Ігри в мовчанку

Як захищати адвокатську таємницю під час обшуку

Обшук у адвоката завжди означає ризик для чужої таємниці. Що робити з телефоном, коли в двері стукають силовики, і чому мовчання часом краще за будь-які пояснення?

«Ми вас не поважаємо»

На заході молодіжного комітету UNBA NextGen Національної асоціації адвокатів України відбувся вебінар, присвячений захисту адвокатської таємниці. З доповіддю виступив голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ, заслужений юрист України, адвокат Євген Солодко.

Спікер одразу дав зрозуміти, що не збирається применшувати гостроту теми. За його словами, посягання на адвокатську таємницю відбувається у два способи: або через прослуховування й перлюстрацію листування адвоката з клієнтом, або через пряме фізичне вилучення — обшуки, вилучення телефонів, ноутбуків, доступ до серверів. «Тоді, як-то кажуть, вже пізно, тому що фактично таємниця вже захоплена», — зазначив Є.Солодко.

Адвокат наголосив, що трансляцію вебінару, найімовірніше, дивляться й представники силових структур, і звернувся до них напряму: «Можу вам відверто в очі сказати: ми вас не поважаємо в таких випадках, тому що ви чините беззаконня».

За його словами, будь-яке посягання на права адвоката тягне за собою реєстрацію кримінального провадження, а особа, яка спробує використати незаконно здобуту інформацію як доказ, буде притягнута до відповідальності — «так зараз є, так буде, і це буде невідворотно».

Основний рецепт захисту — профілактика. Спікер порадив колегам не зберігати чутливе листування на пристрої довше, ніж потрібно для конкретної справи, і не тримати фотографії документів у телефоні чи ноутбуці. «Ваші гаджети — це лише провідник для хмари», — пояснив Є.Солодко, додавши, що саме хмарне сховище, а не сам пристрій, має містити чутливу інформацію, доступ до якої варто максимально ускладнити.

Не менш важливим є те, чого адвокат не зобов’язаний робити під час обшуку. «Немає обов’язку, якщо у вас проводиться обшук, відкривати телефон», — наголосив спікер, порадивши не передавати пароль добровільно і не розблоковувати гаджет самостійно. За його словами, слідчі нерідко чекають, доки адвокат сам розблокує пристрій, а тоді вихоплюють його із рук, навіть після попередження про адвокатську таємницю.

Технічні засоби варто маркувати попереджувальними наліпками про те, що вони містять адвокатську таємницю, — на сейфах, на техніці, навіть на автомобілі, який використовується для роботи. «Зайвим не буде», — додав адвокат.

Ще одна практична порада — обов’язково фіксувати обшук на відео й одразу вголос заявляти, що гаджет містить адвокатську таємницю. А перед тим як відчиняти двері, варто зателефонувати колезі-адвокату та на гарячу лінію комітету: самого себе адвокат захистити не може так само, як лікар не лікує сам себе. За словами Є.Солодка, чергові представники Ради адвокатів виїжджають на місце обшуку практично в усіх випадках, коли слідчі завчасно повідомляють про свої наміри, а на невідкладні дії реагують уже за сигналом просто під час події.

Наскок під приводом

Окремо Є.Солодко розкритикував саму практику проведення обшуків у порядку невідкладних слідчих дій — тобто без попереднього дозволу слідчого судді. На його переконання, стосовно адвокатів це майже завжди лише привід швидко заволодіти інформацією, а не реальна потреба. «Це просто привід для того, щоб несподівано зробити такий каверзний, махновський наскок, для того, щоб заволодіти інформацією», — вважає він.

Ілюстрацією тези стала історія колеги по комітету — Олега Веремієнка, присутнього серед учасників заходу. Кілька років тому під час спроби провести обшук його офісу й вивезти комп’ютерну техніку правоохоронці звинуватили адвоката в тому, що він нібито протидіяв законній діяльності слідчого.

Є.Солодко був свідком тих подій і давав показання на боці захисту. «Абсолютно сфабрикована справа», — підсумував він, додавши, що подібні звинувачення нагадують йому практику «справ ніжних поліцейських» у рф, коли будь-яке незадоволення силовика стає підставою для протоколу.

Ще одна больова точка — витік інформації в телеграм-канали просто під час обшуку, ще до його завершення. Заступник голови Комітету НААУ з питань адвокатської практики Володимир Мартиненко звернув увагу, що подібні витоки — окремий напрямок роботи, бо саме правоохоронці, а не журналісти, є первинним джерелом такої інформації.

Є.Солодко погодився і розповів, що комітет цього року відмовився від практики надсилання обурених листів керівництву силових структур на користь конкретних дій: у комітеті працює окрема робоча група, яка на основі звітів чергових адвокатів, присутніх на обшуках, фіксує факти витоку і готує матеріали для притягнення винних до кримінальної відповідальності.

«Ми написали: повідомляємо, що нами вживаються заходи для притягнення до кримінальної відповідальності. Сформована відповідна група, яка оформлює зафіксовані порушення, і я особисто підписую ці звернення», — розповів Є.Солодко.

Адвокатура — спосіб життя

Торкнувся спікер і теми незалежності суду. На його думку, антикорупційне законодавство останніх років фактично налякало суддів, змусивши їх озиратися замість того, щоб ухвалювати рішення.

Є.Солодко з певною заздрістю згадав образ американського судді, який б’є молотком по столу й карає за неповагу до суду: «Я готовий отримати штраф від такого судді — якщо це дійсно суддя з великої літери, справедливий». За його словами, те, що зараз відбувається із судовою системою, — «не боротьба з корупцією, а спроба взяти судову систему під контроль».

Окремою думкою пролунала оцінка скасування депутатської недоторканності: на переконання Є.Солодка, це було помилкою, адже парламентар має залишатися незалежним, зокрема від тиску правоохоронних органів. Наразі, за його словами, з підозрою — понад 180 народних депутатів, і навряд чи це свідчить про їхню незалежність від слідства.

Завершуючи вебінар, модератор попросив спікера дати пораду молодим адвокатам. Є.Солодко порівняв професію із заняттями спортом: із десятка новачків, які приходять «за кімоно і красивою картинкою», залишаються одиниці — ті, для кого це стає способом життя, а не роботою з 9 до 18.

«Адвокатура — це не професія, це дійсно спосіб життя», — зазначив він, додавши, що навіть удома голова продовжує працювати над справою. Фінальна порада пролунала без пафосу: «Треба просто нормально ставитися до своєї справи. І тоді все буде добре. Або ні».

Закон і Бізнес