Двічі в один шлюб

Чому українці, які розлучаються за кордоном, можуть залишатись одруженими на Батьківщині?

Війна й масова еміграція українців за кордон актуалізувала питання швидкого й економного процесу розлучення. Все частіше українці обирають розлучення в іноземних судах. Але яке підводне каміння чекає на них на цьому шляху?

Швидко та не зовсім

В Національній асоціації адвокатів України відбувся вебінар «Міжнародний аспект шлюбу та розлучення: досвід, проблеми та правове визнання». В його межах адвокат, регіональний представник Комітету НААУ з питань сімейного права у Одеській області Олена Кухаренко розповіла про особливості легалізації розлучення, яке відбулось за кордоном.

Перш за все, спікер наголосила на тому, що розірвання шлюбу за кордоном не дорівнює автоматичному розірванню шлюбу в Україні. Але багато людей про це не знають і вважають, що розірвання шлюбу за кордоном означає, що вони вже не чоловік та дружина. Тож частими є випадки, коли, керуючись бажанням розірвати шлюб якнайшвидше, українці оформлюють розлучення в судах іноземних держав.

Вони дійсно отримують рішення, в якому чорним по білому написано, що шлюб розірвано. Здається, що це питання на цьому закрите, а люди — вільні. Але при цьому українці не враховують той факт, що коли постає потреба в документах в Україні щодо зміни прізвища, бажання укласти повторний шлюб, оформити спадкові/ майнові права, продати чи придбати нерухомість, то за українським законодавством вони ще перебувають у шлюбі.

Чому люди обирають такий шлях? Цьому, зазначила О.Кухаренко, є кілька пояснень. Одне з них полягає в тому, що багато людей в країнах Європи знаходяться на соцвипалатах і мають право розраховувати на безкоштовні послуги адвоката. Тобто держава в такому випадку компенсує шлюборозлучний процес. Тож наші співвітчизники думають, що таким чином вони можуть зекономити — не сплачувати за послуги українському адвокату, судовий збір, мито в органах юстиції. Їм здається, що вони вирішують свої проблеми за рахунок іншої держави.

Але, як було вже сказано, рішення іноземного суду не має юридичної сили в Україні автоматично. Щоб воно діяло на території України, потрібно звертатися до органів реєстрації актів цивільного стану або, за відсутності легалізації необхідних документів, до українського суду із заявою про визнання іноземного судового рішення. Тобто фактично, до суду потрібно звертатися двічі — спочатку розлучення йде за кордоном, але потім це потрібно підтверджувати його через суд в Україні.

Виходячи з цього, потрібно починати з нормативно-правової бази, яка регламентує порядок визнання розірвання шлюбу, здійсненого за кордоном. Це, перша за все, Сімейний кодекс, закон «Про міжнародне приватне право», а також Гаазька конвенція 1961 року, яка передбачає спрощену процедуру легалізації іноземних офіційних документів, шляхом проставлення апостилю замість консульської легалізації. Спікер акцентувала увагу на тому, що жодні правові наслідки розірвання шлюбу за кордоном не діятимуть в Україні, доки таке розірвання шлюбу не буде офіційно визнане компетентними органами України.

Які ж існують проблеми на практиці? За словами О.Кухаренко, це переважно формальні чинники. Тобто, відсутність апостилю або належного перекладу документів, колізія законів — наприклад, коли подружжя має різні громадянства або тривале місце проживання в різних країнах, виникають складнощі із визначенням, право якої держави має застосовуватися для урегулювання питання розлучення.

Також частими проблемами є порушення або недостатність процесуальних гарантій під час іноземного розгляду справи. Як наслідок, українські суди відмовляють у визнанні рішення іноземної держави, якщо встановлені істотні порушення права на захист або якщо рішення ухвалене без належного повідомлення відповідача.

Ще одна проблема – це відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану в унесенні запису про розірвання шлюбу внаслідок виявлених формальних невідповідностей. Тобто, в поданих документах, зокрема, відсутні апостилі, неправильний переклад, технічні помилки.

Важливо: до визнання іноземного розлучення в Україні особа фактично залишається у статусі одруженої. Це, зокрема, унеможливлює укладення повторного шлюбу, оскільки в «Дії» не вдасться сформувати сертифікат неодруженого — не містяться відомості про реєстрацію розірвання попереднього шлюбу. Також не можна належно оформити майнові права, вирішити питання щодо дітей. Тому, підкреслила спікер, для реалізації своїх прав, особа повинна пройти визначену законом процедуру підтвердження іноземного рішення суду, а саме — легалізація, апостиль відповідного акту громадянського стану, переклад його та подання до РАЦС або, за відсутності легалізації апостилю, звернення до суду для визнання рішення суду про розірвання шлюбу чинним в Україні.

«Українські» перспективи

Що стосується судового розгляду та загальної судової практики, суди враховують такі чинники: чи мали сторони належне повідомлення про розгляд справи в суді, чи є рішення остаточним, чи не суперечить воно законам України, чи немає паралельних проваджень в Україні. Це все перевіряє український суд, коли особа звертається за легалізацією закордонного рішення суду про розірвання шлюбу.

Судові рішення демонструють, що при визначенні застосованого права українські суди посилаються на національні закони (як ключовий фактор — прив’язка до громадянства особи), та на локальну залежність (місце проживання/ місце реєстрації, роботи). Це частіше впливає на те, чи буде застосовано право України або право іноземної держави.

Також О.Кухаренко розглянула два приклади із судової практики. Перший – рішення Київського районного суду м.Одеси. Суд розглянув заяву про визнання в Україні рішення суду м.Вільнюс щодо розірвання шлюбу. Оскільки такі іноземні рішення не потребують примусового виконання, вони визнаються за спрощеною процедурою — через подання заяви до місцевого суду, що відповідає ч.1 ст.471 ЦПК. Суд перевірив ключові умови: юрисдикцію іноземного суду, набрання рішенням законної сили, дотримання прав сторін та відсутність суперечності публічному порядку України і не виявив порушень. У результаті — рішення Литви визнано в Україні, що дає можливість зареєструвати розірвання шлюбу в органах РАЦС і використовувати цей факт в усіх юридичних відносинах.

Адвокат закцентувала увагу на тому, що в деяких закордонних рішеннях суд не визначає дату, коли воно набуло чинності, тому треба звертатись до суду і просити надати листа, в якому буде зазначено, коли саме це рішення набрало чинності.

Також в якості прикладу спікер навела негативну практику — ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпра. Особа подала клопотання про визнання в Україні іноземного рішення (Ізраїль) про визнання рішення іноземного суду і реєстрації в РАЦС. Суд постановив залишити клопотання без розгляду і повернути його заявнику на підставі того, що РАЦС не може оформити розлучення до належного визнання рішення. А все тому, що не додано документ про набрання рішенням законної сили, а заява та додатки не відповідають певним вимогам ЦПК.

Отже, для реєстрації розлучення через РАЦС слід обов’язково подати повний пакет документів: копію рішення, підтвердження набрання законної сили, нотаріально засвідчений переклад.

Підсумовуючи, адвокат зазначила, що ці справи підтверджують, що іноземні розлучення стабільно визнаються українськими судами швидко за умови надання належних документів. Водночас відсутність єдиної процедури спричиняє правову невизначеність, тому особа може вважатись розлученою за кордоном, а в Україні — ні.

Закон і Бізнес