«Завдяки законодавчим новаціям діяльність ВРЮ стала ефективнішою»
Після того, як у минулому році Вищій раді юстиції було надано нові повноваження, її робота не могла не змінитись. Як «трансформувалася» діяльність цього органу з моменту створення, з якими труднощами їй довелося стикнутись і чи пішли минулорічні законодавчі новації на користь цьому органу — про все це нашому тижневику розповів радник голови ВРЮ Юрій ПОЛТАВЕЦЬ.
«На сьогодні в роботі ВРЮ немає тяганини, яка була раніше»
— Юрію Павловичу, робота ВРЮ вам добре знайома, адже ви були членом цього органу протягом 1998—2004 років. Озираючись у минуле і проводячи паралелі, скажіть, яка тенденція спостерігається в роботі ВРЮ. Чи стала діяльність цього органу з плином часу ефективнішою?
— Почну з невеликого екскурсу в минуле. Після того як Україна здобула незалежність, у державі почали здійснюватися економічні, соціальні та політичні реформи. Очевидно, що судова система, яка була на той час, уже не йшла в ногу із цими змінами і не могла вирішити питання, які стояли перед нею. У зв'язку із цим у 1992 році була прийнята перша концепція судово-правової реформи, яка передбачала реформування третьої гілки влади. Після того як парламент прийняв цю концепцію, виникло питання про створення органу, відповідального за якість суддівського корпусу. Нарешті, після багатьох суперечок, які точилися в конституційній комісії, в 1996 році з'явився Основний Закон, ст.131 якого передбачає функціонування такого органу. А вже в січні 1998-го ухвалили закон «Про Вищу раду юстиції».
31 березня 1998-го ВРЮ заявила про своє існування, а з липня ми вже почали працювати. Зважаючи на те, що ми не мали досвіду, адже до того аналогічних органів у нас не було, довелося зіткнутись з серйозними проблемами. Чимало питань було пов'язано з добором і призначенням суддів. Але тепер завдяки минулорічним законодавчим новаціям діяльність ВРЮ стала ефективнішою. На сьогодні в роботі ВРЮ немає тяганини, яка була раніше.
— Ви також обіймали посаду секретаря кадрової секції ВРЮ. На вашу думку, чи зможе оновлена процедура добору суддів стати своєрідним кадровим фільтром, який унеможливить потрапляння непрофесіоналів до суддівського корпусу?
— Я займав посаду секретаря секції з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад протягом 6 років. На той час у кожній області функціонували кваліфікаційні комісії, а підхід до визначення знань і професіоналізму кандидатів на посади суддів був різним. Скажімо, якщо в одній області кваліфкомісія добросовісно, чесно і кваліфіковано підходила до цих питань, то в інших — навпаки. Тому ВРЮ доводилося розбиратись із цими нюансами. Неодноразово ми стикалися з недбалим ставленням до написання кандидатами рефератів. Деякі особи, які претендували на місце судді, не могли навіть пояснити, чому вирішили піти на цю посаду і як, власне, уявляють роботу судді.
Траплялися також випадки, коли кваліфкомісії не звертали уваги навіть на конституційні вимоги до претендентів. Через це нам часто-густо доводилося повертати матеріали до комісій. Потім ми узагальнили цю практику і звернулися до кваліфкомісій, вказавши на недоліки, які допускалися в процесі підготовки матеріалів кандидатів. Після цього ситуація дещо покращилася, насамперед зменшилася кількість відмов у внесенні подань про призначення кандидатів на посади суддів уперше.
Завдяки прийнятому торік закону «Про судоустрій і статус суддів» запроваджено багато новацій, зокрема й щодо призначення на посади суддів. Головна з яких — незалежне тестування та конкурсний відбір. Раніше нам направляли матеріали кандидата, який пройшов кваліфкомісію області, й ніякого конкурсу не було. Щоправда, введення цих змін дещо загальмувало процес призначення суддів. Адже законом передбачений досить довгий шлях призначення на посаду. Але очевидно, що процедура добору завдяки законодавчим змінам є значно вдосконаленою. Хоча експерти Венеціанської комісії і вважають її занадто ускладненою, але ж в яких країнах вона проста? Думаю, що, коли оновлений механізм добору запрацює на 100%, ніяких проблем не виникатиме.
