Дотиснути вцілілих

Чому з 2013 року обшуки й арешти майна на тисячу підприємств зросли в рази

Війна забирає в бізнесу людей, ринки й плани. Проте статистика судових рішень свідчить: серед головних загроз для підприємців — і власна держава. Чи здатні правоохоронці побачити наслідки, яких не фіксує жоден реєстр?

Четверте місце після війни

Адвокат, керуючий партнер ЮК «АМБЕР», д.е.н., заслужений юрист України Семен Ханін виступив на XIV Щорічному форумі юрисконсультів із доповіддю «Правоохоронні органи та судова система як фактори впливу на бізнес-клімат».

«Зрозуміло, що головною проблемою бізнесу сьогодні є війна. Якщо розподіляти місця, то вона посідає перше, друге й третє. А якщо придивитися до четвертого місця, то це власна держава — в особі, безумовно, правоохоронних органів і судової системи», — розпочав спікер.

Така теза, за словами адвоката, потребує обґрунтування, тому він звернувся до статистики за 2013–2025 роки. Спершу — кількість процесуальних рішень, потім — населення та діючі підприємства, і нарешті — співвідношення цих показників.

У 2013 році місцеві загальні суди задовольнили 53 246 клопотань про обшук, у 2025-му — 89 737. Динаміка при цьому була нерівномірною: найвищий показник припав на 2017 рік (96 331), а у 2022-му кількість знизилася до 57 670. Щодо арешту майна зміни значно відчутніші: з 12 347 задоволених клопотань у 2013 році до 84 349 у 2025-му, тобто зростання у 6,8 раза. Пік зафіксовано у 2023 році — 89 064.

«Ми бачимо, що найменше було у 2013 році, а потім установилася фактично стала кількість — приблизно по 90 тис. обшуків та арештів майна на рік», — зазначив С.Ханін.

Водночас спікер застеріг: йдеться про задоволені клопотання в усіх кримінальних провадженнях, а не про кількість фактично проведених обшуків, унікальних підприємств чи заходів виключно щодо бізнесу. Тож, щоб статистика була репрезентативною, ці цифри потрібно розглядати в розрізі реально діючих підприємств і кількості населення.

Менше людей — більше ухвал

За обліком Держстату, на початок 2013 року населення України становило близько 45,553 млн осіб, на початок 2022-го — 41,167 млн. Утім, оцінки кількості людей, які фактично перебувають на підконтрольній території, суттєво нижчі: на 1 грудня 2019 року — приблизно 37,289 млн, на початок 2022-го з поправкою на трудову міграцію — 33,5–34 млн, на початок 2023-го — 31,6 млн, у липні 2024-го — 31,1 млн. А в листопаді 2025 року, за оцінкою Forbes Ukraine, — лише близько 30,5 млн. Адвокат підкреслив, що ці оцінки отримано різними методами та на різні дати, тож механічно порівнювати їх з обліком населення 2013 року не можна. До того ж вони не враховують тих, хто виїхав і ніде цього не зафіксував.

Схожа картина і з бізнесом. За даними Держстату, у 2013 році в Україні було 393 327 діючих підприємств, у 2021-му — 370 834, у 2022-му — 261 924, у 2025-му — 299 513. Тобто приблизно на 23,9% менше, ніж у 2013 році. Ідеться про юридичні особи — без ФОП, банків і бюджетних установ.

«Найцікавіше — це фактичні дані за тією шкалою, яку я запропонував для себе, коли готувався до нашої зустрічі», — зауважив спікер.

Якщо загальну кількість задоволених клопотань про обшук поділити на кількість діючих підприємств, отримаємо 135,4 на 1 000 підприємств у 2013 році, 195,5 — у 2021-му, 220,2 — у 2022-му та 299,6 — у 2025-му. Отже, за цим умовним співвідношенням показник зріс приблизно у 2,2 раза.

Ще разючіша динаміка арештів майна: 31,4 на 1 000 підприємств у 2013 році, 196,4 — у 2021-му, 259,8 — у 2022-му, 298,6 — у 2024-му та 281,6 — у 2025-му. Порівняно з 2013 роком — майже вдев’ятеро.

