Четвертая лишняя

Внедрение трехуровневой системы может быть использовано для «чистки» рядов

Проект изменений к закону «О судоустройстве и статусе судей» (№4734) в последнее время стало модным называть «имплементационным». Мол, он призван претворить в жизнь положение конституционных изменений относительно правосудия. Впрочем, очевидно, с имплементацией новой редакции закона возникнет немало проблем. Концепция предложенной реформы якобы заключается в структурных превращениях судебной власти. Хотя реально идет речь скорее о полной перезагрузке системы, которая (по крайней мере, на определенное время) может ввести судопроизводство в ступор.

«Слабка» ланка

Головною новелою проекту можна назвати повернення до триланкової системи шляхом ліквідації вищих спеціалізованих судів. Єдиною касаційною інстанцією стане Верховний Суд, на який також покладається функція забезпечувати сталість та єдність практики. До його складу входитимуть 200 служителів Феміди.

У ВС діятимуть касаційні суди адміністративної, господарської, кримінальної та цивільної юрисдикції (аналоги нинішніх палат). А вже в цих судах створять спеціалізовані палати (наприклад, в адмінсуді — податкову, з питань виборчого процесу; в господарському — з питань банкрутства, корпоративних прав тощо). Таким чином, фактично ВС просто поглине вищі спецсуди. Водночас у найвищому суді буде створена велика палата, що складатиметься з 21 особи, яких обиратимуть з кандидатів, запропонованих касаційними судами.

На перший погляд, ідеться про укрупнення системи та скорочення обслуговуючого персоналу. Зокрема, кількісний склад служителів Феміди, які нині працюють у Верховному та вищих спеціалізованих судах, скоротиться майже на 100 осіб. Відповідно, зросте навантаження на тих, хто залишиться.

Такі пропозиції, за словами суддів ВС, створюють у них «гнітючий настрій». На засіданні Ради з питань судової реформи, на якому й обговорювався остаточний варіант проекту, законників хвилювало питання: куди подіти 180 тис. справ, які щорічно розглядаються в касаційній інстанції?

Заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов парирував тим, що в касаційних палатах ВС буде велика кількість суддів. Також він сподівається на майбутні зміни в процесуальному законодавстві, що дозволить зменшити кількість касаційних скарг. Очевидно, йдеться про так звані процесуальні фільтри, тобто відсіювання певних «малозначних» справ, які не підлягатимуть перегляду в касаційному порядку (див. «ЗіБ» №17/2016). Крім того, в АП покладають велику надію на підвищення якості роботи судів апеляційної інстанції, що, відповідно, скоротить навантаження на ВС.

Зрештою, деякі експерти заявляють, що в проекті залишається чотириланкова система, відхід від якої нібито й став підгрунтям запропонованої конструкції. Адже велика палата «у визначених законом випадках діє як суд касаційної інстанції з метою забезпечення однакового застосування норм права касаційними судами». Та в раді запевняють, що нова структура дозволить щонайменше уникнути протилежних правових позицій стосовно одних і тих самих питань судів різної юрисдикції та ВС. «У цій моделі ми позбавляємося напруження, яке було між сьогоднішніми вищими спецсудами і ВС з точки зору визначення правових позицій, єдиної практики», — пояснив О.Філатов.

Конкурсне сито

Втім, найбільш дискусійним залишається питання формування складу нового найвищого органу. В багатьох виникло враження, що справжня причина проекту криється не стільки в упорядкуванні судоустрою, скільки у повній заміні кадрів. Адже передбачається, що діючі судді ВС та спецсудів, крім проходження кваліфікаційного оцінювання, братимуть участь у конкурсі на посади в новому суді на рівних умовах із новими претендентами.

Якщо до проходження кваліфоцінювання законники поставилися з розумінням, то умова щодо обов’язкового проходження конкурсу діючими суддями викликала в них спротив. Самі володарі мантій та багато хто з експертів уважають, що діючі судді мали б і надалі працювати після проходження кваліфоцінювання. Адже касаційні інстанції фактично вливаються до нового ВС.

