Чи є склад злочину за ст.212 КК, якщо адмінсудом скасовані ППР, скаже ОП ККС

Відсутність рішень, згідно з якими платник повинен сплатити певні податки, та набрання законної сили судовими рішеннями, якими скасовано відповідні ППР, тягне за собою відсутність об’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст.212 КК.

кримінального суду, передаючи справу №707/472/18 на розгляд об’єднаної палати для відступу від таких висновків, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особу було засуджено за ч.1 ст.212 КК, ч.1 ст.358 КК та ч.4 ст.358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 34 тис. грн. із позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки. У порядку ч.5 ст.74 КК звільнено від відбування покарання через закінчення строків давності.

Особа обвинувачувалася у приховуванні об’єкту оподаткування, нереєстрації платником ПДВ, що призвело до ухилення від сплати до бюджету загалом понад 2,4 млн  грн.

Апеляційний суд цей вирок скасував і закрив кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК.

Прокурор у касаційній скарзі наголошував, що, згідно з позицією ВС, рішення суду адміністративної юрисдикції про скасування податкових повідомлень-рішень з підстав недотримання податковим органом порядку повідомлення платника про перевірку, де суд не аналізував і не досліджував обставин, пов’язаних із обрахуванням податкової заборгованості, не мають преюдиціального значення для вирішення в кримінальному судочинстві питання про доведеність винуватості.

З ним погоджується й колегія ККС, зазначаючи, що по суті така правозастосовна позиція зводиться до того, що висновки судово-економічної експертизи, письмові докази, серед яких і первинні бухгалтерські документи, допит свідків та експертів, результати НСРД та інших слідчих дій і їх оцінка за правилами ст.94 КПК не в змозі довести обґрунтованість обвинувачення за ст.212 КК у разі, коли судом адміністративної юрисдикції, зокрема через формальне недотримання порядку їх складання, скасовано ППР.

На її думку, для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, має преюдиціальне значення лише рішення суду, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.

Натомість, інші рішення судів аби яких видів юрисдикції не звільняють суд від необхідності встановлення обставин, які підлягають доказуванню, шляхом дослідження та оцінки всієї сукупності доказів у кримінальному провадженні, й не мають преюдиціального значення під час вирішення питання про допустимість доказів.

Закон і Бізнес