Поневолення африканців за часів трансатлантичної торгівлі рабами названо «найважчим злочином проти людяності», за який настав час вибачитися і внести кошти до фонду репарацій.
Відповідну резолюцію на пропозицію Гани ухвалила Генеральна асамблея ООН 123 голосами. Проти голосували лише США, Ізраїль та Аргентина, а 52 країни утрималися, включаючи Велику Британію та держави-члени Європейського Союзу, пише «Закон і Бізнес».
Резолюція рекомендує державам-членам ООН розглянути можливість вибачитися за работоргівлю та внести кошти до фонду репарацій. Утім, конкретна сума не вказується. Також міститься заклик повернути культурні цінності, вивезені в колоніальну епоху, до країн їх походження, зазначає Бі-Бі-Сі.
В останні роки рух за виплати репарацій помітно активізувався: відшкодування збитків було офіційним порядком денним Африканського союзу на 2025 рік, а лідери країн Співдружності спільно закликали до діалогу з цього питання.
У ХVI—ХVIII сторіччях були поневолені в Африці й вивезено до Америки близько 12—15 млн осіб. За різними оцінками, понад 2 млн людей загинули в дорозі.
Резолюція, підтримана Африканським союзом та Карибською спільнотою, стверджує, що наслідки рабства зберігаються у вигляді расової нерівності та відставання в розвитку, «зачіпаючи африканців та людей африканського походження по всьому світу».
Велика Британія — одна з ключових країн, які брали участь у трансатлантичній работоргівлі, — заявила, що визнає величезні збитки та страждання, завдані мільйонам людей протягом багатьох десятиріч. Однак її представник при ООН Джеймс Каріукі зазначив, що формулювання резолюції викликають питання з погляду міжнародного права.
«Жодні злодіяння не повинні вважатися більш-менш значущими, ніж інші», — сказав він.
Представник США Ден Негреа висловив схожі аргументи, заявивши, що його країна «не визнає юридичного права на компенсації за історичні несправедливості, які не вважалися незаконними згідно з міжнародним правом на момент їх вчинення». Крім того, Д.Негреа зазначив, що США заперечують проти «цинічного використання історичних несправедливостей як важеля для перерозподілу сучасних ресурсів на користь людей та країн, які лише віддалено пов’язані з історичними жертвами».
На відміну від резолюцій Ради Безпеки ООН рішення Генеральної Асамблеї не є юридично обов’язковими, однак відображають думку світової спільноти.
Перед голосуванням президент Гани Джон Махама зазначив, що «прийняття цієї резолюції послужить гарантією, що це не забудеться, і допоможе в боротьбі з наслідками рабства, що зберігаються».
Матеріали за темою


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!