Міраж мораторію

Гучні заяви про підтримку бізнесу вчергове не мають під собою законодавчого підґрунтя

Недавно від нового Прем’єра, а згодом і від РНБО пролунали обіцянки про річний мораторій на перевірки. Оскільки професійна діяльність автора даної статті пов’язана зі сферою оподаткування, то, звичайно, в першу чергу цікавило, чи стосуватиметься це бодай якихось реальних змін для платників податків.

Як відомо, нещодавно у виконавчій гілці влади відбулися певні зміни за яких старі обличчя (звичайно ж не у віковому сенсі) зайняли нові посади. А оскільки діяльність на новій державній посаді завжди краще починати з певних дій, які матимуть позитивний резонанс у суспільстві, нова очільниця Кабінету Міністрів повідомила, що «Уряд разом із силовими структурами та за координацією РНБО готує рішення, яке дасть бізнесу більше свободи. Планується річний мораторій на перевірки».

Заяви про зменшення тиску на бізнес в Україні не новина. Вони лунають доволі регулярно, проте на практиці рідко втілюються у дієві механізми. Тому чергова звістка про «мораторій» викликала більше скепсису, ніж надії. Однак, як завжди, висновки потрібно робити не за гучними заголовками, а за текстом офіційних документів.

Проте, що до їх появи, Офіс Президента України повідомив, що «РНБО на засіданні ухвалила рішення запровадити реальний мораторій на перевірки бізнесу державними органами й загалом на будь-яке втручання державних структур у підприємницьку діяльність».

Звучить багатообіцяюче. Але є нюанс: РНБО не є органом, уповноваженим встановлювати мораторій на податкові перевірки. Правила здійснення податкового контролю прописані виключно в Податковому кодексі, і змінити їх можна лише через парламент шляхом внесення змін до цього кодексу. Жодне рішення РНБО не може скасувати або обмежити дію закону.

У цьому контексті одразу пригадується приклад із лютого 2021 року, коли Кабінет Міністрів спробував скасувати «карантинний» мораторій на перевірки, встановлений саме Податковим кодексом. Як наслідок податківці почали проводити перевірки на підставі урядової постанови, а платники податків згодом успішно оскаржували результати таких перевірок в судах, з огляду на їх незаконність. Результат — витрачені кошти і ресурси на проведення перевірок та судові процеси (як з боку держави, так і платників податків) і нуль юридичного ефекту для держави.

Скептицизм зріс ще більше, коли новопризначений секретар РНБО уточнив про «запровадження мораторію на необґрунтовані перевірки підприємців». Але ж питання обґрунтованості/ необґрунтованості вирішується виключно судом і для цього не потрібно ніяких рішень РНБО. Навряд чи вдасться знайти приклад, коли б податковий орган визнавав власну перевірку незаконною. Навпаки, Державна податкова служба України досі судиться з платниками, захищаючи результати перевірок, здійснених попри «карантинний» мораторій — і це при тому, що Верховний Суд виніс вже десятки рішень про незаконність таких перевірок.

Коли ж нарешті з’явився текст самого рішення РНБО (введеного в дію указом Президента), стало ясно: документ сам по собі не запроваджує жодних заборон, а лише дає вказівки Кабінету Міністрів і рекомендує Верховній Раді та правоохоронним органам вжити певних заходів.

Тобто все, що стосується парламенту й силових структур — суто рекомендаційне. А отже, юридично нікого ні до чого не зобов’язує. Тому доцільність такого рішення, відверто кажучи, виглядає сумнівною.

Щодо Кабінету Міністрів, то у рішенні вказується на необхідність підвищення ефективності діяльності податкової та митниці. Один із запропонованих способів — встановлення мораторію на перевірки суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику, крім тих, що працюють із підакцизними товарами.

Виникає логічне запитання: як саме обмеження на перевірки покращить ефективність контролюючих органів, для яких ці перевірки є ключовою функцією? Однак це не головне, оскільки наразі нас цікавить конкретика щодо запровадження мораторію, а не ефективність податкових органів.

Повертаючись до суті питання, ми знову приходимо до того, що для запровадження будь-яких обмежень на перевірки потрібні зміни до Податкового кодексу. Саме тому в рішенні РНБО немає жодної юридично значущої конкретики з цього приводу.

В свою чергу, і Президент, і Кабінет Міністрів є суб’єктами законодавчої ініціативи, а тому за бажання покращити життя платників податків могли просто внести відповідні законопроекти на розгляд парламенту. Та замість цього маємо чергове рішення, що радше створює інформаційний шум, ніж правові наслідки.

І навіть якщо припустити, що в майбутньому відповідні зміни до Податкового кодексу все ж будуть внесені і мораторій на перевірки для суб'єктів з незначним ризиком буде запроваджений, то варто зауважити: такі платники і зараз перевіряються планово лише раз на три роки. Тобто річний мораторій для частини таких суб’єктів взагалі пройде непоміченим. При цьому, більшість податкових перевірок, як відомо, — позапланові, які проводяться за широким переліком підстав. Тому, за відсутності мораторію саме на позапланові перевірки, податковий орган, за необхідності, завжди зможе знайти підстави для перевірки платника податків.

Підсумовуючи можна констатувати, що наразі історія з мораторієм на перевірки являє собою яскравий приклад розриву між політичною риторикою та юридичною реальністю. Гучні заяви про підтримку бізнесу вчергове не мають під собою законодавчого підґрунтя. Рішення РНБО, попри формулювань, не запроваджує жодних обов’язкових обмежень, і, по суті, є не більше ніж декларацією намірів.

Поки законодавчо не буде змінено Податковий кодекс мораторій на перевірки залишатиметься для платників податків примарним міражем.

Закон і Бізнес