КС визначить, чи доцільно затримувати громадян через відсутність житла
Хоча в чинному законодавстві за бродяжництво не передбачено жодного покарання і немає навіть визначення цього терміна, однак громадяни можуть бути затримані на 30 діб за підозрою в бродяжництві. Наскільки такий захід є виправданим і чи доцільно з метою захисту суспільної моралі обмежувати свободу людини, намагався розібратися Конституційний Суд.
Хоча в чинному законодавстві за бродяжництво не передбачено жодного покарання і немає навіть визначення цього терміна, однак громадяни можуть бути затримані на 30 діб за підозрою в бродяжництві. Наскільки такий захід є виправданим і чи доцільно з метою захисту суспільної моралі обмежувати свободу людини, намагався розібратися Конституційний Суд. Працівники силових структур переконували, що безпритульних до приймальників-розподільників поміщають задля їхнього ж блага. А представники омбудсмена зазначили, що на затриманих почасти «вішають» нерозкриті справи.
Радянський спадок
Слухання щодо конституційності абз.8 п.5 ч.1 ст.11 закону «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. КС провів 15 квітня. Оскаржуваним положенням передбачається, що міліція може затримувати і тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, яких запідозрили у бродяжництві, — на строк до 30 діб за вмотивованим рішенням суду.
Звернення до КС направила уповноважений ВР з прав людини Ніна Карпачова, яка зазначила, що міліція має право застосовувати заходи примусу за діяння, котрі законодавством не визнаються правопорушенням чи злочином. А це, на думку омбудсмена, суперечить чч.1, 2, 3 ст.29, ч.1 ст.33, ч.2 ст.58 Конституції.
Нагадаємо, що до 1992 р. діяла ст.214 Кримінального кодексу від 1960 р., якою бродяжництво визначалось як злочин. Однак законом «Про внесення доповнень і змін до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу Української РСР і Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення» від 7.07.1992 дану статтю було виключено. Як наслідок, у чинному законодавстві нашої держави немає нормативного визначення бродяжництва і відповідальності за нього.
Як запевняє Н.Карпачова, законодавство не містить матеріальної норми, яка розкривала б зміст поняття «бродяжництво» та визначала б його як протиправне діяння. За нього не передбачено ні кримінальної, ні адміністративної, ні цивільної відповідальності. А отже, оскаржувана норма, робить висновок омбудсмен, суперечить ч.2 ст.58 Основного Закону, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх учинення не визнавалися законом як правопорушення.
У тому, що чинна норма не що інше, як необгрунтоване втручання державних органів у приватне життя людини, переконана і радник уповноваженого Ірина Таргулова. Під час слухань вона повідомила про звернення громадян, за словами яких, після затримання за підозрою в бродяжництві їх обвинувачували в ряді злочинів, у тому числі й тяжких. Фактично силові структури тримали безпритульних упродовж місяця під своїм «наглядом» для покращення статистики розкриття злочинів.
Неоднозначною, за словами І.Таргулової, є і судова практика надання дозволу на 30-денне затримання підозрюваних. Одна частина суддів санкціонує такі дії, посилаючись на закон, інша відмовляє в цьому через відсутність правових підстав. Таким чином, відзначає радник уповноваженого ВР з прав людини, поняття верховенства права заміняється доцільністю, яка встановлюється суддею.
За грати для захисту?
Інший радник омбудсмена Валентина Кузьменко наголосила, що Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод закріплено принцип правової визначеності. Адже її відсутність позбавляє людину можливості захищатись, а така неточність провокує суб’єктивне тлумачення законів, а відповідно, і порушення прав людини.
У вітчизняному законодавстві відсутні норми, якими передбачалися б підстави для затримання безпритульних, порядок їх затримання та тримання в спеціальних приміщеннях. Отже, підсумовує В.Кузьменко, заходи, які є елементом санкцій за протиправні діяння, застосовуються до людини фактично безпідставно.
