Ключ до перемоги

АРМА, війна і відповідальність: чому система має працювати зараз

Починаючи з липня 2023 року, Агентство з розшуку та менеджменту активів розпочало практичну реалізацію ключових рекомендацій, визначених у Facility Plan — стратегічному документі, погодженому з міжнародними партнерами у травні того ж року. Цей крок став своєрідним тестом на спроможність інституції трансформуватися відповідно до очікувань європейської спільноти, яка уважно моніторить реформування правоохоронного та антикорупційного секторів України.

АРМА в дії: новий етап трансформації

Особливої уваги набуває роль керівника установи, адже саме лідер визначає темп і якість змін, а також формує інституційну культуру органу. Від управлінських рішень першої особи АРМА безпосередньо залежить, чи стане Агентство ефективним інструментом повернення активів та їх прозорого менеджменту, чи залишиться у тіні гучних скандалів минулих років. Успішна імплементація Facility Plan засвідчує не лише адміністративну волю, а й політичну готовність до глибинних реформ, яких вимагають як українське суспільство, так і міжнародні партнери.

Офіційна звітність АРМА, затверджені за її ініціативою постанови Кабінету Міністрів, а також рекордні надходження до державного бюджету — понад 12,37 млрд грн. у 2024 році та вже більше 3 млрд у 2025-му — свідчать про системну зміну логіки роботи агентства. Вперше за багато років арештовані активи не просто зберігаються або втрачаються у тіні — кошти, отримані від їхнього управління, спрямовуються на підтримку Збройних Сил України, тобто працюють на державу і суспільство.

Ці результати є прямим наслідком зламу старих, корупційних практик, які десятиліттями маргіналізували інститут управління арештованим майном. І що не менш важливо — побудована модель настільки стала, що її вже неможливо зруйнувати «тихо», без змін до законодавства. Саме тому під прикриттям гасел про «реформу» почалися спроби нівелювати здобуте: підмінити прозорі конкурси суб’єктивною «кадровою рулеткою», повернути неформальний контроль за активами через механізми, які де-факто передбачають приватизацію функцій держави.

Йдеться про депутатський законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення інституційної спроможності Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та вдосконалення механізмів управління активами» №12374-д, який викликає занепокоєння у фахівців та несе в собі значні ризики.

Законодавчі ризики та атаки під прикриттям «реформи»

Суть запропонованих змін не залишилася непоміченою фаховою спільнотою: за висновками Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Міністерства фінансів, профільних парламентських комітетів з питань бюджету та правоохоронної діяльності — цей законопроєкт становить ризик для всієї правової архітектури у сфері боротьби з економічними злочинами. І якщо не внести зміни до Кримінального процесуального кодексу, окреслені в «реформі» механізми залишаться не більш ніж декларацією — політичною, але не юридично дієвою.

Спроба просування законопроєкту руками публічного тандему — авторів «реформи» та представників бізнесу, чиї активи перебувають під арештом, завершилася очікуваним фіаско. Ні заголовки в ЗМІ, ні звернення до послів G7 із гучними обіцянками «прозорості» не змогли приховати справжньої мети — створення зручного механізму повернення активів сумнівного походження. Міжнародні партнери розгледіли маніпуляції: законопроєкт №12374-д отримав чергове критичне зауваження, цього разу — через спробу втручання у сферу декларування державних службовців, що взагалі не має стосунку до діяльності АРМА.

Законодавчий процес, що мав би ґрунтуватися на дотриманні конституційних процедур, перетворився на демонстрацію правової самодіяльності. Головний антикорупційний комітет Верховної Ради, просуваючи законопроєкт, допустив порушення щонайменше 14 статей Конституції. І що найпоказовіше — під виглядом «реформи АРМА» пропонуються зміни, що фактично є прямим втручанням у компетенцію Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таке змішування функцій та інституційних ролей — не помилка, а свідомий крок, спрямований на те, щоб розмити відповідальність і послабити інституційний контроль. Професійна юридична спільнота неодноразово наголошувала: будь-яка реформа, що має на меті системність і сталу ефективність, не може базуватись на підміні понять і маніпуляції компетенцією.

