«Найвища каста» юриспруденції

Володимир Висоцький: «Захист - найбільш серйозна форма адвокатської діяльності»

Сьогодні в Україні триває реформа кримінального судочинства, один з важливих етапів якої — ухвалення нового закону «Про адвокатуру». Нині відповідний проект опрацьовує робоча група під керівництвом Президента. І, за попередньою інформацією, адвокатське співтовариство чекає безліч нововведень і навіть потрясінь. Схоже, скоро адвокат стане фігурою, що дійсно впливає на процес, і отримає реальні, а не «паперові» права. Втім, цих змін чекають уже давно, розробили навіть власний законопроект, альтернативний президентському.

Прокоментувати майбутні зміни і відповісти на запитання «ЗіБ» погодився голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів, член Вищої ради юстиції, заслужений юрист України Володимир Висоцький.

«Створення професійної організації — предмет першої необхідності»

— Володимире Івановичу, очевидно, що вже цього року адвокатуру чекають потрясіння. Принаймні робоча група при Президентові готує як новий КПК, так і нову редакцію закону «Про адвокатуру». Чи правда, що чинний закон застарів, і які норми перш за все не влаштовують вас і ваших колег?

— Сьогодні з 30000 українських адвокатів немає жодного, хто б сумнівався в необхідності змін. Однозначно — так! Є дві точки зору: внести зміни до старого закону або ухвалити новий. Особисто я впевнений, що потрібно не вносити зміни, а приймати новий закон. Якщо аналізувати закон «Про адвокатуру» 1992 року, то для свого часу він був передовим, прогресивним, був найкращим на просторах колишнього Радянського Союзу. Але ж реалії змінилися, і нині він уже застарів. 

У країні існує кілька громадських адвокатських об’єднань, у тому числі й Спілка адвокатів України, і Асоціація правників України, і Асоціація адвокатів України. Але це громадські, непрофесійні організації. А в нас є зобов’язання перед Радою Європи створити професійну незалежну організацію, яка повинна об’єднати всіх без винятку осіб, які мають адвокатську практику. Причому Європейський суд у рішеннях у кількох справах із цього приводу визначився: якщо ви ведете публічну діяльність і якщо мова йде про права і законні інтереси осіб, які звернулися по допомогу, тоді взаємини між членами корпорації, об’єднаними на засадах обов’язкового членства, повинні підпорядковуватися єдиним правилам і нормам і, найголовніше, бути зрозумілими особам, котрі звернулися по допомогу. У цьому випадку члени асоціації або палати адвокатів свідомо приносять у жертву частину внутрішньої свободи і можливість об’єднання на добровільних засадах.

— У чому основні переваги професійної організації перед громадською?

— Річ у тому, що адвокатська діяльність — це публічна діяльність, основною метою якої є правова допомога в її широкому розумінні, а не отримання гонорару, якої-небудь вигоди тощо. Адвокатська допомога в чомусь схожа на допомогу лікаря. Іноді від можливості та своєчасності її надання може залежати здоров’я і життя людини, її воля або доля дорогого майна. Відповідно, вона повинна вестися за визначеними, всім відомими правилами, які поширюються на всіх членів цього корпусу. І якщо сьогодні хтось говорить, що в нього є свідоцтво, але бути членом єдиної організації він не хоче — це щонайменше дивно. Можна продовжувати: не виконуватиме ті чи інші обов’язки, наприклад надавати безкоштовну правову допомогу, займатися кримінальними справами за призначенням або сам визначатиме правила поведінки, незважаючи на чинне законодавство про адвокатуру.

Проте справа навіть не в цьому. Сьогодні надання правової допомоги, представництво здійснюють, по-перше, власне адвокати, по-друге, юристи-підприємці чи інші фахівці в галузі права. Якщо в адвоката є певний статус, своя етика, і, відповідно, передбачена можливість залучення його до відповідальності, то в других ніяких правил не існує. До недавнього часу не було навіть необхідності укладати письмові угоди з клієнтом, можна було просто йти в судове засідання на підставі заяви останнього.