— Перший етап судової реформи вже пройшов певне випробування часом. Законодавчі новації пішли на користь ВРЮ та судовій системі в цілому?
Я б сказав, що перший етап реформи третьої гілки влади тільки розпочався. А от практика й досвід роботи вже виявили деякі недоліки, й до нового закону внесені певні корективи. Зміни, внесені до законів «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду юстиції», додали нам роботи. Так, до функцій ВРЮ віднесли також розгляд скарг на результати кваліфіспиту, розгляд скарг щодо призначення суддів на посади безстроково тощо. До позитивних змін слід віднести зменшення кворуму для засідань ВРЮ. Протягом певного часу (2008—2009 рр.) деякі члени Ради блокували проведення засідань і вона не могла зібратися по кілька місяців. Це, у свою чергу, гальмувало як призначення суддів, так і їх звільнення з посад. Тепер із цим проблем немає.
«Домовитися з одним членом ВРЮ нічого не значить»
— Чи зменшився потік скарг на дії суддів порівняно з минулими роками? Проводячи паралель, скажіть: на які дії суддів найбільше нарікали тоді і чи змінився сьогодні характер звернень?
— Не можна сказати, що скарг поменшало. Швидше навпаки. Якщо поглянути на статистику, то за це півріччя до ВРЮ надійшло 5238 звернень, а за минулий рік — 9912. Багато людей звертаються до нас зі скаргами, щодо яких Рада некомпетентна приймати рішення. Характер звернень звичайно змінюється у зв'язку з прийняттям нових законів, особливо у сфері господарських відносин. У 2007—2009 роках надходило дуже багато скарг у зв'язку з участю суддів у рейдерських схемах. Поряд зі зловживаннями деяких служителів Феміди чимало суддів не знали корпоративного законодавства і допускали помилки. Узагальнивши ці звернення, ВРЮ запропонувала розширити курс вивчення цього законодавства у вузах, а також звернулася з конкретними пропозиціями до Уряду країни.
На щастя, сьогодні завдяки законодавчим змінам потік скарг значно зменшився. Але не можна сказати, що кардинально змінився характер скарг. Як і раніше, на суддів скаржаться за тяганину, неправильну поведінку, прийняття замовних рішень тощо.
— Якщо проаналізувати статистику звільнень суддів за порушення присяги, то апогей позбавлення мантій припадає на останні роки, зокрема на 2010-ий. Із чим пов'язана така динаміка?
— Як я вже зазначав, у 2007—2009 роках спостерігався сплеск рейдерства. У 2010-му третина рішень ВРЮ про внесення подань про звільнення суддів за порушення присяги стосувалася рейдерства. Крім того, як я вже наголошував, у 2008—2009 роках робота ВРЮ блокувалася, як наслідок, накопичилося багато нерозглянутих справ. Тому у 2010-му, після законодавчих змін, ВРЮ активно взялася за справи з минулого.
— Чи відомі вам випадки тиску на членів ВРЮ? Коли ви входили до неї, чи намагалися з вами «домовитися» судді, щодо яких Рада вирішувала питання про звільнення за порушення присяги?
Зі мною таких випадків ніколи не було. Крім того, представники ВРЮ мають захист від впливу. Це забезпечується особливим порядком призначення та звільнення членів ВРЮ, який передбачає вичерпний перелік підстав для звільнення. Також мені не відомі випадки, коли самі судді, щодо яких розглядалися пропозиції про звільнення, намагалися «домовитися» з членами ВРЮ. Тим більше, «домовитися» з одним членом ВРЮ, скажімо з тим, який здійснював перевірку, нічого не значить. Адже є ще 19 представників цього органу.
«Відступати від рекомендацій допустимо для країн сталої демократії»
— Завдяки законодавчим новаціям склад ВРЮ поповнився представниками третьої гілки влади. Як збільшення в Раді кількості суддів позначилося на її роботі?