Висловлювалися й думки, що нинішні «верховники» повинні стати кістяком великої палати, аби «забезпечити спадковість і послідовність». Хоча, судячи із заяв окремих реформаторів, послаблень не буде нікому, навіть тим представникам ВС, хто найзавзятіше обстоював ліквідацію «зайвої ланки». Як кажуть, вони зробили свою справу і можуть іти.

Разом з тим законники цікавляться: що робити з тими, хто не потрапить до нового ВС? У відповідь в АП посилаються на норми Конституції. Річ у тім, що у змінах до Основного Закону серед підстав для звільнення судді передбачена «незгода на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду». Тобто теоретично такі судді зможуть запропонувати свої досвід і знання іншим інстанціям, однак на практиці навряд чи така можливість їх привабить. Хоча незгода на переведення і відмова від участі в конкурсі — теж різні поняття.

Втім, деякі експерти звертають увагу, що йдеться швидше про ліквідацію суду й створення нового, а не про реорганізацію. Мотивується це тим, що нині діє Верховний Суд України, а відповідно до змін до Конституції матимемо просто Верховний Суд, тобто зовсім новий інститут. Так, ректор Національної школи суддів Микола Оніщук звернув увагу на рішення Європейського суду з прав людини, в якому визнано ліквідацію Верховного суду Угорщини способом усунення його голови з посади (справа «Бака проти Угорщини»). «Тому треба подумати над уточненим механізмом формування складу ВС», — зазначив він.

Втім, О.Філатов послався на те, що згадане рішення обгрунтоване політичними мотивами ліквідації ВС. «Там не ставилося питання саме організаційних змін, як ставиться питання у нас», — пояснив він свою позицію. В цьому випадку в іншому світлі постає дилема: наша реформа дійсно полягає у впорядкуванні судоустрою чи її мета, хоч і прихована, — заміна суддівського корпусу з огляду на політичну доцільність?

Наука далеко пішла

Чимало проблем на практиці може викликати норма щодо залучення до конкурсу у ВС адвокатів та науковців. Причому складнощів можна очікувати вже на етапі проведення кваліфікаційного оцінювання. Адже воно, зокрема, передбачає дослідження професійного досьє кандидата. Однак тут невідомо, як конкурсна комісія порівнюватиме «кругле» з «гарячим».

Самі законники звертають увагу, що якість рішень судді піддається перевірці. Проте, наскільки ефективним на посаді служителя Феміди буде адвокат чи науковець, можна лише припускати. Тобто фактично кандидати завчасно перебувають у нерівних умовах. Зрештою, в конкурсі можуть брати участь і судді місцевих або апеляційних судів, які мають 10-річний стаж. Порівнювати результати їхньої роботи з показниками представників вищих інстанцій також не зовсім доречно.

Намагаючись «понизити градус» невдоволення, розробники проекту пропонують норму, відповідно до якої в разі рівності інших показників перевага все ж віддаватиметься судді. Втім, основна відповідальність тут все одно покладається на Вищу кваліфікаційну комісію суддів, яка має розробляти правила оцінювання. О.Філатов визнає, що на конкурсі «треба порівнювати показники, що піддаються порівнянню».

Причому у ВККС буде не так уже й багато часу. Закон набирає чинності не раніше, ніж відповідні зміни до Конституції. Отже, фактично комісія матиме 3 місяці на підготовку підзаконних актів щодо організації конкурсу. Ще 6 місяців відводиться на його проведення. При цьому суд може почати роботу вже після призначення 65 із 200 його членів. Тобто майже на 9 місяців робота касаційної інстанції буде паралізована: одні готуватимуться до конкурсу, інші — до відставки… А, за деякими даними, залишити посади можуть навіть цілі палати.

Фінансові стимули

Втримати частину фахівців та заохотити інших правників спробувати свої сили пропонується завдяки винагороді в розмірі 75 мінімальних заробітних плат. Для когось з науковців це дійсно може стати стимулом до зайняття крісла на верхівці суддівської вертикалі, але для визнаних фахівців у галузі права така сума навряд чи є межею мрій.

