Бізнес білий та не пухнастий

Яка різниця між податковою оптимізацією та ухиленням від сплати?

Можна ретельно вивчити закон, дотримуватися кожної його норми — і все одно опинитися під слідством. Чи існує реальна межа між оптимізацією та ухиленням від сплати податків, чи це питання виключно суб’єктивної «справедливості» чиновника?

Злочин без дефініції

Під час виступу на XIII Business&Legal Tax Forum заслужений юрист України, адвокат, к.е.н. Семен Ханін порушив питання, яке однаково хвилює і бізнес, і правників: де насправді проходить межа між законною оптимізацією та ухиленням від сплати податків? Відповідь, за словами спікера, залежить від того, хто дивиться на цю проблему: «Якщо наші шановні колеги з правоохоронних органів чи з податкової, навряд чи вони відчувають цю різницю».

Свій виступ С.Ханін вирішив побудувати незвично: практично нічого не говорити від себе, а зачитати кілька офіційних документів від державних органів — і дозволити аудиторії зробити висновки самостійно.

Перший із них — повідомлення з сайту Державної податкової служби: ДПС виявила 7 торговельних мереж, які через «схему дроблення бізнесу» ухилялися від сплати податків. Бюджет утратив близько 700 млн грн. ПДВ, усі матеріали передано до БЕБ. Серед виявлених — 6 мереж продажу побутової техніки та одна мережа реалізації жіночого одягу; їхню діяльність юридичні особи «штучно розподілили між десятками ФОП, які працюють за спрощеною системою оподаткування».

Готуючись до виступу, С.Ханін відкрив Податковий кодекс і спробував знайти визначення «дроблення бізнесу» — ні в ПК, ні в будь-якому іншому законодавчому акті такого поняття виявити не вдалося. «Перша особа Державної податкової служби нам каже, що є невизначений, незаборонений механізм. Але якщо ви вчиняєте правомірні, законні дії, вас можуть покарати, тому що якби ви їх не використовували, ви сплатили б більше», — пояснив адвокат суть проблеми.

Схожу логіку відтворює і лист Національного банку від 2024 року, адресований банкам. Керуючись нормами закону про протидію відмиванню доходів та закону про банківську діяльність, НБУ звертає увагу фінансових установ на механізми «так званого дроблення бізнесу», зазначаючи, що їх використання «може свідчити про розроблення та використання схеми з метою ухилення від сплати податків». Тобто фінансові установи зобов'язані виявляти і протидіяти тому, що жодним законом не заборонено.

«Державний орган каже банкам України, що потрібно якимось чином визначати та боротися з дробленням бізнесу, яке фактично не заборонено жодним чином у законодавстві», — резюмував С.Ханін.

Рекет з печаткою

Що об’єднує обидва документи? На переконання спікера, і ДПС, і НБУ фіксують одну й ту саму державну філософію: «Державні органи системно, відкрито карають за додержання закону. Тому що вони вважають, що якби особа якимось іншим, також законним чином сплачувала податки, вона сплатила б більше». Це породжує цілком закономірне запитання: «Навіщо нам тоді взагалі закон? Навіщо ми його приймали? Навіщо це все?» — риторично запитав адвокат.

І сам запропонував аналогію: у 90-ті приходив рекетир, сам рахував, що справедливо, а що ні. «Ну, так було б легше. А так якась плутанина», — іронічно підсумував С.Ханін.

Водночас подібна практика — не суто українське явище. Ще в 2010-х роках найбільші американські корпорації — Google, Apple та інші — були покарані за використання ірландських дочірніх структур із метою зменшення податкового навантаження. Попри найвеличезніші армії юристів, компанії не виграли ці процеси й обрали шлях штрафів — за дії, які жодного закону не порушували. «З цього це розповзлось по всьому світу і стало нашою реальністю. Й сьогодні неважливо, законно це чи незаконно», — зазначив спікер.

Причини такого стану речей адвокат вбачає в соціально-політичній природі влади. Більшість громадян отримують зарплату, а не ведуть бізнес — і саме вони складають більшість виборців. «Держава, користуючись цим популізмом, фактично як рекетир обирає незаконним шляхом законних власників цього прибутку», — підкреслив С.Ханін.

При цьому саме власники бізнесу заробляють для всіх — платять зарплати, створюють робочі місця, сплачують податки. Якщо вони завтра припинять вести цей бізнес, без доходів залишаться і наймані працівники, і самі правоохоронці.

Практичні наслідки для правничої роботи є очевидними. Нині юрист на підприємстві, за словами адвоката, перестав бути класичним помічником — він більше не може порадити «це законно — робіть, це незаконно — не робіть» і бути певним у результаті. Питання вже не в дотриманні закону, а в тому, чи вважатиме чиновник це «справедливим» — і не зараз, а в ретроспективі.

«Після того, як ти і всі робили законні речі, до тебе приходить хтось з правоохоронних органів», — пояснив спікер. Обшуки, арешти, вилучення майна в межах досудового розслідування — і поки захист доводить правомірність дій клієнта, самого бізнесу може вже не залишитися. Великі компанії це розуміють — тому і воліють сплатити штраф за дії, не заборонені законодавством, аніж вступати в протистояння з системою.

Торкнувшись процесуального виміру, С.Ханін нагадав: жоден висновок спеціаліста не є доказом у кримінальному процесі, а жодна експертиза не здатна замінити податкове повідомлення-рішення — обов’язок сплати виникає лише відповідно до Податкового кодексу, якщо платник сам здійснив розрахунок або є узгоджене ППР. Коли ж справа доходить до економічних експертиз, у кожному процесі знайдеться стільки різних висновків, скільки є сторін у провадженні — і всі вони суперечитимуть одне одному.

Загальний висновок адвоката виявився невтішним. «Жодної різниці між податковою оптимізацією та ухиленням від податків на погляд державних органів немає», — констатував С.Ханін. Більш того, нині вигідніше взагалі працювати в тіні — правоохоронці нібито не помічають — ніж у білому секторі, де завжди можна порахувати «недоплату».

І так відбуватиметься доти, поки терпець тих, хто створює робочі місця і формує реальну економіку, не урветься.

Закон і Бізнес