Що варто знати про конфлікт інтересів у службовій діяльності

Конфлікт інтересів у службовій діяльності є одним із ключових питань антикорупційного законодавства, оскільки безпосередньо впливає на об’єктивність, неупередженість та законність прийняття рішень.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Судову владу.

Закон «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII розрізняє потенційний конфлікт інтересів і реальний конфлікт інтересів. Потенційний конфлікт інтересів означає наявність у особи приватного інтересу у сфері, де вона виконує службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість її рішень. Реальний конфлікт інтересів ‒ це суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями, яка вже впливає або може вплинути на об’єктивність чи неупередженість під час виконання таких повноважень.

Поняття приватного інтересу

Приватний інтерес може бути зумовлений особистими, сімейними, дружніми, майновими, корпоративними чи іншими позаслужбовими відносинами. На практиці конфлікт інтересів може виникати, наприклад, коли працівник бере участь у прийнятті рішення щодо близької особи, підлеглого чи установи, з якою його пов’язують особисті або майнові інтереси. Сам по собі приватний інтерес ще не означає порушення, однак він вимагає належного реагування у спосіб, передбачений законом.

Обов’язки працівника у разі конфлікту інтересів

Відповідно до ч. 1 ст. 28 закону «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, особа, на яку поширюється дія цього закону, зобов’язана вживати заходів щодо недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, не пізніше наступного робочого дня повідомити про його наявність безпосереднього керівника, а якщо посада не передбачає безпосереднього керівника або особа входить до складу колегіального органу ‒ Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган під час виконання повноважень. Також така особа не має права вчиняти дії чи приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів і повинна вжити заходів для його врегулювання.

Порядок урегулювання конфлікту інтересів

Закон передбачає як самостійне, так і зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів. Серед способів врегулювання ‒ усунення особи від виконання конкретного завдання, застосування зовнішнього контролю, обмеження доступу до певної інформації, перегляд обсягу службових повноважень, переведення на іншу посаду або звільнення. Обраний спосіб залежить від характеру конфлікту інтересів і конкретних службових обставин.

Значення дотримання антикорупційних вимог

Дотримання правил щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є не формальністю, а важливою гарантією довіри до публічної служби та законності управлінських рішень. Своєчасне виявлення приватного інтересу, належне повідомлення про нього та утримання від участі у прийнятті рішень допомагають запобігти корупційним ризикам і забезпечують дотримання принципів доброчесності та неупередженості.

Закон і Бізнес