Отступники от порядка

Повлияют ли на результаты конкурса на должности в ВС нарушения ВККС правил игры?

На этапе проведения экзамена Высшая квалификационная комиссия судей допустила несколько огрехов, которые уже сегодня дают повод сомневаться в объективности будущих результатов конкурса на занятие «верховных» кресел. Спасая не только собственное реноме, но и некоторых претендентов на должности в Верховном Суде, «квалификационники» приняли решение, которое, с одной стороны, повернуло конкурсную процедуру в правильное русло, а с другой — указало на раньше сделанные комиссией ошибки.

У цілому чи частинами

Спостерігачі за змаганнями за посади у ВС не могли нахвалитися безпрецедентною прозорістю, відкритістю та об’єктивністю конкурсу. Проте, напевно, зурочили його. Адже в одну мить усе пішло шкереберть. Хтось із експертів уважає, що збій у «системі» стався через недосконалі норми Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Є й ті, кому на думку спадають інші версії, наприклад про те, що ВККС потрібно було протягнути до наступної стадії змагань деяких потенційних «верховників».

Свого часу «ЗіБ» попереджав, що у правилах проведення кваліфоцінювання є певні суперечності, але комісія не звернула на це уваги. Тому потрапила у свої ж процедурні тенета.

Пригадаймо: 16 лютого кандидати складали анонімне письмове тестування. Для кожного з касаційних судів комісія встановила мінімально допустимий бал, котрий, як записано у вищезгаданому положенні, дозволяє претендентам продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Відтак до виконання практичного завдання не було допущено сотню з гаком осіб, і ВККС припинила їх участь у конкурсі.

Тоді ніхто нічого дивного не помітив, хоча й у положенні не було жодного слова про те, що після проведення тестування «кваліфікаційники» повинні вирішувати питання допуску до наступного етапу іспиту. Тільки зазначалося: претендент, «який отримав бал, нижчий за мінімально допустимий, у подальшому не виконує практичне завдання». Виходить, ВККС вийшла за межі встановлених нею ж правил.

Крім того, в положенні зазначається: за результатами одного етапу кваліфоцінювання комісія ухвалює рішення щодо допуску претендента до іншого. Такий припис, на відміну від згаданого вище, є і в законі «Про судоустрій і статус суддів».

Тобто фактично особі необхідно подолати всі сходинки відповідної стадії оцінювання, а не тільки одну з них. Тестування не є окремою частиною оцінювання, це лише складова іспиту. І саме останній є першим етапом «кваліфперевірки» (другий — дослідження досьє та проведення співбесіди).

Тож напрошується висновок: після відповідей на тестові запитання всі претенденти повинні виконати практичне завдання. Тільки після цього комісія має право вирішити, чи подолав кандидат етап «Іспит». Адже як можна визначити результати проходження етапу в цілому, якщо особа взяла участь у першій його частині, а до другої (практичного завдання) не дійшла? Втім, ВККС вирішила, що має бути інакше: кандидат, який не набрав прохідного бала, до розгляду модельної справи не допускається. Самостійно запровадивши таке правило, «кваліфікаційники», ймовірно, навіть не здогадувалися, що потраплять у свою ж процедурну пастку…

Непередбачувані результати

Члени комісії прогнозували, що для перевірки практичних завдань їм знадобиться приблизно 10 робочих днів. Однак ревізія затягнулася: претенденти вирішили модельні справи 21 лютого, а результати були оголошені 28 березня. Спершу ВККС визначила мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання: 70 — для претендентів до Касаційного господарського суду, 67 — до Касаційного адмінсуду та по 65 — до касаційних кримінального та цивільного судів.

Установлення прохідного бар’єра на такому низькому рівні здивувало окремих експертів. Вони зауважили: законом «Про судоустрій і статус суддів» для тих, хто вперше збирається одягти мантію, передбачено, що за результатами кваліфікаційного іспиту претенденти повинні набрати 75% максимально можливого бала. Інакше вважатимуться такими, що не склали екзамену. Тому, переконані фахівці, аналогічні вимоги (якщо не вищі) варто було б застосовувати й під час кваліфоцінювання осіб, які хочуть працювати в найвищому судовому органі.

За таких умов мінімальна планка була б установлена на рівні 90 балів (максимальна оцінка за практичне завдання — 120). Але ВККС не могла цього допустити. Адже довелося б одразу припиняти конкурс через те, що 90 та більше балів набрали: 5 «цивілістів», 8 «адміністративників», 14 «криміналістів» та 15 «господарників».

Дійсно, оцінки, які кандидати отримали за написання вердикту, дещо шокували не тільки їх, а й правничу спільноту. Здивовані були й члени ВККС. Водночас, як стверджують експерти, результати деяких претендентів було легко передбачити. Так, багато хто з правників прогнозував, що політики не пройдуть крізь «практичні жорна». За підсумками написання рішення у справі народний депутат Леонід Ємець (претендував зайняти посаду в КАС) із 29 балами опинився на останньому місці. Трохи кращу, але теж програшну позицію зайняв його колега Руслан Сидорович (планував працювати в КГС). Парламентар посів 93-є місце зі 107 (набрав 59 балів).

