Право власності у вогні не згорає

Новий державний акт на ім’я спадкодавця може видаватися спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій

Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

16 лютого 2011 року м.Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого — Сеніна Ю.Л.,
суддів: Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І., Балюка М.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Особи 6 до Дніпропетровської міської ради, третя особа — Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом та визнання права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою Дніпропетровської міської ради на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3.08.2010,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року Особа 6 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що Інформація 2 померла його бабуся — Особа 7. Після її смерті відкрилася спадщина на будинок за Адресою 1 та земельну ділянку площею 0,0648 га. 7.10.2008 нотаріус Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори видав йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом тільки на зазначений будинок, у зв'язку з тим, що він не зміг надати державний акт на право власності на землю. Вказував, що державний акт на спірну земельну ділянку на ім'я Особи 7 був оформлений державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 30.08.2006 №93/3. Згідно з довідкою ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» від 18.05.2009 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку на ім'я Особи 7 був знищений під час пожежі 4.08.2008 у приміщенні інституту «Дніпроцивілпроект». Просив встановити факт прийняття ним спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті Особи 7, визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0648 га, що розташована за Адресою 1.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11.05.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3.08.2010, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі Дніпропетровська міська рада просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.2 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до ВС до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються ВС в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом від 18.03.2004 в редакції, чинній до введення в дію закону від 7.07.2010.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Інформація 2 померла бабуся позивача Особи 7, яка проживала за Адресою 1.

Після смерті Особи 7 відкрилася спадщина на будинок, площею 57,4 м2, що розташований за Адресою 1 та земельну ділянку площею 0,0648 га.

7 жовтня 2008 року державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Особа 6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначений будинок.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку Особі 6 відмовлено з підстав відсутності державного акта на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.08.2006 №93/3 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок громадянам у Жовт­невому районі м.Дніпропетровська» Особі 7 передано у власність земельну ділянку площею 0,0648 га за Адресою 1.

Згідно з довідкою Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України» від 18.05.2009 №1277/1 державний акт на право власності на земельну ділянку за Адресою 1 на ім'я Особи 7 знищений під час пожежі 4.08.2008 в приміщенні інституту «Дніпроцивільпроект».

Задовольняючи позов Особи 6 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку втрачено, а законом не передбачено оформлення дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку, то нотаріус не може видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, а відтак право позивача підлягає захисту в суді шляхом встановлення факту прийняття ним спадщини та визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст.1233 ЦК, стст.234, 235 ЦПК суд в окремому провадженні чи позовному порядку (при наявності спору між спадкоємцями) встановлює факти, якщо від доведення цих фактів залежить виникнення права на спадкування.

Оскільки відповідно до стст.1268, 1269 ЦК виникнення права на спадкування пов'язане з вчиненням спадкоємцем певних юридичних дій, встановлення судом факту прийняття спадщини щодо спадщини, яка відкрилася після 1.01.2004, законом не передбачено (п.2 постанови Пленуму ВС від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спір про право Осо-
би 6 на спадщину, яка відкрилась після смерті Особи 7, відсутній, а підставою для звернення до суду з позовом ним зазначено неможливість одержання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в зв'язку із втратою державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я спадкодавця.

Відповідно до гл.7 закону «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнан­ня права на спадщину судовому розгляду не підлягають (п.23 постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

З висновком суду про відсутність умов для одержання свідоцтва про право на спадкування на земельну ділянку не можна погодитися, оскільки суд дійшов його з порушенням процесуальних і матеріальних норм права.

Так, судом встановлено, що оформлений на ім'я спадкодавця Особи 7 державний акт знищено під час пожежі.

Дійшовши висновку про неможливість отримання Особою 6 нового державного акта замість втраченого, суд не врахував положення Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою від 22.06.2009 №325, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 6.08.2009 №735/16751, відповідно до розд.4 якої передбачена видача на платній основі нового державного акта при втраті чи пошкодженні державного акта.

Новий державний акт на ім'я спадкодавця взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається також спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, відповідно до ст.4 закону «Про нотаріат».

Відповідно до зазначеної Інструкції організацію робіт з видачі (заміни) державного акта на право власності на земельну ділянку в разі його втрати (пошкодження) здійснюють Головні управління Державного комітету по земельних ресурсах в містах Києві та Севастополі, управління (відділи) Державного комітету по земельних ресурсах в районах (містах), міські, міжрайонні, міськрайонні управління (відділи) Державного комітету по земельних ресурсах.

Аналогічні положення про видачу дубліката державного акта передбачено й Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 4.05.1999 №43. Ухвалюючи рішення, суд зазначені положення законодавчих актів не врахував, у порушення вимог ст.214 ЦПК питання про можливість отримання Особою 6 державного акта про право власності на земельну ділянку і оформлення свідоцтва про право на спадщину належним чином не перевірив, орган, на який покладено повноваження по розпорядженню і реєстрації прав на спірну земельну ділянку, не залучив, у зв'язку з чим ухвалені судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими.

При цьому суди не врахували, що відповідно до стст.26, 59 закону «Про місцеве самоврядування в Україні», стст.12, 83 ЗК п.12 «Перехідних положень» Земельного кодексу та п.3 «Перехідних положень» закону «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» після прийняття Дніпропетровською міською радою рішення від 30.08.2006 №93/3 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок громадянам у Жовтневому районі м.Дніпропетровська», яким спірну земельну ділянку передано у приватну власність, Дніпропетровська міська рада не є розпорядником цієї земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи, що судові рішення ухвалені з порушенням процесуальних і матеріальних норм права, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі ст.338 ЦПК.

Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах ВС

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11.05.2010 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3.08.2010 скасувати, передати справу на новий розгляд до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвала оскарженню не підлягає.