Не згодним з такою позицією був заступник Генерального прокурора Віктор Кудрявцев. За його словами, затримання особи за підозрою у занятті бродяжництвом є превентивним засобом. При цьому до таких осіб «вчиняється комплекс дій щодо соціальної реабілітації — забезпечення харчуванням, одягом, їм сприяють у поновленні документів». Однак представник прокуратури визнав, що перевіряються затримані й на причетність до злочинів.
Щоправда, яким чином перевірити, чи не скоїв якийсь злочин перший зустрічний безпритульний, працівник органу дізнання не пояснив. Якщо конкретний бродяга підозрюється в учиненні певного злочину, то з’ясувати, чи є підстави тримати його у слідчому ізоляторі, можна і за 72 год. (на які можна затримати будь-кого). Проте якщо людина затримана за випадковим принципом, працівникам силових структур доведеться запитувати щось на зразок: «А в громадянки Н. не ви гаманець украли? Ні? А на громадянина К. не ви напали?» І так за всім списком нерозкритих злочинів...
Те, що місячне тримання безпритульних сприятиме соціальній реабілітації, заперечила В.Кузьменко. Вона звернула увагу, що приймальники-розподільники, в які запроторюють безпритульних, — це приміщення, обладнані камерами, внутрішній двір огороджено, кожна особа та її речі підлягають огляду. «До того ж на дверях камер, в яких тримають затриманих, мають бути міцні замки, а на вікнах — металеві грати. А за гратами може бути лише особа, яку позбавили волі», — наполягає радник омбудсмена.
Соціальна альтернатива
Суддя-доповідач Анатолій Дідківський звернув увагу на той факт, що взимку, коли сильні морози, безпритульні почасти самі приходять до відділків міліції та просять їх затримати. «Що робити в таких випадках? Не залишати ж людей на вулиці», — поцікавився суддя.
В.Кузьменко зазначила, що ще у 2005 р. було прийнято закон «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який визначає основи роботи соціальних органів і містить перелік закладів, до яких безпритульні можуть бути поміщені для того, аби з часом повернутися до нормального життя. Крім того, прийнято низку законів, які детально регламентують діяльність органів щодо соціальної адаптації людей.
Водночас у законодавстві зазначено, що в цих органах працівники соціального захисту працюють разом з органами виконавчої влади, до яких належить і МВС. Якщо безпритульний потрапить до міліції, то силовики мають працювати спільно із соціальними службами. «Якщо МВС уважає, що права його працівників обмежені щодо боротьби з безпритульними і бездомними, так ось і поле діяльності для них», — наголосила радник уповноваженого.
За словами В.Кузьменко, по всій Україні наразі створено 115 закладів різної форми власності, які надають підтримку безпритульним. Щоправда, коли судді поцікавилися, скільки коштів закладено в бюджеті для функціонування таких закладів, радник уповноваженого ВР з прав людини не відповіла. Можливо, вона не володіла цифрами, хоча не слід виключати і того, що сума настільки незначна, що й називати її соромно.
У будь-якому разі неозброєним оком видно, що ні сьогоднішньої державної допомоги, ні підтримки, яку надають громадські організації та жалісливі громадяни для вирішення проблеми бездомних, недостатньо. А отже, влада має активно використовувати свої механізми, аби прибрати людей з вулиці.
Свобода — в жертву?
«Це питання поєднує розуміння фундаментальних прав і свобод людини, — зазначив постійний представник ВР у КС Анатолій Селіванов. — Однак слід визначитися з тим: ці права абсолютні чи відносні».
А.Селіванов звернув увагу, що Конституція у деяких випадках дозволяє державі обмежувати права і свободи громадян, якщо вони можуть завдати шкоди суспільним інтересам. На користь суспільства — творити більше благо, а тому слід перевіряти безпритульних, які можуть бути заражені інфекційними хворобами.
