Народний депутат України Ірина БЕРЕЖНА

«Верховний Суд має отримати процесуальне посилення, але за умови появи нового сильного керівника»

У парламентських та судових кабінетах дискусія щодо нових функцій та ролі ВС у трансформованій системі судоустрою велася до проведення судової реформи і триває дотепер. 15 вересня у ВР зареєстровано проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (№9151), який повертає деякі повноваження найвищому судовому органу, а також більш ніж удвічі збільшує його чисельність. «ЗіБ» звернувся по коментарі щодо такої законодавчої ініціативи до її автора — народного депутата, члена Комітету ВР з питань правосуддя Ірини БЕРЕЖНОЇ.

— Ірино Григоріївно, як зазначено в пояснювальній записці до проекту, ваша пропозиція спрямована на покращення діяльності ВС як найвищого судового органу. Отже, у післяреформених умовах ВС працює не так добре, як сподівалися?

— Оцінка роботи будь-якого органу, включаючи й Верховний Суд, має здійснюватися насамперед за якістю та оперативністю прийняття актів. Модель, закладена в законі «Про судоустрій і статус суддів», передбачала скорочення складу ВС до 20 суддів, що уможливлювало роботу в пленарному режимі. Водночас «Перехідні положення» залишали за ВС функції касаційної інстанції. На певний період. Проте кримінальні та цивільні справи, що нагромадились у Верховному Суді до набуття чинності реформеним законом, дотепер забезпечують роботою суддів цивільної та кримінальної палат. Крім того, ці ж судді повинні брати участь й у пленарному розгляді справ господарської та адміністративної юрисдикції.

З огляду на такі реалії виникла необхідність удосконалити порядок розгляду справ у Верховному Суді, підвищивши ефективність його роботи, а також його статус. До речі, у проекті, розробленому мною на прохання судді ВС, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ігоря Самсіна, враховані й пропозиції суддів ВС у частині надання цьому органу додаткових пов­новажень для забезпечення єдності судової практики, а також збільшення кількості суддів ВС до 48, наявної сьогодні.

— Отже, 20 суддів для ВС виявилося замало?

—Питання не в тому, скільки суддів мають працювати у Верховному Суді, а в тому, наскільки ефективно вони можуть виконувати покладені на них функції. Рік застосування закону «Про судоустрій і статус суддів» виявив окремі процесуальні недоліки, які має виправити запропонований мною проект.

Наприклад, позбавлення ВС права ухвалювати власні рішення ускладнює забезпечення єдності судової практики. Простий приклад: ВС приймає до свого провадження справу, виявляє неоднозначне застосування касаційними судами певної норми, але змушений повертати справу на повторний розгляд. Вищий спеціалізований суд повторно ухвалює таке саме рішення, будучи переконаним у своїй правоті, й теоретично може взагалі відмовити людині в повторному спрямуванні її скарги до ВС. Як мінімум маємо невиправдане затягування процесу, як максимум — розбалансування судової практики.

Аби запобігти такому собі змаганню в правозастосуванні, проектом пропонується внести зміни до процесуальних кодексів, застерігши ВС повноваження приймати нове рішення. Воно обов’язково оприлюднюватиметься на офіційному сайті ВС і слугуватиме свого роду орієнтиром для всіх суддів під час вирішення схожих спорів.

— Тобто в Україні з’явиться щось на кшталт прецедентного права?..

— Я б не стала говорити про прецедентне право Верховного Суду. Є намір запровадити в практику лише один з його елементів — усі судді будуть зобов’язані використовувати висновки ВС щодо застосування норм матеріального права при розгляді інших справ.

Також повертається попередній, колегіальний, порядок перегляду справ у Верховному Суді. Лише у визначених процесуальним законом випадках справа розглядатиметься не 5 суддями, а на спільних засіданнях палат — якщо питання стосуватиметься різних видів юрисдикції, або всім складом Верховного Суду — якщо справу переглядатимуть з підстав ухвалення, скажімо Європейським судом з прав людини, рішення про порушення Україною норм конвенції.

— Але ж допуск скарг до ВС залишиться за вищими спеціалізованими судами?

— Так, наразі зберігається чинний порядок попереднього допуску. Я розумію, що знову будуть докори з боку того ж ВС стосовно його несамостійності в прийнятті скарг. Але якщо ви порівняєте кількість скарг, які були допущені до розгляду у ВС, і кількість скасованих ВС рішень за цими скаргами, то побачите, що попереднє відсіювання тільки допомагає не захаращувати кабінети суддів ВС «скаргами заради скарг».

До речі, аби судді ВС працювали не на два фронти, як сьогодні, а зосередилися на виконанні основних обов’язків — забезпеченні єдності судової практики, я запропонувала встановити граничну дату збереження за ВС касаційних повноважень — 1 листопада 2011 року. Як кажуть у народі, немає нічого більш вічного, ніж тимчасове. ВС за рік не розібрався з усіма касаційними скаргами, які надійшли до нього станом на 15 жовтня минулого року. Треба все-таки ставити крапку і передавати всі касаційні скарги за належністю — до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

— Виходить, у тих суддів ВС, які перейшли працювати до ВСС, вже не такий високий статус, крім того, їм ще доведеться допрацьовувати за колишніх колег?

— Не хочу робити якісь узагальнення, але є добра народна мудрість: той, хто прагне працювати, шукає можливості, а решта — причини, чому цю роботу не можна виконати. Деякі судді Верховного Суду витратили стільки часу і зусиль на критику судової реформи, що тепер їхні колеги мають розгрібати ці завали.

Мій проект також посилює адміністративну складову роботи ВС — відновлюються посади Першого заступника Голови, секретарів палат та їхніх заступників. Адже за будь-яких повноважень державного органу ефективність його діяльності залежатиме від здатності забезпечити організацію роботи.

Взагалі, на моє переконання, Верховний Суд має отримати процесуальне посилення, але за умови появи нового сильного керівника. Думаю, ця позиція знайде підтримку й у моїх колег — членів Комітету ВР з питань правосуддя, а згодом — і в сесійній залі.

Справка

Ірина БЕРЕЖНА народилася 13 серпня 1980 р. в м.Луганську. 2002 р. закінчила юридичний факультет Київського національного університету ім. Т.Шевченка за спеціальністю «Правознавство». У січні 2004 р. отримала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, згодом зареєструвала приватну нотаріальну контору.У 2007 р. захистила дисертацію та отримала за Болонською системою науковий ступінь доктора філософії в галузі права.У 2009 р. здобула другу вищу освіту за фахом «Державне управління», закінчивши Національну академію управління при Президентові України.У вересні 2007 р. обрана народним депутатом України. Нині є головою підкомітету з питань захисту прав, свобод, інтересів громадян та систематизації, адаптації законодавства до міжнародно-правових стандартів у сфері правосуддя і статусу суддів Комітету ВР з питань правосуддя.