Аналогічна тенденція і в перерахунку на населення. Якщо у 2013 році за обліком Держстату на 100 тис. жителів припадало 116,9 задоволеного клопотання про обшук, то у 2025-му, з огляду на оцінку населення в 30,5 млн, — приблизно 294,2. Щодо арешту майна — від 27 у 2013 році до 276,6 у 2025-му.

«Люди виїжджають, підконтрольна територія менша, людей менше, а обшуків на тисячу — більше», — констатував адвокат.

Водночас С.Ханін закликав читати ці співвідношення обережно. Оскільки чисельник охоплює всі кримінальні провадження, з таких розрахунків не можна зробити висновок, що обшукали певний відсоток компаній чи заарештували майно кожного третього підприємства. «Наведені цифри самі по собі не доводять незаконності процесуальних заходів, зростання тиску саме на бізнес або причин відтоку людей. Вони дають підстави для предметного обговорення результатів роботи державних інституцій», — уточнив спікер.

Держава для кого?

За словами спікера, проблема в тому, що державні органи не усвідомлюють, до чого призводять їхні рішення.

«Правоохоронна та судова системи начебто в законний спосіб виконують свої обов’язки, не розуміючи наслідків. Адже коли арешт уже скасовано, підприємство може не вижити — за цей час воно може просто збанкрутувати. А навіть якщо вижило, то як порахувати, що підприємство не вийшло на нові ринки, не зробило щось нове, фактично не розвивалося?» — пояснив адвокат.

До цього, за його словами, додаються наслідки розголошення інформації, проблеми з банками тощо.

«Зрозуміло, що кримінальні справи потрібно розслідувати, але є різні методи і різні наслідки. І такі прості й зрозумілі речі, як арешт майна та обшуки, мають бути крайнім заходом», — наголосив С.Ханін.

Для порівняння спікер навів дані щодо Великої Британії, де, за його словами, таких заходів у межах кримінальних проваджень застосовують близько півтори тисячі на рік.

Тож, на думку доповідача, постає головне питання: «Чи ми будуємо державу для людей, чи ми будуємо державу для правоохоронних органів і судової системи?»

Адвокат зауважив, що було б цікаво подивитися в цьому розрізі на інформацію, якою він, на жаль, не володіє: скільки клопотань про обшук суди відхилили і чи є такі випадки взагалі, скільки арештів майна було скасовано і як швидко правоохоронці знову їх отримували, скільки було відмов у проведенні НСРД.

Спікер також поділився невтішним прогнозом, який ґрунтується на власному досвіді участі в подібних конференціях: «Нічого на краще не зміниться. Прийде новий генеральний прокурор, новий очільник БЕБ, зустрінеться з вами, пообіцяє не тиснути на бізнес, — і ми побачимо, як ця крива далі зростає, бо вони бачать наповнення бюджету тільки такими способами. Вони ж не розуміють, що дотискають тих, кого не дотиснула війна».

«Повномасштабне вторгнення надало цьому питанню особливої гостроти. Держава не може дозволити собі додатково втрачати людей, підприємства та інвестиції через невиправданий тиск власних інституцій. Головна проблема виникає тоді, коли правоохоронні органи та суди, навіть формально діючи в межах закону, завдають шкоди інтересам держави, яку мають захищати», — переконаний С.Ханін.

«Бізнес-клімат формується також рішеннями, яких ми ніколи не побачимо в судовому реєстрі: не будувати завод, не розширювати підприємство, перенести бізнес за кордон», — додав адвокат.

«Тому якість роботи правоохоронних органів та судової системи потрібно оцінювати й за тим, чи може добросовісний підприємець планувати майбутнє. А дієвість процесуального контролю — за здатністю вчасно запобігти невиправданим і незворотним втратам», — вважає адвокат.

Поки ж, за словами спікера, вижити в такій складній ситуації бізнесу допомагають насамперед інхаус-юристи та зовнішні консультанти.

«Адже виграна справа не завжди повертає втрачений бізнес. А державі — людей, які вирішили піти», — підсумував спікер.

Закон і Бізнес