КМУ має зняти бар’єр для виїзду за кордон жінок із судової системи — звернення ВРП

Неможливість навіть короткочасного виїзду за межі України для возз’єднання із членами сімей призводить до порушення права на сімейне життя, створює потенційні ризики втрати кваліфікованих суддівських кадрів і зниження ефективності судової системи.

На цьому наголошено у публічному зверненні Вищої ради правосуддя до Кабінету Міністрів щодо врегулювання питання перетинання державного кордону невійськовозобов’язаними жінками — публічними службовцями та жінками-суддями, інформує «Закон і Бізнес».

Зазначається, що надання можливості тимчасового виїзду за кордон не лише відповідає міжнародним стандартам, а й сприяє забезпеченню незалежності суддів, стабільності їх роботи та ефективному здійсненню правосуддя.

ВРП наголосила, що відсутність правових механізмів, які дозволяли б жінкам-суддям тимчасово виїжджати за межі країни під час законної відпустки з метою відвідування дітей та членів родини, супроводу неповнолітніх дітей чи догляду за близькими призводить до додаткового психоемоційного виснаження, ставить під сумнів ефективність гарантій права на приватне та сімейне життя для осіб, які сумлінно виконують державні обов’язки.

Крім того, їх тимчасове перебування поза межами України жодним чином не впливає на обороноздатність держави і не створює дефіциту мобілізаційного ресурсу. Усі обмеження щодо виїзду цієї категорії осіб мають виключно адміністративний характер і не мають безпосереднього зв’язку із цілями військової безпеки.

З огляду на це ВРП закликала Уряд забезпечити розроблення відповідних змін до нормативно-правових актів щодо порядку перетинання державного кордону зазначеною категорією осіб, що є критично важливим кроком для запобігання відтоку висококваліфікованих кадрів із судової системи та дотримання міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини.

ПУБЛІЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ

до Кабінету Міністрів України

Вища рада правосуддя як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, що діє для забезпечення незалежності судової влади та її функціонування, до повноважень якого, серед іншого, належить вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів, звертається до Кабінету Міністрів щодо невідкладного врегулювання питання, яке має критичний вплив на кадровий потенціал судової системи в умовах дії воєнного стану та на реалізацію основоположних прав громадян.

Судова система України функціонує в надзвичайно складних умовах, спричинених повномасштабним вторгненням російської федерації, що поглибило кадрові, фінансові та організаційні виклики. Для забезпечення стабільності та безперервності здійснення правосуддя, а також для виконання євроінтеграційних зобов’язань необхідні комплексна підтримка та консолідація зусиль різних державних інституцій.

Рада суддів ініціювала розгляд питання щодо обмежень, пов’язаних із перетинанням державного кордону невійськовозобов’язаними жінками — публічними службовцями і жінками-суддями.

На сьогодні ключовим бар’єром є імперативна вимога п.2¹⁴ Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57 (зі змінами). Згідно з цією нормою, виїзд за межі України, зокрема, для жінок-суддів, членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та державних службовців категорій «А» та «Б» дозволений виключно на підставі рішень про службові відрядження.

На виконання п.4 рішення від 17.08.2023 №33 РСУ ще 24 серпня 2023 року листом №9рс-429/23 звернулася до Кабінету Міністрів щодо внесення змін до постанови КМУ «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.2023 №69. Ці зміни стосувалися можливості виїзду за кордон для зазначеної категорії жінок у визначених випадках, як от:

під час відпустки з метою лікування;

відвідування родичів (у тому числі й повнолітніх);

возз’єднання з дітьми та членами сім’ї, які перебувають за кордоном тощо.

22 липня 2025 року РСУ ухвалила рішення №32, згідно з яким, зокрема, вчергове вирішила звернутися до Кабінету Міністрів із пропозицією врегулювати порушене питання.

На виконання доручення Прем’єр-міністра від 31.08.2023 Міністерству внутрішніх справ, Міністерству розвитку громад та територій України, Державній прикордонній службі та Національному агентству з питань державної служби було доручено розглянути зазначене питання. Указані державні органи висловили готовність долучитися до опрацювання проєкту нормативно-правового акта щодо внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України. Проєкт змін до зазначеної постанови КМУ також опрацювало Міністерство оборони. Попри значну підготовчу роботу та підтримку професійної спільноти, відповідні зміни до нормативно-правового акта досі не внесено.

На необхідності вирішення вказаного питання було окремо акцентовано увагу і в рішенні чергового ХХ з’їзду суддів України 10—12 березня 2026 року «Щодо стану незалежності суддів у контексті виконання Дорожньої карти з питань верховенства права, Плану для Ukraine Facility та євроінтеграційного курсу України», в якому зазначено про необхідність звернутися до Прем’єр-міністра, Кабінету Міністрів щодо скасування обмеження на виїзд за кордон для суддів-жінок.

Однак станом на сьогодні відповідне питання залишається невирішеним, тому ВРП вважає за необхідне повторно акцентувати на важливості його нормативного врегулювання.

Вища рада правосуддя підтримує позицію Ради суддів, з’їзду суддів та наголошує на необхідності розгляду питання щодо можливості виїзду за межі України невійськовозобов’язаних жінок — публічних службовців і жінок-суддів.

Значний кадровий дефіцит суддів та працівників апарату судів, поряд із фінансовими та матеріально-технічними проблемами, є одним із системних викликів для функціонування судової влади, що набули особливої гостроти через повномасштабне вторгнення.

Необхідність заповнення суддівських вакансій є пріоритетною для органів суддівського врядування. Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) у своїх рекомендаціях для України також зазначила про необхідність продовжити заповнення суддівських вакансій на основі вдосконаленого законодавства.