Новий закон «Про судоустрій і статус суддів» і внесені у зв’язку з його ухваленням зміни до процесуальних кодексів, положення нового Податкового кодексу формально позбавили юристів такої можливості. Але такі фахівці й надалі можуть практикувати. І я впевнений, що в більшості випадків це далеко не на користь людям. 

Якщо ми говоримо про надання ефективної адвокатської допомоги, то представник повинен мати не тільки певний статус, а й підкорятися певним правилам, які існують у цій корпорації, та нести відповідальність за свої дії. І ці правила повинні бути відомі не тільки адвокатам, їх повинні знати і ті, кому ця допомога надається. 

І як об’єднати ці дві армії? В Єдиному реєстрі адвокатів налічується до 30000 чоловік (причому це далеко не всі представники нашого цеху). Тих, хто практикує без адвокатського свідоцтва, — близько 60000. У цілому виходить близько 90000 юристів. Потрібно якимсь чином провести процес уніфікації юридичної професії, і це серйозна проблема.

Проте, відповідаючи на ваше запитання, необхідно відзначити, що повинна бути створена не чергова громадська організація адвокатів, а єдина професійна організація, основним завданням якої є здійснення адвокатської діяльності та повне забезпечення цього обов’язку адвокатури перед суспільством.

— Національна палата адвокатів, по суті, замінить Спілку адвокатів України, що діє сьогодні. Як ви вважаєте, змогла б нова професійна організація забезпечити, скажімо, примусову участь адвоката в захисті за призначенням?

— Ні про яку заміну мова не йде. САУ дійсно об’єднує адвокатів, проте на добровільних засадах. Крім того, САУ — це організація громадська. Повинна бути створена нова організація, яка об’єднає всіх адвокатів України з метою надання правової допомоги, захисту і представництва. На адвокатурі України завжди лежав обов’язок надання безоплатної правової допомоги, і в нашому проекті цей обов’язок зберігається. 

Це одна з обов’язкових, але не примусових функцій, виконувати яку повинна професійна організація адвокатів незалежно від того, як вона називатиметься. І ми прописали відповідний механізм у законопроекті, підготовленому робочою групою ВККА за участю представників регіональних КДКА і громадських адвокатських організацій. 

Раніше Міністерство юстиції озвучило пропозицію ухвалити закон про безкоштовну правову допомогу, створити окрему структуру для цих цілей. Смішно про це чути. Навіщо створювати якісь центри первинної, вторинної правової допомоги, передбачати на це видатки в бюджеті? Зверніться до адвокатів, які давно й успішно такі послуги надають. Але при цьому зверніть увагу на їх матеріальне становище. Можливо, в цій ситуації варто передбачити пільги в питаннях оподаткування, соціального захисту, пенсійного забезпечення і, найголовніше, чесно компенсувати їх працю. А ми у свою чергу виконаємо соціальний обов’язок, який лежить на адвокатурі. Раніше адвокати ніколи не були належним чином винагороджені за цю роботу з держбюджету. Дайте адвокатам можливість отримати компенсацію, і вони проявлять себе найкращим чином.

І не потрібно ухвалювати ніякого окремого закону із цього приводу. У законопроекті, який готувала робоча група за участю ВККА, ми ввели цілий розділ, який передбачає можливість надання безкоштовної правової допомоги адвокатами, але, очевидно, це не влаштовує тих, хто має намір винаходити велосипед за рахунок коштів державного бюджету.

«Якщо ми вибрали європейський вектор розвитку, то повинні його дотримувати»

— Деякі ваші колеги твердять, що, скажімо, в кримінальному процесі адвокат часто безправний, він практично ні на що не може впливати. Чи згодні ви з такою думкою? 