А от подив викликала інформація про те, що прохідний бар’єр не подолали з 2 десятки представників вищих спеціалізованих судів (у тому числі й заступник голови Вищого адмінсуду Михайло Смокович) та троє нинішніх «верховників».

Зокрема, прибічники адмін’юстиції не розуміли, як М.Смокович, який уже багато років займає посаду секретаря пленуму ВАС, узагальнює судову практику, формує правові позиції, якими послуговуються його колеги, не зміг набрати мінімально допустимий бал. «Не знаємо навіть, як таке могло статися. Для нас це велике потрясіння», — розповіли нашому виданню «адміністративники».

Крім того, правники вважають, що найбільш несподіваним став рейтинг саме кандидатів на посади до КАС, і навіть знають, чим це можна пояснити.

Суб’єктивний фактор

Перше, що впадає в око, — практичні завдання претендентів на посади в касаційних інституціях оцінювала неоднакова кількість «кваліфікаційників». Так, роботи «господарників», «криміналістів» і «цивілістів» перевіряли колегії у складі 4 осіб. А от ревізію вердиктів «адміністративників» проводило тільки троє членів комісії: Андрій Василенко (науковець), Тетяна Весельська (суддя ВАС) та Юрій Тітов (суддя ВСУ у відставці). Це означає, що, по-перше, претенденти були не в рівних умовах. По-друге, існує правило: чим більше осіб перевіряє роботу кандидата, тим вищим є показник об’єктивності оцінки.

Як припускають експерти, не виключено, що деякі «кваліфікаційники», які свого часу розглядали адмінсправи, знають, який почерк у того чи іншого судді ВАС, ВСУ. Тому залежно від ставлення до певних кандидатів могли додати чи відняти бали.

Аби впевнитися в об’єктивності оцінок ревізорів, окремі особи витребували у ВККС свої роботи (із зазначенням балів, виставлених кожним із членів колегії) та попросили оприлюднити практичні завдання кандидатів, котрі набрали найвищі бали. Щоб знати, які рішення можуть бути взірцем для служителів Феміди.

Далі буде…

Через день після оголошення результатів другого етапу екзамену колегіальний орган знову приголомшив претендентів на червоні мантії. Комісія вирішила, що варто визначити «підсумкові мінімально допустимі бали за результатами іспиту». Хоча у кваліфоцінювальному положенні зазначено лише 3 випадки, в яких установлюється прохідний бал: для анонімного письмового тестування, для виконання практичного завдання, для тестувань при оцінюванні критеріїв особистої та соціальної компетентності. Про підсумкову оцінку за дві частини іспиту — жодного слова.

Навіщо ж «кваліфікаціникам» було вдаватися до такого кроку, який суперечить установленим правилам «верховної» гри? На думку експертів, комісія просто забула про норму закону щодо необхідності вирішення питання допуску до другого етапу оцінювання. А потім згадала про неї, чим і врятувала претендентів, які не подолали мінімальної планки за підсумками виконання практичного завдання (а таких назбиралося 43). Їм допомогли високі бали, набрані під час тестування.

Це при тому, що в положенні чітко записано: мінімальний бал установлюється для того, аби участь в оцінюванні продовжували тільки ті кандидати, які його набрали. Виходить, ВККС не дотрималась і цієї норми. Втім, «кваліфікаційникам» допоміг припис згаданого документа щодо заборони виконувати практичне завдання та закритий шлях до етапу «Дослідження досьє та співбесіда» лише для тих осіб, які на тестуванні одержали бал, нижчий за мінімально допустимий.

Адже положення не забороняє переводити на другий рівень кваліфоцінювання претендентів, які не подолали прохідний бар’єр за написання вердикту. Мабуть, цією прогалиною і скористалася ВККС, проігнорувавши норму про те, що запорукою продовження участі в оцінюванні є отримання мінімального бала.

Однак тепер виникла інша проблема: чому осіб, які не набрали прохідного бала на тестуванні, не допустили до виконання практичного завдання? Адже відповідно до закону та положення на тому етапі ВККС не могла вирішувати питання допуску. Не виключено, що дехто з тих, кого відсіяли з «верховної» гри після тестування, міг реабілітуватися за рахунок бездоганно написаного вердикту та одержати підсумковий бал, який привів би на наступну стадію оцінювання. Якби ВККС вчасно внесла зміни до положення, чи вдалося б уникнути таких колізій?

Можливо, даючи шанс сорока з гаком претендентам не вилетіти з конкурсу, «кваліфікаційники» й керувалися виключно благими намірами та нормами закону, але вони відступили від установленого ними ж порядку проведення оцінювання та поставили під загрозу визнання результатів змагань. Крім того, кандидати можуть оскаржити до суду допущені комісією процедурні порушення. Тож чи не виявляться сподівання реформаторів на те, що новий ВС запрацює вже в червні, марними?

З таблицею «Хто опинився б у складі нового Верховного Суду за підсумками першого етапу кваліфікаційного оцінювання» можна ознайомитись на нашому сайті.