Доля під мікроскопом

Чим судова експертиза допоможе ідентифікувати полонених, оскаржити рішення ВЛК і стягнути збитки

Війна перетворила судову експертизу на інструмент, від якого залежать долі людей: чи впізнають рідні полоненого на розмитому відео, чи визнають хворого непридатним до служби, чи отримає бізнес компенсацію за зруйноване майно.

Схожість — ще не доказ

У Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл «Експертизи у справах про воєнні злочини: ідентифікація особи, оцінка стану здоров’я, збитки та упущена вигода, завдана суб’єктам господарювання», організований Комітетом НААУ з питань експертного забезпечення адвокатської діяльності. Модерувала захід голова комітету, проректор Вищої школи адвокатури, д.ю.н. Віоллета Федчишина.

Заступник завідувача лабораторії досліджень цифрових доказів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Руслан Дем’яненко пояснив, що війна кардинально змінила джерела доказів. Якщо раніше експерти працювали з якісними записами з банкоматів і камер спостереження, то тепер — переважно з відео з ворожих Telegram-каналів, де публікують допити полонених. Обличчя на них зняті здалеку, під різними кутами, часто з гематомами або перемотані скотчем.

«Дуже часто навіть рідні матері або дружини не можуть, дивлячись ці відеозаписи, впевнитися, чи це одна особа, чи його родич, чи інша особа», — розповів спікер.

За його словами, слід розрізняти оперативну схожість, коли людина на відео лише подібна, і судово-експертну ідентифікацію, що ґрунтується на стійкій сукупності анатомічних ознак. До того ж експерт не встановлює особу — це компетенція органу досудового розслідування. Тож некоректно питати, чи зображений на відео конкретний військовий: експерт лише відповідає, чи є на досліджуваному зображенні та порівняльних зразках одна й та сама особа.

Оскільки закон вимагає від інституту виставляти рахунок за експертизу на звернення адвоката, КНДІСЕ уклав меморандум з уповноваженим ВР з прав людини та Червоним Хрестом: останній узяв на себе оплату, а омбудсман — прийом заяв. «Ми не могли брати з людей, які і так в горі, навіть одну гривню за дослідження», — наголосив Р.Дем’яненко. Тож адвокатам він радить не надсилати до інституту прямий оплачуваний запит, а звертатися до офісу омбудсмана — тоді родина отримає висновок безоплатно. Такі експертизи відділ виконує позачергово.

Також експерт порадив просити родичів не робити скриншоти, а завантажувати медіафайли в максимальній якості й не «покращувати» зображення штучним інтелектом, який може домалювати шрам чи родимку. «Досі ніхто не розуміє, як у цих випадках працює штучний інтелект», — пояснив він. Порівняльні зразки мають бути наближені в часі до зникнення людини й відповідати ракурсу. «Якщо людина зображена лівою стороною, то, будь ласка, запитуйте одразу у родичів фотографії з лівої сторони», — зазначив спікер.

Вирішальним є не розмір кадру, а роздільна здатність самого обличчя: якщо воно займає 20 на 20 пікселів, при збільшенні видно лише кольорові квадрати. Варто розпитувати рідних і про шрами, татуювання, перенесені операції. «Вуха — це взагалі така історія, яка не змінюється протягом життя і в деякій мірі ідентична відбитку пальця», — додав Р.Дем’яненко.

Діагноз на папері

Лікар судово-медичний експерт, к.м.н. Наталія Ергард зосередилася на експертному аналізі медичної документації на ВЛК та ЕКОПФО. «Недостатньо мати просто перелік діагнозів і порівняти його з наказом №402. Потрібно розуміти, чим цей діагноз підтверджується об’єктивно», — пояснила спікер. Адже в ЦВЛК працюють судово-медичні експерти, для яких основою визначення придатності є не сама наявність захворювання, а ступінь його тяжкості, частота рецидивів і порушення функцій.

Спікер навела низку прикладів із практики. В одному з них у діагнозі зазначено парез правої стопи, а в неврологічному статусі — легкий парез лівої, до того ж без оцінки м’язової сили в балах. Такий діагноз можна зняти як непідтверджений. В іншому — людина була впевнена у своїй непридатності, бо в документах ішлося про транспедикулярну фіксацію шістьма гвинтами. Проте знімок показав лише чотири гвинти без кейджа, тож оскаржувати не було чого.