— Так, деякою мірою згоден. Чинний КПК справді ставить адвокатуру в дещо гірші умови, ніж тих же прокурорів або слідчих. Наприклад, передбачає право на побачення з підзахисним до першого допиту, але це право не завжди просто реалізувати. Передбачає, що з моменту затримання, і навіть до цього моменту (коли людину викликають як свідка), будь-яка особа має право на адвоката. Проте це, знову-таки, сьогодні не цілком реально. У будь-якому випадку це зазвичай залишається на розсуд слідчого. 

У КПК написано, що адвокат при пред’явленні обвинувачення має право ознайомитися з доказами, якими воно обгрунтовується. Але, знову ж таки, воно існує більше на папері. І практично будь-яке право адвоката, передбачене в КПК, стикається з реаліями, які дуже відрізняються від того, що прописано в законі. 

Це спадщина радянського часу, автоматично перенесена в нашу реальність. Тоді концепція кримінального права була дещо іншою, з ухилом у тоталітаризм: захищатимете, але за правилами, які ми вам вкажемо. Так само і з реалізацією прав: наприклад, майже в усіх судах є кімната для прокурора, але тільки тепер заговорили про кімнати для адвокатів. У Верховному Суді така кімната є, але зайдіть до районного суду — там ви її не знайдете. Донедавна можна було часто бачити, як прокурор запросто заходить у кабінет судді й бурхливо обговорює позиції сторін або навіть результат справи. Спробував би це зробити адвокат! 

Якщо Україна йде до іншої моделі держави, демократичної, то її керівництву потрібно змінити і ставлення до адвокатів. Тому ми сподіваємося, що новий КПК, який зрівнює права прокурорів і адвокатів, усе-таки буде прийнятий. Якщо ми вибрали європейський вектор розвитку, то повинні його дотримувати. 

Отже, з одного боку, я погоджуся з колегами. Але, з другого — не всі адвокати мають таку підготовку, щоб здійснювати захист, про який ви говорите. Якщо адвокат достатньо підготовлений, якщо він знає, яким чином прописані його права, припустимо в ст.48 КПК, то він не дозволить себе кривдити і не дасть порушувати права свого підзахисного.

Звичайно, якщо говорити глобально, адвокатів не задовольняє рівень захисту їх прав. У законопроекті, підготовленому і вистражданому адвокатським співтовариством, закладені певні принципи: розширення прав адвокатів, розширення адвокатської таємниці, гарантій адвокатської діяльності, введення інституту стажування, питання соціального захисту і пенсійного забезпечення, оподаткування, з’явиться організація, яка згідно із законом має право захищати права адвокатів.

«Адвокат не може отримувати прибуток навіть за законом»

— Однією з ключових новел проекту може стати обмеження допуску до судового процесу юристів, що не мають адвокатського свідоцтва. Чи згодні ви з тим, що це суттєво поліпшить якість захисту як в кримінальному, так і цивільному процесі?

— А де ви побачили таку заборону? Сьогодні існує рішення Конституційного Суду, згідно з яким людина вільна у виборі захисника своїх прав, і є стала практика. Сьогодні, якщо в юриста немає можливості отримати адвокатське свідоцтво, то він може звернутися до органу виконавчої влади, й останній запросто зареєструє його як суб’єкта підприємницької діяльності. А предметом цієї діяльності буде адвокатська практика або надання юридичної допомоги. Доступ до захисту можуть отримати й інші особи, коло яких визначено законом. 

Проте я однозначно підтримую позицію і Конституційного, і Верховного судів, які визначили, що така можливість може з’явитися на підставі спеціального закону, якого в Україні сьогодні немає. Разом з тим можу запевнити, що обмеження допуску на досудове слідство інших фахівців у галузі права тільки допоможе захищати права громадян належним і ефективним чином.

Питання про заборону виникає, коли ми порушуємо питання про уніфікацію, про що я вже говорив. Тоді ми зможемо говорити про заборону так званого юридичного підприємництва у сфері, віднесеній до адвокатури. 

Створювати свого роду адвокатську монополію і забороняти юридичне підприємництво необхідно після ухвалення нового закону «Про адвокатуру», спрямованого насамперед на користь забезпечення ефективності правової допомоги. 

