Колізійні санкції

Строки давності не поширюються не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафу, а й на прийняття рішення органу ПФУ про їх застосування

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

25 червня 2011 року              м.Київ                        

Верховний Суд України у складі: головуючого — Гусака М.Б.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» (далі — Товариство) до управління Пенсійного фонду в Замостянському районі м.Вінниці про скасування рішень,

 ВСТАНОВИВ:

 У вересні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просило скасувати рішення управління ПФУ від 11.07.2008 №500, №501, №502; від 1.09.2008 №654, №655, №749; від 19.09.2008 №748, якими до нього застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, донарахованих органом ПФУ.

На обгрунтування позову Товариство послалося на порушення при прийнятті оскаржуваних рішень, зокрема положень ст.99 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвалою від 1.12.2008 Вінницький окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача про залишення без розгляду позовних вимог у частині оскарження рішень відповідача від 1.09.2008 №749 та від 19.09.2009 №748, скасованих останнім.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2008, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 та Вищого адміністративного суду від 2.12.2010, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень від 1.09.2008 №654, №655, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, за заявою відповідача застосував ч.1 ст.100 КАС.

У частині вимог щодо скасування рішень від 11.07.2008 №500, №501, №502 суди визнали необгрунтованими доводи Товариства про застосування управлінням ПФУ санкцій з порушенням строку позовної давності, передбаченого ст.99 КАС, оскільки за змістом ч.15 ст.106 закону від 9.07.2003 №1058 IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» строк давності до спірних відносин не застосовується.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС, Товариство просить скасувати оскаржуване рішення ВАС, справу направити на новий касаційний розгляд.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення ВАС не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд, допускаючи справу до провадження Верховного Суду, виходив із того, що в доданих до заяви Товариства ухвалах ВАС від 21.08.2008 та від 3.12.2009 по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано ст.250 Господарського кодексу.

У справах, рішення касаційного суду в яких додані до заяви, цей суд дійшов висновку про те, що фінансові санкції, які застосовуються до платників страхових внесків, є адміністративно-господарськими, тому застосування їх з порушенням строків, встановлених ст.250 ГК, є необгрунтованим.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд, залишаючи без змін рішення попередніх судів, погодився з їх висновками щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано вказану норму права, при цьому у справі, що розглядається, — правильно.

Статтею 20 закону №1058-IV встановлено порядок обчислення та сплати страхових внесків.

Страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду <...> (ч.6 цієї статті).

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом <...> (ч.10 тієї самої статті).

Відповідно до ч.1 ст.250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 15 ст.106 закону №1058-IV встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У розумінні закону від 21.04.99 №606-XIV «Про виконавче провадження» рішення органу ПФУ не є виконавчим документом, тому недоїмка, штраф та пеня стягуються в судовому порядку. Оскільки строки стягнення не є предметом регулювання закону №1058-IV, то ч.15 ст.106 цього закону в контексті положень ч.14 цієї ж статті треба розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів в судовому порядку, а й на прийняття рішення органу ПФУ про їх застосування.

Таким чином, Вищий адміністративний суд у справі, що розглядається, правильно надав перевагу спеціальній нормі, у даному випадку — ч.15 ст.106 закону №1058-IV, а не ст.250 ГК, норми якої є загальними щодо спірних відносин.

Згідно з ч.1 ст.244 КАС Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись стст.241, 242, 244 КАС, Верховний Суд

 ПОСТАНОВИВ:

 У задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Промжитлосільбуд» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.