«Просто мати діагноз — це не означає і не дорівнює групі інвалідності або непридатності. Це означає, що треба розбиратися, чим цей діагноз має об’єктивно підтверджуватися», — підкреслила Н.Ергард.

Трапляються й зворотні ситуації. Так, дерматолог зафіксував у чоловіка поширений псоріаз, але не описав локальний статус. Згодом під час мобілізації ВЛК, що тривала 5–10 хвилин, визнала його повністю придатним, а ЦВЛК з цим погодилася. Допомогла телемедицина: під час онлайн-консультації дерматолог описав висипання на різних ділянках тіла, після чого командир частини мусив направити військового на очний огляд.

Серед курйозів — випадок, коли чоловіка оцінили за статтею про незапальні хвороби жіночих статевих органів, і цього не помітили ні голова ВЛК, ні члени комісії.

Окремо експерт звернула увагу на запис «здоровий» у довідках ВЛК: діагноз має бути сформульований у термінах номенклатури хвороб, а придатність — визначена за конкретним пунктом статті. «Зараз воєнний стан. Зараз від діагнозу залежить доля людини», — наголосила Н.Ергард. Тому такі рішення можна оскаржувати.

Проблемною залишається й робота ЕКОПФО: настанову із застосування критеріїв встановлення інвалідності мали затвердити до 1 жовтня 2025 року, але цього так і не сталося. Тож різні команди дають різні висновки щодо одного й того самого діагнозу. Водночас ВЛК, за словами спікера, не має права відмовитися ознайомитися з документами приватних чи цивільних закладів охорони здоров’я — інша річ, що може направити людину на дообстеження.

Хатинка з від’ємною ціною

Завідувач відділу досліджень обсягів, якості та вартості будівельних робіт КНДІСЕ, к.т.н. Олексій Командиров розповів, до кого звертатися бізнесу, що постраждав від збройної агресії, — до оцінювача чи до судового експерта. Методика, затверджена Мінекономіки та Фондом державного майна, дозволяє обидва варіанти. Спікер наголосив, що не йдеться про те, хто кращий. Однак звіт про оцінку — звичайний письмовий доказ, а висновок судового експерта процесуально закріплений, і суд йому більше довіряє.

За словами О.Командирова, методика побудована на підходах мирного часу й потребує максимуму вихідних даних, яких у разі руйнування часто немає. Скажімо, оцінювач має встановити фізичний знос конструкції, яка вже згоріла. Судовий експерт натомість може виходити з того, що вона була в належному стані й експлуатувалася б і далі, якби не вибух. «Методика має бути, але методика не має ставити межі визначення. Методика має допомагати фахівцю», — переконаний спікер.

Для звіту оцінювача потрібні також звіт про технічний стан за постановою КМУ №257 і кошторис, а це гроші, час і координація різних фахівців. «Видають звіт, все красиво, з кольоровими фотознімками, з шикарними кресленнями, обсяг потужний — 100–150 аркушів, грошей беруть за нього не менше, але ігнорують завжди один пункт — фактичне визначення обсягів відновлення», — пояснив спікер.

Ще один парадокс — у самій формулі: відшкодування є різницею між оціночною вартістю майна в належному стані та пошкодженого. Але вартість відновлення слабко корелює з ринком. Експерт навів приклад хатинки у прифронтовій зоні, якій 50–60 років і в якій жила літня жінка. «З урахуванням фактичного фізичного зносу ця жіночка мала б доплатити державі за те, що їй зруйнували будинок, тому що сума виходить від’ємна», — іронізував О.Командиров.

Відповідаючи на питання учасників, спікер зазначив, що звіт за постановою №257 не є обов’язковим для судової експертизи. А якщо об’єкт знищено або він на окупованій території, можна спиратися на технічну документацію і навіть на домашнє відео: в одній зі справ доказом став запис дня народження, на якому родина зняла свій будинок у Маріуполі.

Тож якщо мета юридичної особи — рішення національного суду, краще звертатися до судового експерта: це швидше й простіше. Якщо ж ідеться про іноземну юрисдикцію — до оцінювачів, сертифікованих за міжнародними чи європейськими стандартами. Утім, завершуючи виступ, О.Командиров закликав судових експертів і оцінювачів працювати разом, аби максимально повно визначити розмір збитків, а адвокатів — докладати зусиль, щоб ці збитки стягнути.

Закон і Бізнес