Суддя з довідкою від… сусіда

Відсутність яких моральних якостей може завадити особі одягти мантію та чи важливі думки навколишніх про майбутніх суддів?

«То ви кажете, що мешканка 15-ї квартири хоче стати суддею? — перепитує літня жінка в дільничного інспектора міліції, який завітав до неї, і додає: — Нормальна вона людина. Але палить. Та вже четвертий десяток розміняла, а досі незаміжня». «Сусіди характеризують позитивно. Проте є застереження», — зробив відмітку в своєму блокноті дільничний. Та чи повинна суб’єктивна думка навколишніх мати вагоме значення при доборі кандидатів у судді. Та й узагалі, відсутність яких моральних якостей може завадити юристу одягти мантію?

Як виявити якості

Щоб стати суддею, потрібно мати не тільки відповідні теоретичні знання та практичні навички, а й певні моральні якості. Питань з визначенням рівня професійної підготовленості кандидатів у судді майже не виникає. Адже існує механізм оцінки знань, навичок та вмінь претендентів: тестування, виконання практичних завдань, стажування. А як виявляти моральні якості претендентів? І які саме риси повинні бути в претендентів?

Можливо, «тест» на моральність був би неважливим, якби не одне «але». У Положенні про порядок складення кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів, зазначається: «Кандидат, який за своїми особистими і моральними якостями не може бути рекомендований на зайняття посади судді, незалежно від результатів оцінювання тестування та виконання практичного завдання, визнається таким, що не склав іспит». Тобто якщо претендент на мантію має блискучі знання, але його поведінка, ставлення до людей суперечать загальноприйнятим нормам, то служити Феміді він не зможе.

Втім, вичерпного переліку моральних якостей, які повинні бути в майбутнього судді, ви ніде не знайдете. У Кодексі професійної етики судді йдеться лише про деякі риси, якими має володіти володар мантії. Так, він мусить бути законослухняним, поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість і справедливість суду. Законник не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб. Також він не може робити публічних заяв, коментувати в ЗМІ справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву рішення, що набрали законної сили. Тактовність, ввічливість, витримка й повага до учасників процесу — риси, притаманні справжньому служителю Феміди.

Цим стандартам має відповідати особа, яка набула суддівського статусу. А як же бути з тими, у кого вершити правосуддя — тільки в планах? Очевидно, відсутність згаданих якостей може стати цим людям на заваді в отриманні благословення на служіння Феміді. Але як виявити в них ці моральні якості?

Відповідно до закону «Про судо­устрій і статус суддів» ВККС проводить спеціальну перевірку щодо претендентів на мантії. У зв’язку із цим вона має звертатись із запитами для отримання інформації про кандидатів до підприємств, установ, організацій усіх форм власності. До того ж організації та громадяни можуть подавати до ВККС інформацію про охочих одягти мантії.

Одна бабця сказала…

Як розповідають самі кандидати, «кваліфікаційники» часто звертають увагу на те, чи притягалися претенденти до адміністративної відповідальності. «Був випадок, коли за порушення Правил дорожнього руху на мене було накладене адміністративне стягнення. Члени комісії дуже цікавилися цією чорною плямою в моїй біографії», — поділився із «ЗіБ» претендент із Західної України.

Також ВККС отримує характеристику на кандидата з його місця роботи. Проте сьогодні одержати такий документ — радше формальність. А іноді — й суб’єктивна оцінка. Якщо, наприклад, начальник з особистих причин недолюблює підлеглого (а в колективі в того приязні, доброзичливі стосунки), то позитивного відгуку від нього не дочекаєшся.

«Мій керівник сказав: «Напиши характеристику сам. А я її підпишу», — розповів «ЗіБ» претендент з Миколаївщини. Виходить, не завжди з характеристики можна черпати інформацію про моральні якості кандидата.

«До моїх сусідів приходив дільничний інспектор міліції. Запитував, як вони ставляться до мене, чи чемно я з ними поводжусь. А ще цікавився, чи є в сусідів скарги на мене. Але ж сусіди є різні: одну й ту ж рису мого характеру вони можуть трактувати по-різному. Одні скажуть: «Вона з нами лише вітається. Ніколи навіть не поговорить. Мабуть, відлюдькувата й не вміє розмовляти з людьми. То як же вона суддею буде?» Інші сприймуть це на свій лад: «З нами вітається, але багато не говорить. Тому що скромна. А суддя має бути скромною, а не язикатою Хвеською», — звернула увагу кандидатка з Чернігівщини на суб’єктивність інформації, яку можна отримати від сусідів.

У пошуках об’єктивної оцінки

Чи можуть узагалі існувати об’єктивні критерії оцінки моральності майбутніх служителів Феміди? Один з варіантів, який нібито здатний відокремити зерна від полови, — детектор брехні. До речі, більшість опитаних «ЗіБ» претендентів готові до «бесіди» з поліграфом.

«Головне, щоб запитання ставилися правильно. Якщо ж у мене запитають: «Чи часто ви отримували хабарі?», то відповідь і «так», і «ні» скомпрометує мене. Тому перелік запитань мають складати компетентні особи, а перевірку на поліграфі проводити досвідчені, неупереджені, ні від кого не залежні фахівці», — вважає претендентка на мантію зі Східної України.