Адже, коли людина йде в професію виключно з метою отримати великі гроші і гонорари, не думаючи про те, що в «клітці» теж сидить людина, яка потребує допомоги, це здатне викликати наслідки. Мої колеги, адвокати, думають не про гонорар, а про те, як людині допомогти. Адвокат узагалі не може отримувати прибуток, навіть згідно із законом. Скажімо, сьогодні навіть Податковим кодексом визначено, що адвокатська діяльність — це діяльність самозайнятої особи, а отже, адвокати вільні й можуть зберегти творчі начала нашої професії. Основна форма винагороди адвоката — тільки гонорар, а не щось ще. Юристи, які прийшли з вулиці, взагалі подібними категоріями не мислять. І допускати в судовий процес таких людей для захисту інтересів обвинувачених і підсудних просто небезпечно. Хоча бувають і винятки.

Захист — найбільш серйозна форма адвокатської діяльності, і братися до неї повинні професіонали. І тут обов’язково повинна бути адвокатська монополія, незалежно від того, залишиться досудове слідство чи ні. Адвокати в будь-якому випадку мають бути там. З чітко визначеним статусом, правилами адвокатської етики, з відповідальністю перед клієнтом, зі спеціальною системою підготовки, членством у Національній палаті адвокатів. Інші можуть практикувати тільки в тих випадках, які чітко визначені в новому законі «Про адвокатуру». Так зване юридичне підприємництво повинне бути виключене в будь-яких його формах. 

— Очевидно, якщо така норма з’явиться, різко зросте кількість охочих отримати допуск до судового процесу. Чи достатньо обмежень, передбачених проектом, щоб проводити прозорий і справедливий відбір претендентів? 

— Відразу скажу: відбір тепер недостатньо серйозний. Наприклад, вчорашній студент після закінчення університету попрацював помічником судді, ознайомився тільки з певною категорією справ і прийшов після цього в адвокатуру. Також слідчий або юрисконсульт, адже вони знають тільки певну категорію справ. А в адвокатурі немає спеціалізації. При цьому є ст.47 КПК, що передбачає порядок участі захисника в кримінальних справах без плати за це.

Згідно з названою статтею будь-який адвокат, незалежно від його спеціалізації, повинен надавати таку допомогу за призначенням. І ось уявіть: до вас прийшов юрисконсульт, а ви його відправите до суду вести складну кримінальну справу. Для того щоб він відчував себе при цьому впевнено, потрібно як мінімум ввести стажування — хоч би на рік. Щоб він цей час провів з кимось, хто знає кримінальне право і володіє питаннями захисту. І вже потім ця людина складає іспит, отримує свідоцтво і займається адвокатською діяльністю.

Внаслідок цього я, як і мої колеги, категорично за введення інституту стажування, чого, до речі, не передбачає законопроект робочої групи при Президентові.

«Попутників або випадкових людей в адвокатурі багато»

— Якщо вірити тому, що говорять адвокати під час неформального спілкування, то в їхні ряди дійсно затесалося досить багато випадкових людей, для яких важливі тільки «корочки». Наскільки принципові сьогодні обласні кваліфікаційні комісії при оцінці знань і моральних якостей претендентів? 

— На жаль, випадкові люди в адвокатурі все ще є. У нас дуже багато тих, хто ще в 1990-ті роки отримав свідоцтво як «презент». Це співробітники правоохоронних органів, деякі судді і навіть прокурори. Їхні свідоцтва числяться «припиненими», хоча чинний закон «Про адвокатуру» такого інституту взагалі не передбачає. У 1999-му видано указ Президента, де наказано: людина повинна залишити держслужбу, скласти присягу і почати займатися адвокатською діяльністю протягом 30 днів після складання іспиту. Інакше рішення про видачу свідоцтва підлягає анулюванню. Але виникло питання: що робити з тими, хто в 1993 або 1994 році отримав цей документ, але до 1999-го не практикував? Ми дозволяємо їм займатися адвокатською діяльністю. Чи добре це? Я вважаю, що ні. Але поки нормативна база із цього приводу відсутня.

