Корпоративний бар’єр власності

Увійти до складу власників «Майкрософту» чи «Рено» складніше, ніж придбати акції через Інтернет

Останнім часом на ринку з’явилася нова послуга — надання можливості брати участь у торгівлі акціями іноземних компаній з прямим доступом на біржу.

Ця послуга стала офіційно рекламуватися з метою залучення клієнтів до участі в такого роду торгах. Проте, щоб здійснювати зазначену діяль¬ність, необхідно знати і враховувати безліч нюансів.

Продаж по-українськи

Закон «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 визначає фондовий ринок як «сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). До учасників фондового ринку закон також відносить інвесторів, які можуть бути фізичними та юридичними особами, резидентами і нерезидентами, котрі отримали право власності на цінні папери.
Діяльність на фондовому ринку має здійснюватися професійно, тобто юридична особа повинна надавати фінансові та інші послуги у сфері розміщення й обігу цінних паперів. Видами професійної діяльності на фондовому ринку є:
- торгівля цінними паперами;
- управління активами інституційних інвесторів;
- депозитарна діяль¬ність;
- організація торгівлі на фондовому ринку.
Для заняття вказаною діяльністю юридична особа зобов’язана отримати відповідну ліцензію Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
Таким чином, для інвестування і придбання (продажу) акцій інвестор повинен звернутися до того, хто професійно займається торгівлею цінними паперами і має видану ліцензію ДКЦПФР на провадження такої діяльності.
Цінні папери іноземного емітента можуть обслуговуватися на території України (в національній депозитарній системі) тільки за умови їх реєстрації в порядку, передбаченому законодавством, шляхом установлення кореспондент¬ських відносин з депозитарними установами інших країн. Відповідна умова міститься в Положенні про депозитарну діяльність, затвердженому рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 №999. На виконання вказаної умови слід керуватися Положенням про порядок реєстрації акцій та облі¬гацій іноземних емітентів в Україні, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 20.11.97 №42.
Іноземні цінні папери можуть бути допущені до обігу на території України після їх реєстрації в ДКЦПФР за умови розміщення в депозитарній установі країни інформації про їх походження. При цьому такі цінні папери підлягають обігу тільки через біржі або торгово-інформаційні системи.
Пункт 1.16 положення передбачає, що особа, котра пропонує цінні папери іноземних компаній для продажу їх на біржі, повинна надати документи, які підтверджують реєстрацію цих цінних паперів. Крім того, біржа сама зобо¬в’язана здійснювати перевірку реєстрації пропонованих цінних паперів іноземного емітента в Україні.
Для реєстрації цінних паперів іноземного емітента для обігу на території України особа, котра пропонує папери для обігу, повинна подати такі документи:
- заява про реєстрацію;
- підтвердження реєстрації випуску іноземних цінних паперів у країні емісії;
- проспект емісії цінних паперів і звіт емітента за останній закінчений фінансовий рік;
- документ про випуск цінних паперів, пропонованих для обігу;
- нотаріально засвідчена копія аудиторського висновку, який повинен бути складений відповідно до міжнародних стандартів, про результати фінансової (господарської) діяльності емітента за останній рік;
- копія договору про відносини української депозитарної установи з такою ж іноземною, яка обслуговує цінні папери;
- виписка з рахунку іноземної депозитарної установи про наявність відпо¬відної кількості акцій;
- копія документа про сплату державного мита.
За наслідками реєстрації іноземних цінних паперів в Україні видається свідоцтво про реєстрацію.

Біржові обмеження

Особливістю обігу цінних паперів на біржі є те, що для укладання на фондовій біржі угод стосовно цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери повинні бути знерухомлені (переведені в бездокумент¬ну форму шляхом депонування сертифікатів зберігачем цінних паперів і/або депозитарію) в депозитарії, який їх обслуговує. Це означає, що до обігу на фондових біржах можуть бути допущені цінні папери в бездокументній формі та знерухомлені в належному порядку документарні цінні папери. Таким чином, документарні цінні папери не можуть бути предметом торгів на фондовій біржі.
З огляду на те що право власності на цінні папери, випущені в бездокументній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача, в інвестора (при здійсненні торгівлі акціями іноземних компаній) виникає необхідність відкрити рахунок у цінних паперах. Такий рахунок ведеться зберігачами цінних паперів для їх власників і депозитаріями — для зберігачів з метою обслуговування операцій з цінними паперами.
Для зберігання бездокументарних цінних паперів їх власник повинен укласти зі зберігачем договір про відкриття рахунку в цінних паперах.
Власник цінних паперів може відкрити один рахунок у цінних паперах в одного зберігача. При цьому він може призначити керів¬ника рахунку.

