивач вимушена самостійно себе утримувати, незважаючи на свій похилий вік (80 років), за власні кошти купувати ліки, продукти харчування тощо.
Позивач зазначала, що приблизно за рік до звернення до суду Особа 6 шляхом обману та зловживання довірою заволоділа коштами позивача у розмірі 10800 грн., з приводу чого остання була змушена звернутися до міліції.
З огляду на викладене позивач просила на підставі ч.1 ст.755 Цивільного кодексу розірвати договір довічного утримання, укладений 29.06.2002 між Особою 4, Особою 8 та Особою 6, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Губською В. А., зареєстрований в реєстрі за №*.
Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14.04.2015 позов Особи 4 задоволено.
Розірвано договір довічного утримання, укладений 29.06.2002 між Особою 4, Особою 8 та Особою 6, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Губською В.А.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що набувач за договором довічного утримання — Особа 6 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею своїх зобов’язань за оспорюваним договором.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Особи 4 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що договір довічного утримання, укладений між Особою 4, Особою 8 та їхньою донькою Особою 6, посвідчений 29.06.2002 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, вчинено сторонами з недотриманням вимог закону про нотаріальне посвідчення цього договору, тому такий договір є нікчемним, а отже, не може бути розірваний у судовому порядку.
20.10.2015 Особа 6 подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
30.10.2015 суддя ВСС відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14.04.2015 та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30.09.2015.
12.11.2015 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Губська В.А. подала до ВСС касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
24.11.2015 суддя ВСС відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Губської В.А.
Ухвалою ВСС від 23.12.2015 справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою колегії суддів ВСС від 22.06.2016 провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступника Особи 4, яка є позивачем у справі та яка померла Інформація 1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії №1, виданого 27.04.2016 відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції.
Статтею 388 ЦПК в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII, що набув чинності 15.12.2017, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пп.4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
29.12.2017 справу №646/113/15-ц та матеріали касаційного провадження ВСС передано до ВС.
Ухвалою колегії суддів ВС від 30.01.2018 провадження у справі за позовом Особи 4 до Особи 6 про розірвання договору довічного утримання відновлено. Залучено правонаступника позивача Особи 4 — Особу 5 до участі у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частинами 1 та 2 ст.400 ЦПК визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 29.06.2002 між Особою 4, Особою 8 та Особою 6 було укладено договір довічного утримання, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №*.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлений законом «Про нотаріат» від 2.09.93.
Так, згідно зі ст.7 закону «Про нотаріат» нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів, а на території Республіки Крим, крім того, законодавством Республіки Крим, наказами міністра юстиції, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відповідно до ст.36 зазначеного закону в редакції, чинній на час укладення договору довічного утримання, приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені ст.34 цього закону, за винятком:
1) накладення і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
2) видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя;
3) видачі свідоцтва про право на спадщину;
4) вжиття заходів до охорони спадкового майна;
5) посвідчення договорів довічного утримання;
6) засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.
Перелік нотаріальних дій, які мають право вчиняти приватні нотаріуси, не є вичерпним, оскільки, за змістом ч.2 ст.34 зазначеного закону, законодавством України на приватних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.
Згідно з п.2 указу Президента «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23.08.98 приватні нотаріуси мають право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та всі інші нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, за винятком видачі свідоцтва про право на спадщину та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Таким чином, зазначений указ розширив перелік видів нотаріальних дій, які можуть вчинятися приватними нотаріусами, і надав їм право посвідчувати договори довічного утримання.
Указ Президента «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23.08.98 був виданий на підставі п.4 розд.XV «Перехідні положення» Конституції, набрав чинності, не був визнаний неконституційним і є обов’язковим для виконання.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд помилково виходив із того, що приватний нотаріус не був наділений повноваженнями посвідчувати оспорюваний договір довічного утримання, а тому при його укладенні не було дотримано вимог закону щодо обов’язкового нотаріального посвідчення такого договору, та не врахував при цьому, що указом Президента від 23.08.98 приватним нотаріусам надано право вчиняти нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, за винятком видачі свідоцтв про право на спадщину та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, тому посвідчення приватними нотаріусами договорів довічного утримання після набрання чинності вказаним указом відповідає вимогам закону.
Разом з тим поза увагою апеляційного суду залишилось те, що позивач звернулась до суду по захист свого порушеного права шляхом розірвання договору довічного утримання, при цьому вимог про його недійсність не заявляла.
Крім того, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що позовні вимоги заявлені щодо розірвання договору довічного утримання в цілому, а не лише в тій частині, яка стосувалась позивача.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог через нікчемність правочину, натомість з підстав заявлених позивачем у позові рішення суду першої інстанції не перевірялось, а тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти остаточне рішення по суті спору.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам стст.263, 264 ЦПК щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст.411 ЦПК є підставою для його скасування з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пп.1, 2 ч.3 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
• суд не дослідив зібрані у справі докази;
• суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження чи огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати КЦС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Особи 6 та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Губської В.А. задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 .09.2015 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!