Звісно, таких запитань «поліграфіст» не ставитиме. Проте спробуйте швидко відповісти, наприклад, на таку популярну в них конструкцію: «У вас ніколи не виникало бажання взяти хабар?». Чимало з тих, кого перевіряли, відверто говорять «ні»…

Сьогодні також активно обговорюється пропозиція проводити психологічну експертизу. У деяких країнах давно використовують такий метод визначення моральної готовності працювати суддею. Психологічна експертиза — це комплексне дослідження, її завдання — визначення в особи індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, мотивотвірних чинників поведінки.

Та для цього потрібно вносити зміни до законодавства. Поки що нардепи не надто переймалися зазначеним питанням. Мабуть, розуміли, що експерт — теж людина, яка інколи може помилятися. Свідомо чи ні.

Немає сумніву в тому, що моральні якості кандидатів мають оцінюватись об’єктивно. До того ж при доборі повинна враховуватися громадська думка. Однак інформація, отримана від тих же сусідів, має бути не голослівною, а підтвердженою доказами, фактами.

До того ж вичерпний перелік моральних якостей, які повинні бути в охочих одягти мантії, ніхто не зможе скласти. Та й навіть якби такий список був, то навряд чи ситуація змінилася б. Адже ніхто не ідеальний, а відсутність однієї моральної якості із цього переліку могла б перекреслити сотню наявних.

ДУМКА КАНДИДАТА

«Суддя повинен мати обмежене коло близьких друзів, щоб унеможливити будь-який вплив на себе з боку «знайомих знайомих»

«ЗіБ» поцікавився в однієї з кандидатів (вона більш ніж 5 років пропрацювала помічником судді), які перебувають у резерві на заміщення посади судді, про те, які моральні якості повинні бути у претендента на мантію. Також ми запитали, що може завадити стати суддею. З огляду на те що кандидатка наразі перебуває в резерві, аби запобігти можливому виникненню проблем при проходженні нею наступних етапів на шляху до призначення суддею, її прізвища та ім’я не називатимемо.

— На вашу думку, які моральні якості мають бути притаманні судді?

— Розпочну з того, яким він має бути з погляду Кодексу професійної етики судді. Так, в ст.12 цього документа зазначається: «Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною». Проте не всі поінформовані люди є законослухняними, не кожен законослухняний є розсудливим. Виходить, кодекс презюмує наявність цих якостей у пересічного українця, уявленню якого має відповідати поведінка судді.

У часи афінського архонта Солона суддів називали «тими, хто пам’ятає про справедливість». Але справедливість у кожного своя. Для мене справедливий суд — коли кожен скоєний злочин карається, а особа, невинуватість якої доведена, виправдовується. Найважливіші моральні якості: чесність, порядність, гуманізм. Хіба зможе працювати з людьми, здійснювати правосуддя особа, яка ненавидить людей? Суддя не повинен допускати сумнівної поведінки, не повинен втручатися в політичну діяльність. Суддю мають поважати люди. Він повинен бути патріотом, любити свою державу, поважати державну символіку.

— Які органи ВККС перевіряли вас?

— Мені відомо лише про те, що перевіряли на роботі та за місцем проживання.

— Хто і як проводив перевірку за місцем проживання?

— Дільничний інспектор міліції опитував моїх сусідів. Я живу в невисокому будинку, тому сусіди знають одне одного. Відповіді моїх сусідів відверто здивували дільничного. Він навіть поцікавився: «А ви, бува, не родичі тут усі? Так позитивно характеризуєте!» Зазвичай міські жителі або не знають одне одного (якщо сусіди тихі), або мають претензії до сусідів (якщо останні полюбляють влаштовувати гучні вечірки, вмикати голосно музику тощо).

— Що саме дільничний інспектор міліції запитував у ваших сусідів?

— Запитував, чи знають вони мене, що можуть сказати як про людину, чи помічали коли-небудь мене в конфліктних ситуаціях.

— Як ви вважаєте, оцінка моральності судді — об’єктивний чи суб’єктивний критерій?

— Звісно, там, де є людська думка, наявний суб’єктивізм. Але точно одне: існує об’єктивна необхідність ураховувати при призначенні на посаду моральні якості кандидата.

— Чи погодилися б ви пройти перевірку на детекторі брехні як кандидат у судді?

— Звичайно, погодилась би.

— Відсутність яких моральних якостей, на вашу думку, може завадити одягти мантію?

— Суддя має бути морально сильним, а в повсякденному житті — скромним. Зухвалість, зверхність, пліткарство, лицемірство — це ті якості, які повинні стати чужими судді. Він повинен вести максимально аскетичний спосіб життя, мати обмежене коло близьких друзів, щоб унеможливити будь-який вплив на себе з боку «знайомих знайомих». Крім того, переконана, що для жінки-судді важливим є стриманість в одязі, мінімальна кількість прикрас. Дуже негарно виглядають стрази, які виблискують з-під мантії, кош­товне каміння, золоті прикраси на руках та бойове розфарбування на обличчі. Суд — це не подіум, це серйозна державна установа, яка повинна викликати повагу до себе як повнотою знань і високою кваліфікацією служителів Феміди, так і їх стриманістю.