«Людина має право на особисту недоторканність, але особиста недоторканність має певні умови, зокрема, якщо людина виконує правила, встановлені для суспільних відносин. Якщо порушуються ці відносини, то і свобода, і недоторканність мають певну межу», — переконаний представник парламенту.
Очевидно, що безпритульні не прикрашають вулиць, і більшість громадян не хотіли б їх зустрічати. Однак і вони мають права. Суддя КС Дмитро Лилак нагадав про те, що після Другої світової війни влада жорстоко розправилася з безпритульними інвалідами, які були скалічені на фронті. А тому нині не слід забувати про цінність життя кожної особи, хай навіть вона в скрутному становищі.
Навіть якщо і затримувати волоцюг, то в законодавстві має бути чітке визначення, кого під ними розуміти. «Всі особи, які перебувають у центрі зайнятості, не мають постійної роботи і, відповідно, засобів для існування. Тому на вході в центр зайнятості можна поставити міліцію і всіх, хто до нього йде, затримувати за підозрою в бродяжництві», — іронічно охарактеризував сьогоднішній стан справ Д.Лилак.
З місячним затриманням безпритульних можна було б погодитись, якби воно допомагало виправити ситуацію. Якщо ж людина проведе 30 днів у розподільнику, то це жодним чином не допоможе їй отримати житло. А отже, доведеться повертатися на вулицю і чекати, коли її ще раз «запідозрять у бродяжництві».
Олексій ПИСАРЕВ
Опитування «З&Б»
Чи можна обмежувати в правах людей, на яких вішають ярлик «бродяга»?
Незважаючи на те, що в чинному законодавстві нічого не сказано про покарання за бродяжництво, міліціонерам дозволяється затримувати осіб за підозрою в ньому. Чи вважають депутати припустимою таку норму і чи можна обмежувати права безпритульних, у народних обранців з’ясовувала кореспондентка «ЗіБ».
Леонід ГРАЧ, фракція КПУ:
— Я вважаю, що це неприпустимо з точки зору прав людини. Сьогодні висококваліфіковані спеціалісти через різні обставини стали бродягами. Це вирок системі державної влади, і за це потрібно притягати до відповідальності владу, а не людину. А затримання людини за підозрою в бродяжництві — це нечувано. Адже, це розв’язує руки міліції та дозволяє знущатися з людей.
Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, фракція БЛ:
— Те, що деякі люди не мають хліба, ще не означає, що вони злочинці. Затримувати і тим більше заарештовувати можна лише за підозрою в скоєнні злочину.
Валерій БОНДИК, фракція ПР:
— Згідно з Конституцією людина вважається найвищою соціальною цінністю в державі. А отже, остання повинна захищати права кожного громадянина. А стосовно затримання за підозрою в бродяжництві вважаю: якщо людина не скоїла злочину та її вина не доведена, не можна вішати на неї якісь ярлики. Будь-яка людина потребує поваги.
Святослав ОЛІЙНИК, фракція БЮТ:
— Ця норма закону залишилася нам у спадок з радянських часів. Вона не врегульована у вітчизняному законодавстві та не відповідає міжнародним вимогам. Відповідно до Конституції людина може бути затримана у виняткових випадках, які передбачені кримінально-процесуальним або адміністративним законодавством. Тому затримання особи на 30 діб не відповідає нинішнім міжнародним стандартам права.
Тарас ЧОРНОВІЛ, позафракційний:
— Більшість людей, які опинилися на вулиці, не мають схильності до асоціального способу життя, просто вони стали жертвами квартирних афер або якихось кредитних оборудок. На мою думку, затримування чи переслідування осіб за бродяжництво є незаконним. Однак є речі, які випливають із бродяжництва (розпивання спиртних напоїв, забруднення території, хуліганство тощо), що тягнуть за собою прямі норми відповідальності згідно з кримінальним правом.
Записала Тетяна КУЛАГІНА
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!