— Зміни до закону «Про Вищу раду юстиції», внесені 7 липня 2010 року, передбачають збільшення кількості суддів у складі ВРЮ за рахунок членів, яких призначають суб'єкти утворення Ради.
На сьогодні до складу ВРЮ вже входять 9 суддів. З часом ця кількість збільшиться при ротації. Завдяки суддівському поповненню в рядах Ради робота цього органу значно покращилася. Адже це судді, які мають значний досвід роботи, що не може не впливати позитивно на ефективність і якість роботи. А склад Ради не відповідає європейським стандартам лише тому, що згідно з ними суддів до ВРЮ мають призначати самі судді. Щоб виконати цю умову, нам потрібні конституційні зміни. До речі, є рекомендація Комітету міністрів Ради Європи №94/12 від 13 жовтня 1994 року, яка передбачає певні вимоги до таких органів, як ВРЮ. Зокрема, орган, уповноважений приймати рішення щодо обрання суддів, повинен бути незалежним від уряду та адміністративних органів. Ми якраз і є таким незалежним органом.
— Чи хотіли б ви повернутися в крісло члена ВРЮ після останніх змін у вітчизняній Феміді?
— По-перше, я за віком не можу повернутися. А по-друге, сьогоднішня робота мене повністю влаштовує. Я займаюся співробітництвом з іншими країнами, питаннями експертиз законопроектів, які стосуються судової системи, тощо.
— Експерти Венеціанської комісії не схвалюють наявність у рядах ВРЮ народних депутатів і правоохоронців. Як ви вважаєте, наскільки доцільна присутність у цьому органі представників законодавчої влади та правоохоронної системи?
— Практично всі рекомендації Венеціанської комісії, крім тих, що потребують змін до Конституції, були враховані. В одному з висновків комісії щодо проекту закону «Про судоустрій і статус суддів» зазначається, що до ВРЮ входять «політичні призначенці», а судді перебувають у меншості. Але чи можна вважати членів ВРЮ, які сьогодні працюють, «політичними призначенцями»? Думаю, ні.
До речі, варто проаналізувати той же європейський досвід. Наприклад, у Португалії до Вищої ради магістратури не входить половина суддів. Причому одного із суддів призначає президент країни. Тобто це суперечить згаданим рекомендаціям Ради Європи. На одній із зустрічей з представниками Венеціанської комісії ми поцікавилися, чому одні виконують рекомендації, а інші ні. Нам відповіли, що відступати від рекомендацій допустимо для країн сталої демократії. А ми поки що не є такою країною.
Присутність же у ВРЮ прокурорів цілком виправдана. У тих же країнах сталої демократії прокуратура належить до судової системи. У нас це самостійний незалежний орган. Можливо, краще було б, якби в нас прокуратура також належала до третьої гілки влади. Тоді б таких нюансів не виникало. Але якщо подивитися на повноваження прокуратури, то вони нерозривно пов'язані із судовою системою. Я не бачу нічого поганого в тому, що до складу ВРЮ входять представники прокуратури. Адже Рада не тільки вирішує питання стосовно порушення прокурорами вимог щодо несумісності, а й розглядає скарги щодо притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності. І наявність прокурорів у ВРЮ може лише допомогти розібратись із цими обставинами.
— Як свідчить практика, чимало кандидатів на адмінпосади в судах стають керівниками, пропрацювавши суддями незначний термін — рік чи два. Як ви вважаєте, чи не заважатиме керуванню брак суддівського досвіду?
Очевидно, що брак суддівського досвіду впливає на якість роботи. ВРЮ контролює, чи дійсно відповідають критеріям та вимогам рішення рад суддів, які рекомендують кандидатів на керівні місця. На сьогодні випадків, коли б ВРЮ відмовляла кандидатам в призначенні на адмінпосади, поки що не було.