На жаль, сьогодні свідоцтва іноді отримують не зовсім гідні люди. У деяких областях я бачив адвокатів — колишніх співробітників БТІ, оперативних працівників, більш того, раніше судимих. Вони не можуть іти працювати в прокуратуру, в СБУ, міліцію, а в адвокатуру — будь ласка. Тому ми зазначили в нашому проекті, що людина не може працювати адвокатом, маючи непогашену або незняту судимість. Крім того, передбачили, що особи, засуджені за скоєння умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, незалежно від погашення судимості, теж не зможуть отримати свідоцтво. До речі, в законопроекті робочої групи при Президентові цього уточнення немає.

Якщо чесно, в діяльності деяких регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатів багато недоліків. Вистачає випадків, коли свідоцтва отримують люди, котрі не мають не тільки достатнього досвіду, а й навіть належної освіти. Останнім часом ВККА часто скасовує рішення регіональних КДКА, які вельми лояльно ставляться до претендентів. 

— А які у вас є механізми контролю за діяльністю КДКА?

— Я очолюю ВККА вже вдруге. За цей час ми створили спеціальну секцію у складі ВККА, яка тільки перевірятиме регіональні кваліфікаційні комісії. Раніше це було не так чітко. Тепер же є певні члени ВККА, які відповідно до встановленого графіка перевіряють діяльність КДКА. Іноді навіть на перевірку їде кілька чоловік. Перевіряється все, починаючи з того, яким чином сформована КДКА, і закінчуючи тим, яким чином використовуються гроші, отримані на її матеріально-технічне забезпечення. І, звичайно ж, те, на яких підставах та чи інша людина отримала свідоцтво. Ці повноваження прямо передбачені в положенні про ВККА, зокрема й право контролювати застосування норм закону про адвокатуру в діяльності регіональних КДКА.

— Чи доводилося ВККА очищати свої ряди від несумлінних адвокатів?

— Є люди, для яких у поняття адвокатської діяльності входить розносити конверти по кабінетах. Це протизаконна і неадвокатська діяльність. На жаль, є й інші негативні приклади, які для деяких наших колег закінчуються притягненням до кримінальної відповідальності.

Сьогодні є захисники, які ведуть тільки, так би мовити, платні справи, а є ті, хто «спеціалізується» на безоплатних. Усе це тому, що деколи слідчий чекає конкретного адвоката. Йому потрібний Іванов, а для Петрова в нього буде тільки безоплатна справа. Чи можна вирішити цю проблему в законі «Про адвокатуру»? Ні, це можна вирішити в новому КПК і визначити, що слідчий не має права віддавати перевагу якому-небудь захисникові. Якщо в юридичній консультації 20 адвокатів, то кожен повинен по черзі отримувати платні й безоплатні справи. Уявіть, що розмір компенсації до останнього часу становив 15 грн. За один судодень. А в таких справах можливо було брати участь по кілька років.

Відповідаючи на ваше запитання, скажу, що ВККА не очищує ряди від недобросовісних адвокатів. Цим займаються регіональні КДКА, причому досить часто. Але потрібно очищатися ще частіше, тому що попутників або випадкових людей в адвокатурі нині дійсно багато. Питання, пов’язані з припиненням адвокатської діяльності, займають десь 10% від загальної кількості.

«Я прийшов у ВРЮ не карати, а допомагати»

— В основу концепції проекту закону про адвокатуру покладений принцип самофінансування й обов’язкового членства в Національній палаті адвокатів. Наскільки обтяжливими можуть стати членські внески для юриста-практика?

— В обох законопроектах — нашому і робочої групи при Президентові — немає розбіжності в питанні самофінансування. Я вважаю, що членські внески повинні бути. Їх розмір визначає найвищий орган самоврядування — з’їзд адвокатів. Крім того, можуть бути і інші джерела фінансування — ті ж гранти, про які останнім часом багато говорять, або створення спеціального адвокатського фонду. 