Прямо за кордон

Якщо передбачається придбання цінних паперів, які не допущені до обігу в Україні, тобто не мають відповідного свідоцтва ДКЦПФР, то така операція є різновидом інвестування за рубіж і має свої особливості, зокрема, необхідно отримати ліцензію НБУ.
Питання видачі відпо¬відних ліцензій регулюється Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за рубіж, за¬твердженою постановою правління Нацбанку від 16.03.99 №122.
Інструкція визначає інвестицію за рубіж як валютну операцію, що передбачає придбання суб’єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Зокрема, валютна операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів, є фінансовою інвестицією. При цьому валютна операція, що передбачає придбання цін¬них паперів на фондовому ринку, є портфельною інвестицією.
Для отримання права здійснення конкретною особою конкретної інвестиції за рубіж їй необхідно отримати індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення інвестиції. Для цього резидент повинен подати в Нацбанк пакет документів (заява, копії документів — підстав для здійснення інвестиції, документи про реєстрацію об’єкта інвестиції та ін.). Термін видачі індивідуальної лі¬цензії не може перевищувати 25 днів.
Протягом 5 днів з моменту реєстрації документів НБУ направляє копію заяви про видачу ліцензії державному органу боротьби з організованою злочинністю. Рішення про видачу ліцензії ухвалюється з урахуванням висновку такого органу. Це означає, що ГУБОЗ має пов¬новаження погоджувати видачу ліцензії та його ви¬сновок повинен бути даний у кожному конкретному випадку. Крім того, донедавна в переліку органів, що погоджують видачу лі¬цензії, була і Служба безпеки. При цьому згідно з п.4.1 інструкції негативний висновок ГУБОЗ є підставою для відмови у видачі ліцензії.
Після ухвалення рішення про видачу ліцензії здійснюється її оформлення в двох екземплярах. Оригінал направляється ліцензіату, а другий екземпляр залишається в НБУ.
Слід особливо відзначити, що ліцензія видається на здійснення конкретної інвестиції за рубіж і є разовою. Тобто ліцензіат має право здійснити придбання тільки певного пакета акцій за ліцензією НБУ, а не набувати будь-яких за наявною ліцензією. Для покупки наступних цінних паперів покупець повинен отримувати нову ліцензію.
За здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями без отримання необхідної ліцензії НБУ передбачений штраф, еквівалент¬ний сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій у гривні за офіційним курсом.

Чесна розповідь

Також необхідно звернути увагу на питання де¬кларування валютних цінностей за кордоном. Відпо¬відно до положення ст.9 декрету КМ №15-93 від 19.02.93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов’язковому декларуванню в Національному банку.
Форма декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резидентові України і перебувають за її межами, за¬тверджена наказом Мі¬ністерства фінансів від 25.12.95 №207. Порядок її подання закріплений у спільному листі НБУ і ДПАУ від 17.04.2003 №28-311/1929-2823. Декларація подається до Державної податкової адміністрації за місцезнаходженням суб’¬єкта підприємницької діяльності у двох екземплярах. Один екземпляр залишається в податковій, а на другому відповідальною особою адміністрації ставиться штамп із підписом, які підтверджують прийняття декларації.
Екземпляр декларації зі штампом і підписом подається суб’єктом у територіальне управління НБУ. За наслідками подачі де¬кларації, Нацбанк надає довідку про проведення декларування, яка відправляється до податкової інспекції.
Обов’язкове декларування здійснюється що¬кварталу.
Санкції за невиконання вимог стосовно декларування валютних цінностей за кордоном визначені Положенням про валютний контроль, а саме:
за порушення термінів декларування — штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.);
за порушення порядку декларування — штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів (340 грн.).

Андрій СЕЛЮТІН, адвокат;
Олексій ЛЮБОШЕЦЬ, юрист, м.Одеса