Або Чому Ейфелева вежа друге століття поспіль залишається символом Франції
Користувачі програми Instagram 997287 разів зняли головну пам’ятку Парижа. Ейфелева вежа увірвалася в топ-20 визначних пам’яток світу, обійшовши Нью-Йоркський Тайм-Сквер і Лондонський Біг-Бен.
Для складання рейтингу експерти проаналізували понад 60 млн фотографій, які щодня викладають користувачі цієї програми.
Так, з’ясувалося, що 6-у позицію рейтингу популярності серед користувачів Instagram займає собор Паризької Богоматері. А ось Римський Колізей став лише 16-м. 17-а і 18-а позиція дісталися іспанському архітектурному ансамблю Альгамбра і Храму Святого Сімейства в Барселоні.
Що ж до лідера, то «залізна дама» цього тижня відзначила 125-у річницю. Якщо звернутися до історії, то первинний договір із Гюставом Ейфелем передбачав демонтаж вежі через 20 років після спорудження. На щастя, цього не сталося.
Творіння Ейфеля мало приголомшливий успіх. За 6 місяців роботи виставки відвідали «залізну даму» понад 2 млн людей. До кінця року вдалося відшкодувати три чверті всіх витрат на будівництво.
Проте творча інтелігенція Парижа і Франції була обурена зухвалим проектом архітектора. Відомо, що в 1887 році 300 письменників і художників (серед них — Александр Дюма-син , Гі де Мопассан і композитор Шарль Гуно) направили протест на адресу муніципалітету, характеризуючи в ньому конструкцію як «сміховинну вежу, що виситься над Парижем, як гігантська фабрична димова труба».
До речі сам Гі де Мопассан регулярно обідав у ресторані на першому рівні вежі. На питання, навіщо він це робить, якщо вона йому не до душі, письменник відповідав: «Це єдине місце в усьому Парижі, звідки її не видно».
А ось аферисти, на відміну від людей творчих, навпаки, віднаходили в спорудженні Ейфелевої вежі способи незаконної наживи. Наведемо деякі факти:
За 83 роки існування славетну вежу «продавали» як мінімум два десятки разів.
У 1925 році шахрай Віктор Люстіг примудрився двічі «продати» вежу на металобрухт.
У 1954 році один шведський громадянин, який відрекомендувався генеральним директором акціонерного товариства, запропонував покрити вежу антикорозійною фарбою. Отримавши кредит на покупку 50 т барвника, він зник у невідомому напрямку.
У 1960 році англієць Девід Семс продав одній голландській фірмі Ейфелеву вежу як металобрухт. Він зумів довести (за допомогою фальшивих документів), що йому доручено паризьким муніципалітетом демонтаж вежі. Врешті-решт, шахрай-невдаха потрапив до в’язниці, а фірма залишилася без своїх мільйонів.
Думки і враження сучасних туристів про символ Франції різняться. Більшість із них нарікає на те, що через величезний потік відвідувачів помилуватися краєвидами Парижа з 300-метрової висоти стає дедалі складніше.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!