«На молодого суддю легше впливати»
— Чимало представників суддівського корпусу вважають, що потрібно збільшити віковий ценз для суддів, мовляв, у 25 років людина не має достатнього життєвого досвіду, щоб вирішувати долю інших людей. Чи поділяєте ви цю думку?
— Повністю погоджуюся з такою позицією. По-перше, у такому віці в людини немає ні достатнього життєвого досвіду, ні належної практики в галузі права. На молодого суддю легше впливати, ніж на суддю, який старший. Однак потрібно звернути увагу не тільки на вік, а й на досвід роботи в галузі права. Посада судді — це найвищий рівень для юриста. Для осіб, котрі бажають її обійняти, потрібно підвищити віковий ценз до 30—35 років та стаж роботи в галузі права.
— До ВРЮ вже надійшло 8 скарг на результати кваліфіспиту серед кандидатів на зайняття вакантних посад суддів. На останньому засіданні ВРЮ створено робочу групу для вивчення проблем, пов'язаних із порядком проведення добору кандидатів на посади суддів. Можете поділитися інформацією про її роботу? І що чекає на осіб, чиї скарги ВРЮ задовольнить?
— Робоча група лише почала працювати, тому говорити про результати поки що зарано. Коли з'являться певні напрацювання, то їх будуть обговорювати на засіданні ВРЮ.
Відповідно до п.10 ст.70 закону «Про судоустрій і статус суддів» Рада може скасувати рішення ВККС і зобов'язати її провести повторний кваліфіспит для кандидата на посаду судді, який подав скаргу.
— Чи бере участь ВРЮ в програмах, спрямованих на покращення якості судочинства?
— Від самого початку створення Ради ми тісно співпрацюємо з вищими радами магістратур різних країн, вивчаючи їхній досвід. ВРЮ бере активну участь у програмах Ради Європи та США. Нині здійснюється проект «Прозорість та ефективність судової системи». Ми є бенефіціаром цієї програми і всіляко допомагаємо та отримуємо матеріальну підтримку. У Раді Європи вважають, що ВРЮ є тим органом, з яким можна працювати, оскільки за 13 років існування він знайшов своє місце в системі державних органів.
— Судову систему якої країни ви вважаєте найбільш досконалою?
— Мені дуже подобається судова система Португалії, а також робота місцевої Вищої ради магістратури. Зокрема, до компетенції останньої входить призначення суддів на посади, інспектування їхньої роботи та притягнення до відповідальності. Тобто Вища рада магістратури має значно більші повноваження порівняно з ВРЮ. Також у них набагато серйозніша система притягнення суддів до відповідальності, ніж у нас.
— І на завершення: якими будуть ваші побажання читачам нашого тижневика?
— В останні роки було чимало закидів на адресу суддів. Це призвело до того, що судову систему фактично дискредитували. На жаль, до цього причетні і політичні сили, і владні структури, і ЗМІ. Вони поширили стереотип, що судді — нечесні та корумповані. Але це не так. Переважна більшість представників третьої гілки влади — добросовісні люди, які чесно виконують свої обов'язки. Тому хотілося б, щоб громадяни не вірили засобам дискредитації судової системи. А суддям я хотів би побажати, щоб вони працювали тільки в рамках закону і завжди були незалежними.
Довідка
Юрій ПОЛТАВЕЦЬ народився 7 липня 1941 р. в м.Рубіжному Луганської області. У 1968 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, відділ міжнародного права.
З 1968 до 1971 р. працював помічником прокурора. З 1972 до 1978 р. обіймав посаду прокурора м.Броварів. Потім 4 роки працював старшим помічником прокурора Київської області, а з 1982 до 1996 р. — першим заступником прокурора Київської області. Протягом 1996—1997 рр. займав посаду заступника Генпрокурора, а з 1997 до 1998 р. був старшим помічником Генпрокурора.
У березні 1998 р. указом Президента призначений членом Вищої ради юстиції. Протягом 1998—2004 рр. був секретарем секції ВРЮ з питань підготовки подань для першого призначення суддів та звільнення їх з посад. З травня 2004 р. — радник голови ВРЮ.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 7.31 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!