Математика для двох

Як поділити корпоративні права між подружжям: принципи, підходи, практика

Для того, аби дати відповідь на питання «як поділити?», потрібно спершу визначитись, що саме слід ділити. Вклад, доходи, частку? Це, в свою чергу, залежить від правової природи вкладу і обраної стратегії захисту.

Крізь призму акції

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Поділ «корпоративних прав» подружжя», лектором якого виступив адвокат, к.ю.н., голова Комітету цивільного права та процесу НААУ Олег Простибоженко.

Спікер зазначив, що коли йдеться про копоративні права, тобто про права, які виникають з акції, до прикладу, членства у ТОВ, слід мислити про такі права як про акцію. Бо такі права не можна продати, вони слідують за акцією. Ідеальний зразок в цьому сенсі – це акціонерне товариство. А те, що виникає з акції? і є корпоративними правами — управління, викуп частки, майнові права тощо.

Продати такі акції і залишитися членом товариства не вийде. Саме крізь призму акції й варто пояснювати судам природу таких прав, уважає О.Простибоженко. При цьому організаційні форми можуть змінюватись, але суть залишається та сама.

Адвокат звернув увагу на такі норми як стст.57, 60—74 Сімейного кодексу, стст.190, 355—372 Цивільного кодексу, закон «Про ТОВ і ТДВ», а також на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11, яка хоч і втратила свою актуальність, втім слугує джерелом сьогоднішніх уявлень Верховного Суду про дану проблематику.

Отже, акція має двоєдину природу. Права на акцію є правом власності, речовими правами. А права з акції — це корпоративні права, які не відчужуються самі по собі, а слідують за акцією. Тут застосовується аналогія з часткою в статутному капіталі (ст.190 ЦК). Перша частина цієї ж статті вказує на те, що майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

У згаданій постанові Пленуму ВСУ №11 ключовими аспектами є те, що вклад не підлягає поділу, власником майна є ТОВ. Однак якщо вклад зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі ж використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

У постанові від 19.02.2014 у справі №6-5цс14 ВСУ дійшов висновку, що при передачі спільного сумісного майна до статутного фонду підприємства, учасником якого є один із подружжя, в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов’язальне право). Сутність такого права полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Згодом такий підхід став найбільш усталеною судовою практикою щодо поділу частки в статутному капіталі. Серед іншого, аналогічний висновок можна зустріти в постанові ВСУ від 3.06.2015 у справі №6-38цс15, постанові КЦС від 7.05.2019 у справі №490/1408/15-ц, постанові Великої палати ВС від 29.06.2021 у справі №916/2813/18.

Але це лише один із підходів. Бо динамічна практика і судова думка дозволили сформувати й інший підхід, за яким внесене майно або кошти трансформуються у право вимоги на виплату частки у статутному капіталі товариства, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника товариства до його статутного капіталу. Таку правову позицію містять, зокрема, постанова ВП ВС від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 та постанова ВС від 15.06.2022 у справі №450/624/15.

Вартість частки і дивіденди

Наразі остаточний висновок сформувала ВП ВС у постанові від 10.04.2024 у справі №760/20948/16-ц. Згідно з ним в іншого з подружжя виникає право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд при цьому виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Також О.Простибоженко звернув увагу на те, що позов про виплату доходів (дивідендів) чи частини майна, що залишилася після ліквідації товариства, пред’являється до другого з подружжя (а не до самого товариства). А в разі якщо обоє були учасниками (засновниками) ТОВ, то переділ часток між ними неможливий (постанова ВП ВС від 29.06.2021 у справі №916/2813/18).

Щодо юрисдикції даної категорії спорів, то справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб’єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов’язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства (постанова ВП ВС від 03.11.2020 у справі №922/88/20). А справи про визнання недійсним укладеного одним із подружжя без згоди іншого договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом (постанова ВП ВС від 29.06.2021 у справі №916/2813/18).

Розглядаючи питання поділу статутного капіталу приватного підприємства, спікер зупинився на рішенні Конституційного Суду від 19.09.2012 №17-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.61 СК: «положення ч.1 ст.61 СК треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя». А ВСУ при цьому уточнив, що мова йде виключно про статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя.

ВП ВС у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 зазначила, що п.1 резолютивної частини рішення КС охоплює два різні випадки:

перший — коли майно передано у власність юрособи, яка зареєстрована як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати подружжю на праві приватної спільної сумісної власності;

другий — коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні ст.191 ЦК, яке не передане як вклад юрособі, а використовується одним з подружжя без створення юрособи, зокрема, як фізичною особою-підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, може належати подружжю на праві спільної сумісної власності.

Закон і Бізнес