Політичні мотиви та фінансові інтереси за реформою

Правовий нігілізм, що ми спостерігаємо в парламентських стінах останні три місяці, має цілком прагматичне підґрунтя — бажання отримати черговий транш фінансової допомоги від Європейського Союзу. Заявлений реформаторський запал деяких народних депутатів дивним чином активізується саме тоді, коли на кону стоять мільйони євро. Адже, як відомо, кошти від USAID уже успішно «освоєно». Тепер — новий фінансовий горизонт, і нові декларативні ініціативи.

У цій ситуації позиція АРМА залишається стабільною та однозначною: закон має бути дієвим, а відповідальність — реальною. Агентство чітко заявило, що його завдання — виконувати закон, а не бути інструментом політичних експериментів чи донорського шоу. Підміна змісту словами не працює там, де дієвість механізмів оцінюється результатом, а не кількістю гасел.

І саме тому ті ініціативи, які були розроблені та внесені АРМА за останні 1,5 роки, стали предметом суспільної уваги. Про них говорять не лише експерти чи журналісти — вони вже знайомі кожному пересічному громадянину. Бо прозорість, підзвітність, антикорупційна ефективність — це не концепти для меморандумів, це запит суспільства. І сьогодні він звучить особливо гучно.

Активи ворога мають працювати на перемогу

Принцип, який сьогодні має стати наріжним каменем державної політики у сфері управління арештованими активами, простий і очевидний: усе, що належить ворогу, повинно працювати проти ворога. Це не лише питання справедливості чи моралі — це питання ефективного ресурсного забезпечення країни під час війни.

Але, щоб цей принцип працював, потрібна чітка й недвозначна законодавча база, яка не дозволяє сховатися за фіктивними структурами чи процедурними шпаринами. Зокрема, має бути розблоковано управління корпоративними правами, яке сьогодні часто зупиняється через формальну необхідність отримання дозволу власника — особи, яка прямо чи опосередковано пов’язана з державою-агресором.

Парадокс: держава має всі законні підстави для арешту, вилучення, передачі в управління, але зупиняється там, де виникає потреба в «добровільній участі» власника. І цей абсурд ставить під сумнів ефективність правозастосування. Саме тому системне розв’язання таких проблем — це вже не питання бажання, а питання національної безпеки та виживання.

Відповідальність і верховенство права — ключ до перемоги

Попри наявність офіційних висновків від ключових інституцій – Офісу Генерального прокурора, САП, Мінфіну, профільних комітетів – парламентський комітет, відповідальний за розгляд законопроєктів у сфері антикорупційної політики, протягом півтора року так і не спромігся внести до порядку денного документи, які могли б системно вирішити проблеми в роботі АРМА та забезпечити повноцінне функціонування механізму управління арештованими активами.

Схоже, крапку в цій історії довелося ставити не парламенту, а Президенту. Вольове рішення глави держави стало чітким сигналом: реформа не може бути заручником саботажу, зволікання або спроб ручного керування. Новітня історія України твориться зараз — не у виступах чи гаслах, а в щоденній роботі тих, хто справді переймається ефективністю державного управління та прозорістю процесів.

І щоразу, коли ми бачимо затягування чи блокування — не слід шукати технічні причини чи бюрократичні пояснення. Зазвичай, за цим стоять неправомірні наміри. Бо там, де є політична воля — рішення ухвалюються швидко. Там, де її немає — ухвалення законів перетворюється на нескінченну гру в інтересах тих, хто боїться прозорості.

Справжнє верховенство права — це не гасло з європейських доповідей, а щоденна здатність держави діяти справедливо, рішуче й у межах закону. Це — реальний тест на нашу зрілість як нації, на ідентичність українського народу, який має повне і беззаперечне право на відшкодування завданих йому збитків.

Україна не може дозволити собі розкіш бути слабкою в питаннях справедливості. Ворог не має права заробляти на українській землі, доки точиться війна, доки щодня гинуть наші громадяни. Російське майно, заморожене та арештоване відповідно до закону, має працювати проти агресора — і насамперед на зміцнення обороноздатності нашої армії.

Політична воля є. Президент послідовно і чітко демонструє рішучу позицію щодо захисту інтересів держави, не допускаючи реваншу старих корупційних практик під виглядом «реформ». У цій системі координат АРМА — не просто орган, а ключовий виконавець державної політики: інструмент посилення нашої спроможності як держави у часи великої війни.

Тепер справа за парламентом. Закон має працювати. А держава — перемагати.

Закон і Бізнес