Кадровий дефіцит має численні негативні наслідки для функціонування судової системи та забезпечення прав громадян: надмірне судове навантаження; порушення розумних строків розгляду справ, що має наслідком порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд.

Крім того, відсутність правових механізмів, які дозволяли б жінкам-суддям тимчасово виїжджати за межі країни під час законної відпустки з метою відвідування дітей та членів родини, супроводу неповнолітніх дітей чи догляду за близькими призводить до додаткового психоемоційного виснаження, ставить під сумнів ефективність гарантій права на приватне та сімейне життя для осіб, які сумлінно виконують державні обов’язки.

Статтею 33 Конституції визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Зазначене положення є однією із фундаментальних гарантій прав людини, безпосередньо пов’язаних із реалізацією права на особисте і сімейне життя.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, житла та кореспонденції, а втручання держави у здійснення цього права може мати місце лише в межах, необхідних у демократичному суспільстві.

Згідно з Основними принципами щодо незалежності суддів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) суддівська влада повинна бути незалежною і гарантуватися державою.

Загальна (Універсальна) хартія судді (ухвалена 17.11.1999 центральною радою Міжнародної асоціації суддів) наголошує, що судді мають здійснювати правосуддя без стороннього впливу та у сприятливих умовах. Хартія акцентує, що незалежність судді є незамінною для неупередженого правосуддя. Хоча хартія зосереджена на професійних аспектах, вона також передбачає, що фізична безпека судді та його/ її сім’ї має бути забезпечена державою. Цей принцип визнає важливість захисту сімейного життя судді для забезпечення його/ її безсторонності та незалежності.

Відсутність можливості навіть короткочасного виїзду за межі України для возз’єднання із членами сімей призводить до порушення права на сімейне життя, створює потенційні ризики втрати кваліфікованих суддівських кадрів і зниження ефективності судової системи.

З огляду на наведене, надання жінкам-суддям можливості тимчасового виїзду за кордон не лише відповідає міжнародним стандартам, а й сприяє забезпеченню незалежності суддів, стабільності їх роботи та ефективному здійсненню правосуддя.

Тимчасовий виїзд жінок-суддів за кордон у відпустку не становить загрози для виконання службових обов’язків і не суперечить інтересам національної безпеки. Навпаки, демонстрація гнучкості в підході до врегулювання цього питання могла б стати свідченням прагнення нашої держави забезпечити справедливий баланс між вимогами безпеки та правами громадян, які виконують надзвичайно важливу функцію, забезпечуючи здійснення правосуддя в умовах повномасштабної війни.

Відповідно до чинного законодавства України жінки-судді, крім військовозобов’язаних, не підлягають військовому обліку та не можуть бути призвані на військову службу. Отже, їх тимчасове перебування поза межами України жодним чином не впливає на обороноздатність держави і не створює дефіциту мобілізаційного ресурсу. Усі обмеження щодо виїзду цієї категорії осіб мають виключно адміністративний характер і не мають безпосереднього зв’язку із цілями військової безпеки.

ВРП наголошує, що зазначена проблематика не обмежується лише суддівським корпусом, а має системний характер для всієї судової влади.

Питання обмеження на перетинання кордону потребує перегляду не лише щодо жінок-суддів, а й щодо жінок — публічних службовців, які працюють у судах, органах та установах системи правосуддя, жінок — членів ВРП та ВККС.

Зазначені категорії посадових осіб виконують ключові функції з організаційного, кадрового, фінансового та адміністративного забезпечення функціонування судової системи. Водночас вони так само підпадають під наявні обмеження щодо перетинання державного кордону під час дії воєнного стану, що створює відповідні соціальні та кадрові ризики. Їхнє перебування у короткостроковій відпустці за кордоном жодним чином не послаблює мобілізаційні спроможності держави, проте суттєво сприяє відновленню їхньої працездатності для виконання державних завдань.

ВРП вважає за доцільне звернутися до Кабінету Міністрів щодо необхідності напрацювання відповідних змін до нормативно-правових актів, які регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України.

Запроваджені КМУ обмеження не відповідають критерію пропорційності, оскільки не підкріплені належним обґрунтуванням необхідності заборони виїзду особам, які не є мобілізаційною категорією, таким як жінки – публічні службовці і жінки-судді. Відсутність правових механізмів, які дозволяли б їм тимчасово виїжджати за кордон, фактично є соціальною проблемою, а також наслідком існування нормативно-правового регулювання, яке не є пропорційним і справедливим щодо наявних ризиків і безпекової ситуації в Україні.

З огляду на вимоги воєнного часу та принципу пропорційності право на перетинання державного кордону України для таких категорій осіб може бути передбачено під час відпустки, зокрема за умови належного документального підтвердження мети поїздки (лікування, догляд, відвідування дітей та членів сім’ї, супровід неповнолітніх дітей, які перебувають за кордоном тощо).

ВРП пропонує Уряду доручити відповідним центральним органам виконавчої влади підготувати спільний проєкт нормативного акта за участю ВРП, РСУ і ДСАУ. Ухвалення цього рішення є критично важливим для запобігання подальшому масовому відтоку висококваліфікованих кадрів із судової системи та є однією із гарантій забезпечення стабільного правосуддя.

ВРП наголошує, що врегулювання зазначеного питання стане не лише утвердженням справедливості щодо жінок – публічних службовців, жінок-суддів, а й важливим кроком у забезпеченні стабільності судової влади, дотриманні міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини та рівності.

Просимо Кабінет Міністрів розглянути це звернення та забезпечити розроблення відповідних змін до нормативно-правових актів.

Закон і Бізнес