Водночас навіть такі гроші можуть не привабити чинних суддів. Представники суддівського корпусу неодноразово говорили про готовність багатьох їхніх колег піти у відставку за умови відновлення довічного матеріального утримання на попередньому рівні. В АП погодилися на таку пропозицію й передбачили відповідні норми в «Перехідних положеннях» проекту. «Судді, які підуть у відставку не тільки з Верховного, а й інших судів, отримають те, що їм було обіцяно ще в 2014 році», — зазначив О.Філатов. Ідеться про довічне утримання в розмірі 80% плюс 2% за кожен рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більш як 90%.

Щоправда, фактично дається додатковий аргумент чинним законникам добровільно залишати посади. А утримання… Його завжди можна урізати потім, під час ухвалення закону про державний бюджет. А КС, як свідчить практика, не буде квапитися із захистом «складової суддівської незалежності».

Користуючись моментом

Рекламуючи проект на телебаченні, в друкованих ЗМІ тощо, його апологети неодмінно посилаються на «вкрай низьку довіру суспільства до судової влади». Саме у відновленні цієї довіри вони бачать головну місію реформи. При цьому з промов ораторів складається враження, що такі цілі, як покращення якості судочинства, спрощення доступу до суду тощо, відходять на другий план. А чи не єдиним рецептом «відновлення довіри» визначається повна заміна всіх суддів.

Це вже дало підстави деяким експертам стверджувати, що справедливе обурення суспільства суддівським корпусом використовується для спекуляцій. В таких умовах закон «Про судоустрій і статус суддів» ризикує перетворитися на збірку лобістських ініціатив.

Наприклад, останнім часом у проекті змін з’явилися норми про вищий патентний та вищий антикорупційний суди. Якщо про створення першого дискусії ведуться багато років, то про останній заговорили лише днями. Антикорупційний суд убачається як логічне завершення системи, до якої входять Нацагентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро і яка повинна мати спеціалізовану судову інстанцію.

О.Філатов пояснив журналісту «ЗіБ» появу відповідної норми тим, що «була настійлива пропозиція від деяких представників деяких громадських організацій». Але, за його словами, не було ніякої закінченої моделі, котру можна було б інтегрувати в закон. Тому в документі згадується, що такий суд може бути. Тобто на вул. Банковій не проти його створення, але колись згодом, може, через рік. «Буде модель, будемо її обговорювати», — уточнив О.Філатов.

Утім, уже сьогодні лунають заяви невдоволених половинчастістю цієї реформи, хоча ще вчора вони обома руками підтримували «імплементаційний» проект. Водночас висловлюються зовсім дивні пропозиції щодо його подальшого вдосконалення: залучення іноземних суддів чи створення антикорупційного суду не як спеціалізованого, а як спеціального.

Отже, на популярних гаслах про відновлення довіри до суду чи боротьбу з корупцією будуватиметься ще не одна політична кар’єра й отримуватиметься не один міжнародний грант. Натомість суспільство, про яке нібито так дбають і чиїми «запитами» керуються, ризикує замість формування професійної, незалежної, ефективної судової системи одержати набір норм, які неможливо застосувати на практиці. А тому «імплементаційний» закон після складнощів реалізації знову підправлятимуть під чергові політичні компроміси. Або під особистості, яким дуже захочеться, наприклад, потрапити до великої палати.

Коментар «ЗiБ»

— Пропонується, що ті, хто проходить визначену процедуру, після її проходження отримають певний бонус. Ми намагаємося наблизитися до справедливої оцінки роботи та виконання суддею своїх функцій. Причому для тих, хто дійсно якісно їх виконує, що має підтвердити або спростувати процедура кваліфікаційного оцінювання, якщо матимемо підтвердження, ми повинні справедливо оцінити підсумок.

Рішення про суддівську винагороду в розмірі 75 мінімальних заробітних плат приймалося, виходячи з розуміння приблизних очікувань, зіставлень з якимись європейськими показниками та ризиків, які мають місце. Вийшли на таку цифру.