Билет на карьерную лестницу,

или Кто из «безстроковиков» получил кредит доверия от ВККС?

Неотложной проблемой для судебной системы остается трудоустройство обладателей мантий, которые волей судьбы не могут продолжать карьеру на малой родине — в отдельных районах Донецкой и Луганской областей, а также в Автономной Республике Крым. Впрочем, стремление членов Высшей квалификационной комиссии судей как можно быстрее перевести законников в более безопасные районы иногда наталкивается на достаточно настойчивое желание последних реализовать свои амбиции.

Кримський вектор

Розглядати питання щодо переведення володарів мантій з АРК на «материкову» частину країни ВККС розпочала ще на початку минулої весни. Тоді, станом на 1 квітня 2014 року, близько 50 служителів Феміди мали намір перевестися до установ інших областей. Однак законодавчі пертурбації та переобрання складу кваліфоргану для багатьох кримчан стало періодом болісного очікування вирішення власної долі.

Комісія повернулася до цього питання лише в грудні минулого року. Однак з огляду на певні об’єктивні обставини відразу перевести суддів з півострова не вдалося. Та, схоже, «материкова» частина України все ж прийме своїх постраждалих від суспільно-політичної ситуації колег. Так, на засіданні 23 березня «кваліфікаційники» дали згоду на переведення 7 суддів з АРК до господарських судів Київської області та м.Києва, а також Рівненського міськсуду Рівненської області, Дарницького райсуду м.Києва та Малиновського й Приморського райсудів м.Одеси.

Відклали прийняття рішення щодо переведення 3 кандидатів: судді Апеляційного суду м.Севастополя Сергія Левінського, судді Апеляційного суду АРК Юрія Трясуна та судді Армянського міського суду АРК Людмили Шестаковської. Як повідомив секретар ВККС Станіслав Щотка, приводом для сумнівів стало бажання кандидатів потрапити до судів вищого рівня. Так, С.Левінський та Ю.Трясун указали у своїх заявах, що хочуть працювати у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ, а Л.Шестаковська пов’язувала свою кар’єру з Апеляційним судом Київської області. Проте, за словами С.Щотки, для отримання посади у ВСС та апеляційній інстанції суддям з АРК поки що бракує досвіду, адже в судах такого рівня жоден з кандидатів не працював.

Кримчани, звісно, сперечатись із членами комісії не стали та, прислухавшись до застережень, вирішили зачекати з кар’єрними стрибками. Отже, С.Левінський невдовзі може перейти до Апеляційного суду Київської області, Ю.Трясун — до Апеляційного суду м.Києва, а Л.Шестаковська — зайняти посаду судді Оболонського райсуду м.Києва. «Нам відомо, що всі ці вакантні посади конкурсні. Втім, я вважаю, що колеги з АРК мають першочергове право на їх отримання», — наголосив С.Щотка. До речі, в Оболонському райсуді є тільки 1 вакансія, на яку претендують 8 володарів мантій, 4 — із зони проведення АТО.

Водночас дещо більше вільних місць в апеляційному суді столиці. Як повідомила нам прес-служба установи, наразі залишаються незайнятими 8 посад, усі — в кримінальній палаті. А в Апеляційному суді Київської області до повного комплекту бракує 6 законників.

З епіцентру війни

На межі моральних і фізичних випробувань опинилися й судді зі сходу. Та й перебувати там надто небезпечно. ВККС із моменту відновлення своєї роботи постійно сприяла колегам з Донбасу як у переведенні, так і в обранні безстроково. Натомість, намагаючись усіляко зрозуміти законників та виявляючи до них допустиме в межах закону співчуття, «кваліфікаційники» іноді дивуються особливостям тамтешнього місцевого «професіоналізму».

Яскравий приклад того, як не треба працювати, за твердженням члена комісії Тетяни Весельської, продемонструвала кандидат на посаду судді Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Світлана Мащенко. Незважаючи на не дуже велике навантаження, до комісії надійшло 29 скарг на неї, останню з яких ВККС отримала на початку березня.

«Зміст скарг майже однаковий: ви невчасно оформляєте справи, не здаєте їх до канцелярії. Люди місяцями не можуть отримати рішень для оскарження», — зауважила Т.Весельська, зазначивши, що таке ставлення до своїх обов’язків неприпустиме. «Хто на вас писав характеристику, яка не відповідає дійсності? Адже там сказано, що ви відповідальний та кваліфікований суддя, дисциплінована, енергійна, оперативна та ініціативна людина», — обурювалася член комісії. С.Мащенко пояснила, що характеристику затверджено на зборах суддів, а підписав її в.о. голови суду Роман Кузнецов. «Нас залишилося всього 5 колег, які не перейшли на бік «ополченців», — наголосила С.Мащенко.

На запитання голови ВККС Сергія Козьякова, куди поділись інші, суддя відповіла, що вони працюють десь на місцях, а дехто пішов у «квазіверховний суд ДНР».

Однак, за твердженнями членів комісії, негаразди в роботі С.Мащенко з’явилися задовго до початку АТО, а невдоволення громадян накопичувалося роками. «Вам ніколи не здавалося, що ви, можливо, зайва людина в судовій системі?» — поцікавилася Т.Весельська. Вона повідомила присутнім, що один зі скаржників уже майже втратив надію на отримання пенсії, нарахувати яку мали за рішенням саме С.Мащенко. «Ви також у лютому 2013 року винесли вирок у кримінальній справі, отримати який особа не змогла й через рік. Для мене — це крик душі!» — наголосила член ВККС і вимкнула мікрофон.

Служителька Феміди пояснила, що взяла до уваги всі зауваження та зробила висновки. Вона також повідомила, що наразі не має постійного місця роботи через збігання строку повноважень, отже, намагається бути корисною колезі Олені Неженцевій, яка віднедавна залишилася єдиною в колективі, хто має право здійснювати правосуддя.

У нарадчій кімнаті «кваліфікаційники» перебували близько 40 хв. Та нестерпне очікування не було даремним для законниці з Макіївки. Своє право на обрання безстроково вона таки отримала. «Рішення, яке ми оголосили, далося нам дуже важко», — повідомив С.Козьяков. Після оголошення «вердикту» С.Мащенко не змогла стримати сліз, адже і вона, і більшість присутніх не розраховували на таку лояльність комісії.

Проте, можливо, отримавши такий кредит довіри від досвідчених колег, суддя не робитиме прикрих помилок і працюватиме сумлінно. Адже знатиме, що іншого щасливого квитка в мирне майбутнє їй уже не отримати.