Налаштування механізмів

Навіщо змінювати закон про лобіювання до того, як він вступив у силу, і чому це добре

8 липня Комітет з питань правоохоронної діяльності вирішив рекомендувати Верховній Раді прийняти за основу і в цілому як закон законопроект №13340-1, що передбачає відтермінування на рік адміністративної відповідальності за порушення у сфері лобіювання.

Днями раніше (4 липня) профільний Комітет правової політики розглянув та підтримав пов'язаний із цим законопроект про вдосконалення закону «Про лобіювання» (№13339) та в свою чергу пропонує прийняти його в першому читанні за основу.

Закон ще не діє, а його вже змінюють — це нормально?

Цілком нормально. Досконалості немає меж — особливо у випадку новаторських законодавчих актів, як-от закон «Про лобіювання». Якщо ми вже сьогодні визнаємо, що деякі положення потребують доопрацювання — це не свідчення слабкості закону, а навпаки, ознака глибокої професійної роботи й передбачливості.

Не практика виявила вади, а системне прогнозування — це позитивна тенденція, і я вітаю її.

У чому суть проєктів, і чому вони важливі?

Законопроєкти зі вдосконалення закону «Про лобіювання» (№№13339 та 13339-1) — це точне налаштування механізмів, які забезпечать:

чітке розмежування понять («лобіювання», «предмет лобіювання», «комерційний інтерес» тощо);

запровадження інструментів для зареєстрованих лобістів — таких як право на «лобістський запит» чи спрощений доступ до органів влади;

оптимізацію звітності — без втрати прозорості, але з урахуванням реалій.

Це не косметичні правки — це архітектурні рішення, які дозволять інституту лобіювання запрацювати не лише формально, а й функціонально.

Лобістський запит: що це і навіщо потрібен?

Ми живемо у світі, де професійна адвокація повинна мати інструментарій. Якщо у нас працює адвокатський запит, чому лобіст — який діє відкрито, в публічних інтересах, у законних межах — не може мати подібний інструмент?

Лобістський запит — це відповідальне інструментоване звернення, а не обхідна доріжка. Це не просто лист, а фахове звернення, що має юридичний статус. Його мета — донести позицію на основі:

аналітичних матеріалів;

експертної аргументації;

конкретних пропозицій.

Це — інструмент професійної взаємодії, який має бути підзвітним, публічним і зрозумілим. Водночас він дозволяє оперативно доносити позицію бізнесу або галузі з конкретного питання та проводити фахову комунікацію на основі аналітики та даних, а не емоцій чи особистих впливів.

Надання лобістам більше інструментів — це не поступка, а шанс:

державі — приймати обґрунтовані рішення на основі якісного зворотного зв’язку;

бізнесу — бути почутим, не вдаючись до «тіньових радників» і «посередників»;

суспільству — бачити, хто і як впливає на державну політику, і вимагати відповідальності.

Зрештою, як показує світовий досвід, найефективніші системи лобіювання — ті, де закон чітко визначає і обов’язки, і права лобістів.

Крім того, з інструментом лобістського запиту пов’язана не лише можливість особливої комунікації, а й відповідальність за ненадання відповіді.

Так, законопроектом № 13340 пропонується штрафувати посадових осіб за ненадання відповіді на лобістський запит, незаконну відмову в його прийнятті або розгляді від 425 до 850 грн., повторно — від 1020 до 1360 грн. Ігнорування законного механізму комунікації —це правопорушення, що матиме конкретні наслідки. На жаль, профільний комітет з питань правоохоронної діяльності не підтримав цю ідею та прийняв рішення рекомендувати парламенту відхилити цей проект.

Доступ до приміщень органів влади

Тут варто розвіяти ще один міф: ніхто не просить руйнувати режимні обмеження чи процедури безпеки, особливо в умовах війни. Але коли ми кажемо про «участь лобіста в робочій групі», про «присутність на засіданні», ми маємо гарантувати елементарне — можливість фізичного доступу до місця, де приймається рішення.

Ми не кажемо про лобіста як «прохача». Ми кажемо про лобіста як повноцінного суб’єкта законного процесу — з правами і обов’язками. Якщо ми хочемо, щоб інститут лобіювання запрацював, треба перестати його маргіналізувати.

Відтермінування штрафів: чому це — відповідально, а не поблажливо

Будь-який новий інститут має пройти шлях «становлення». Ми говоримо про:

формування практики;

запуск реєстру прозорості;

адаптацію бізнесу;

роз’яснювальну кампанію;

нову етику.

Усе це не відбувається миттєво, тому введення санкцій із запізненням (як це передбачають проєкти №№13340 та 13340-1) — це ознакa відповідального підходу. Особливо якщо ми хочемо, щоб ринок не боявся, а навпаки — свідомо йшов у «білий сектор».

До того ж, ризики тут — навпаки. Ті, хто не хоче легалізуватись, часто навіть не потрапляють у зону дії закону. А ті, хто пішли офіційним шляхом, можуть опинитися першими ж і покараними — через недосвідченість, а не навмисне порушення.

Чи не суперечить це євроінтеграційним зобов’язанням?

Ні. І Європейський Союз, і ми самі зацікавлені не в тому, щоб «закон був на папері», а в тому, щоб він реально працював. Відтермінування відповідальності — це не саботаж, а інструмент якісної імплементації. Усі найкращі європейські юрисдикції проходили через період м’якої адаптації.

Перспективи ухвалення: чи є підтримка в парламенті?

Я переконаний: так, є. Ці законопроєкти напрацьовані не в тіні й не кулуарно. Їх розробляли:

робоча група при Комітеті ВР з питань правової політики;

НАЗК;

експерти, юристи, ринок;

бізнес-об’єднання.

Тут не було опонентів — був конструктив. І саме тому ми маємо шанс не просто ухвалити зміни, а створити якісну правову основу для інституту прозорого лобіювання в Україні.

Наша компанія також брала активну участь у роботі робочої групи Комітету ВР з питань правової політики щодо законодавчого врегулювання лобістської діяльності. Надані пропозиції стали основою для підготовки відповідних проектів.

Висновок

Те, що зміни вносяться ще до набуття чинності основного закону — це ознака політичної зрілості та відкритості до вдосконалення. Закон не є і не має бути статичним. Він — інструмент. А щоб цей інструмент працював, його потрібно точно налаштувати. Саме це ми сьогодні й робимо.

Закон і Бізнес