Звичайно, питання внесків — дуже болюче. Адже в нас із 30 тис. адвокатів навіть половина не має стабільної практики і гарного доходу. Тому тут може бути диференційований підхід. Але без членських внесків — нікуди, всі європейські адвокатури йдуть цим шляхом.

За великим рахунком, самофінансування — та сама свобода і незалежність, про яку ми говорили. Якщо держава втручатиметься в ці питання, то завтра вона втручатиметься і в нашу діяльність. У радянські часи такий контроль передбачався, наприклад, з боку Міністерства юстиції, й адвокатура була багато в чому залежна від держави. 

— Ви також уходите до складу органу, що має повноваження на притягнення людей у мантіях до дисциплінарної відповідальності. Чи зверталися до вас колеги з проханнями ініціювати подання щодо звільнення судді, який, на їхню думку, «неправильно вирішив справу»?

— Відповідно до Регламенту ВРЮ, якщо до мене надходить таке клопотання, я передусім прагну пояснити, що взагалі-то до компетенції ВРЮ не належить визначати, правильно чи неправильно розглянуто справу. Для цього є вищі судові інстанції. Але бувають й інші ситуації, передбачені законом «Про Вищу раду юстиції», — наприклад, коли мова йде про звільнення судді за особливими обставинами, в тому числі й за порушення присяги. Проте там чітко визначено, що вважається порушенням присяги. 

У ВРЮ я все-таки більше захисник, адвокат, і мені важко вносити подання про звільнення суддів. Одначе якщо надходить скарга, якщо дійсно є підстави вважати, що суддя вчинив дії, які тягнуть за собою конституційну відповідальність, тоді виникає пропозиція про проведення перевірки з подальшою процедурою притягнення до відповідальності або без такої. 

Взагалі, від колег надходить дуже багато звернень. У кожному випадку я намагаюся допомогти. Коли мова йде про затягування строків або порушення суддею морально-етичних принципів, то до цього ми ставимося критично. 

— За вашою ініціативою багато суддів притягали до дисциплінарної відповідальності?

— Я прийшов у ВРЮ не карати, а допомагати. І тільки за наявності законних підстав і цілої низки умов я пишу подання, як це було в деяких випадках. Бувають ситуації, коли неможливо не реагувати.

Так було в ситуації із суддею Б., коли за рішенням суду був створений прецедент, що дозволяє несумлінним позичальникам банків уникнути повернення коштів і будь-якої відповідальності.

— Яке ставлення у суддів до адвокатів? Адже існує думка, що сьогодні процес виграє не той захисник, який знає закон, а той, який знає суддю.

— Ставлення таке, яке ми заслужили. Ми такі ж учасники судочинства, як і прокурори, потерпілі. Якщо до суду приходять випадкові люди, то й ставлення до них відповідне. Буває, що виступає адвокат, а суддя в цей час займається чим завгодно, але тільки не справою. Виступає інший адвокат — і суддя кидає всі справи, починає щось записувати, шукати в паперах, а потім ще в нарадчій кімнаті думає про те, що сказав захисник. 

В арсеналі справжнього адвоката має бути все: і досвід, і знання, і можливість працювати з різними базами. Я особисто вважаю, що серед юристів адвокати — свого роду інтелігенція, найвища каста…

— Якими будуть ваші побажання читачам газети «Закон і Бізнес»?

— Хочеться, щоб адвокатура в Україні зайняла належне місце, тому будемо раді будь-якій допомозі в питаннях реформування законодавства. При цьому категорично не сприймаємо адвокатуру, створену за принципом суб’єкта підприємництва, діяльність якої спрямована на отримання прибутку, можливість роботи на іншого адвоката на умовах договору найму. 

Звертаючись до співгромадян, хочу побажати, щоб якнайшвидше закінчилася епоха змін, ми прийшли до стабільного розвитку і побудували в Україні правову державу. А ми, адвокати, зі свого боку робитимемо все можливе для цього.