Вимагання у службових кримінальних правопорушеннях насамперед характеризується тим, що надавач неправомірної вигоди розуміє, що надає її за незаконні рішення, дії чи бездіяльність. У протилежному ж випадку вимагання виключається.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №404/8115/20, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі начальник сектору реагування патрульної поліції на службовому автомобілі здійснював патрулювання під час якого зупинив транспортний засіб та в ході спілкування з водієм виявив у нього ознаки алкогольного сп’яніння. Водій продув алкотестер, а згодом через іншого працівника патрульної поліції передав 5000 грн. за непритягнення його до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП.
Суд першої інстанції засудив начальника сектору реагування за ч.1 ст.368 КК, а його пособника —працівника патрульної поліції — за ч.5 ст.27 — ч.1 ст.368 КК.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що висновки судів про те, що начальник сектору реагування патрульної поліції не є службовою особою, яка займає відповідальне становище, є неправильними. Стверджував, що було створено такі умови, за яких свідок вимушений був надати неправомірну вигоду, що вказує на наявність кваліфікуючої ознаки «вимагання».
Своєю чергою, ККС зауважив, що начальник сектору реагування вчинив інкриміноване йому діяння під час здійснення патрулювання, а не як службова особа, яка займає відповідальне становище. Крім того, зазначив, що зацікавленість особи у вчиненні щодо неї або ж на її користь певних незаконних дій не може вказувати на вимагання неправомірної вигоди.
Крім цієї справи до тематичного огляду практики ВС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень (рішення за 2024 рік) включені низка інших.
Зокрема, зазначено, що ухвалення службовою особою рішень або вчинення нею дій при виконанні своїх повноважень, якщо за оцінкою зацікавленої особи воно є незаконним та/або необґрунтованим, саме по собі не може свідчити про підбурювання до надання хабаря.
Також констатовано, що у разі неможливості визначити ринкову вартість обладнання експертним шляхом і відсутності інших відомостей, на підставі яких можна визначити таку вартість, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність завданої шкоди як складової злочину, передбаченого ст. 364 КК, є правильним.
В іншій справі відзначено, що отримані нотаріусом кошти не можуть вважатися неправомірною вигодою, якщо стороною обвинувачення не спростовано, що ці гроші є оплатою за нотаріальні дії, розмір якої визначений за домовленістю між нотаріусом і юридичною особою.
Кримінальний процесуальний закон не передбачає отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ні слідчими суддями, ні прокурорами, ні слідчими. Результати таких перевірок, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами і відповідно до ч.2 ст.86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.

Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!