Заява перекладу не підлягає

Позивач не зобов’язаний додавати копії матеріалів на недержавних мовах

Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

9 лютого 2011 року м.Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого — Сеніна Ю.Л.,

суддів: Балюка М.І., Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 5 до Особи 6, треті особи: Особа 7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Особа 8, про визнання договору дарування квартири недійс­ним, розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року Особа 5 звернулась до суду з позовом до Особи 6 про визнання договору дарування квартири недійсним, розірвання договору довічного утримання.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м.Києва від 29.10.2009 позовну заяву Особи 5 визнано неподаною та повернуто з підстав, передбачених ч.2 ст.121 ЦПК.

Ухвалою Апеляційного суду м.Киє­ва від 9.02.2010 ухвалу судді Оболонського районного суду м.Києва від 29.10.2009 залишено без змін.

У касаційній скарзі Особа 5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи позовну заяву Особи 5 неподаною, суддя суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачка не виконала в повному обсязі вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: не надала копії позовної заяви та доданих до неї документів для вручення відповідачу, який мешкає за межами України, на російській мові або в належному перекладі на російську мову.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що в жовтні 2009 року Особа 5 звернулась до суду з позовом до Особи 6 про визнання договору дарування квартири недійс­ним, розірвання договору довічного утримання.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м.Києва від 16.10.2009 позовну заяву Особи 5 залишено без руху через необхідність усунути недоліки поданої позовної заяви, а саме: зазначити ціну позову та з урахуванням ціни позову сплатити судовий збір у повному обсязі; зазначити час, коли вона дізналась про те, що нею укладено договір дарування, а не договір довічного утримання, і які конкретні умови договору довічного утримання були визначені сторонами та якими доказами це підтверджується; у зв'язку з тим, що відповідач мешкає на території Російської Федерації, надати позовну заяву та додані до неї документи, складені російською мовою, або надати їх переклад, засвідчений у встановленому законом порядку (нотаріально), — та надано строк для усунення таких недоліків до 29.10.2009.

На виконання вимог зазначеної ухвали, Особа 5 зазначила ціну позову; здійснила доплату судового збору відповідно до ціни позову; указала, що про те, що вона підписала договір дарування замість договору довічного утримання, їй стало відомо в березні 2009 року, і що до підписання оспорюваного договору між нею та Особою 6 була досягнута домовленість із приводу того, що останній буде забезпечувати її продуктами харчування, займатись домашнім господарством та здійснювати обов'язкові щомісячні платежі за квартиру.

Однак, оскільки Особа 5 на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не надала копії позовної заяви та доданих до неї документів для вручення відповідачу, який мешкає за межами України, складених російською мовою, або в належному перекладі на російську мову, то ухвалою судді Оболонського районного суду м.Києва від 29.10.2009, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 9.02.2010, позовну заяву Особи 5 визнано неподаною та повернуто з підстав, передбачених ч.2 ст.121 ЦПК.

Відповідно до ст.7 ЦПК цивільне судочинство здійснюється державною мовою.

Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому цим кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, у порядку, встановленому цим кодексом.

Судові документи складаються дер­жавною мовою.

Суддя суду першої інстанції, на порушення вимог ст.210 ЦПК, на зазначені положення закону уваги не звернув і не врахував, що, оскільки відповідач, Особа 6, мешкає на території Російської Федерації й не володіє або недостатньо володіє державною мовою України, то він має право робити заяви, давати пояснення, ви­ступати в суді та заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуючись послугами перекладача в порядку, встановленому ЦПК, при цьому запрошення перекладача не є обов'язком суду й забезпечується особою, яка не володіє або недостатньо володіє державною мовою України.

Апеляційний суд, на порушення стст.303, 315 ЦПК, зазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, та залишив ухвалу судді суду першої інстанції без змін.

Посилання апеляційного суду на те, що, оскільки Особа 6 мешкає на території Російської Федерації, Оболонський районний суд м.Києва в разі відкриття провадження у справі буде звертатися по правову допомогу до Російської Федерації відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої законом від 10.11.1994, є необгрунтованими у зв'язку з тим, що ця конвенція надає громадянам кожної з Договірних Сторін, а також іншим особам, котрі проживають на території однієї з Договірних Сторін, право вільно і безперешкодно звертатися до установ юстиції інших Договірних Сторін, виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони, що відповідає положенням ст.7 ЦПК про здійснення судочинства державною мовою з одночасним наданням особам, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому цим кодексом, права робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, у порядку, встановленому цим кодексом.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.1 ст.338 ЦПК.

Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Особи 5 задовольнити частково.

Ухвалу судді Оболонського районного суду м.Києва від 29.10.2009 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 9.02.2010 скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.