Два шляхи, одна вимога

Що слід врахувати, обираючи між наказним та позовним провадженням при стягненні аліментів

Для того, аби обрати спосіб захисту інтересів клієнта, адвокат має з’ясувати його кінцеву мету. У випадку стягнення аліментів йдеться, перш за все про їх розмір та можливості платника, а також про очікування стягувача.

Швидке рішення

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Аліментні спори: стратегія успіху», лектором якого виступив адвокат, к.ю.н. , голова Комітету з цивільного права та процесу НААУ Олег Простибоженко.

Перший тематичний блок спікер присвятив наказному та позовному провадженням з позиції стягувача. Він звернув увагу на ключовий для цієї категорії справ закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 8.07.2017, а також на закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28.08.2018. Останнім було передбачено обмеження та штрафи для неплатників аліментів, а також можливість стягувача виїхати з дитиною за кордон без згоди платника аліментів у разі наявності в нього заборгованості.

О.Простибоженко зазначив, що поява наказного провадження дозволила адвокатам диференціювати клієнтів, надаючи їм право вибору, яким шляхом стягувати аліменти – у порядку наказного чи позовного провадження. Наказне провадження є сенс обирати, коли клієнт хоче отримати рішення швидко, недорого й коли у платника є стабільний дохід – наприклад, в іноземній компанії чи на державній службі. Однак такий спосіб стягнення має свої обмеження щодо максимального розміру аліментів. До того ж, у наказному проваджені аліменти виражені завжди у частці від доходу.

Так, за заявою стягувача суд видає судовий наказ про стягнення аліментів у розмірі:

на одну дитину — однієї чверті, на двох дітей — однієї третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ст.183 СК, п.4 ч.1 ст.161 ЦПК);

у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст.184 СК, п.5 ст.161 ЦПК), оскільки меншим він бути не може.

Також спікер наголосив на тому, що умовою видачі судового наказу є відсутність необхідності залучення інших заінтересованих осіб (пп.4, 5 ч.1 ст.161 ЦПК) — у якості доказу доцільно додати довідку від ДВС. У заяві слід максимально вказати ідентифікаційні дані боржника — ІПН, адресу, дату і місце народження, навіть e-mail (п.2 ст.163 ЦПК) — це так звані «інші дані, що ідентифікують боржника».

Також обов’язковим є доведення факту проживання дитини разом із заявником. Право на стягнення аліментів має «той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина» (стст.183, 184 СК). При цьому реєстрація місця проживання разом з дитиною ще не означає проживання разом з нею. Тож, подаючи заяву про видачу судового наказу доцільно надавати не довідку про реєстрацію, а докази, що підтверджують саме обставину спільного проживання з дитиною (наприклад, акт ССД, ЖЕК, ОСББ).

Доведення можливості й потреби

Також О.Простибоженко розповів про особливості стягнення аліментів у позовному провадженні. Так, лектор зауважив, що немає необхідності заявляти позовну вимогу про стягнення аліментів, якщо їх розмір кореспондує стст.183, 184 СК, тобто є таким, який підлягає стягненню у порядку наказного провадження.

Натомість ідея позовного провадження полягає у наданні позивачу права вимагати аліменти в розмірі, який перевищує розміри, встановлені у стст.183, 184 СК і ст.161 ЦПК або коли неможливо стягнути у наказному. При цьому адвокат наголосив на тому, що в позовному провадженні, на відміну від судового наказу, суд не встановлює верхню межу аліментів.

Спікер зазначив, що при стягненні аліментів у позовному провадженні, доцільно стверджувати, що платник сплачує аліменти у певній сумі, але цього недостатньо, тому був пред’явлений позов. Суд зазвичай не присуджує аліменти нижчі від цієї суми, а платник не заперечує, що він їх платив.

О.Простибоженко зазначив, що в позовному проваджені (оскільки йдеться про тверду грошову суму) суду треба продемонструвати структуру витрат на дитину (місячних та річних). До таких витрат слід віднести:

харчування (чеки за кілька місяців);

комунальні платежі (літні та зимові місяці);

курси, гуртки (щомісячні витрати);

одяг (річні витрати);

книжки і канцелярія;

поточне лікування;

пальне (якщо возити дитину на авто) і т.д.

При цьому також важливо продемонструвати структуру доходів стягувача аліментів, яка має відображати суму, що покриває витрати на дитину. Крім офіційного доходу відповідача, треба демонструвати його статус, наявність майна, спосіб життя і т.д. Особливо доречно посилатись на твердження про рівень життя дитини, до якого вона звикла ще у шлюбі або за згодою батьків, якщо позов подається якомога швидше після розлучення. Тут можна апелювати, що було водити дитину в приватну школу або садочок чи лікувати у приватній, а не в державній клініці, було спільним рішенням батьків.

При визначенні розміру аліментів суд не обмежується розміром заробітку (доходу). Серед обставин, які враховуються при визначенні розміру аліментів (ст.182 СК), наявність на праві власності, володіння або користування у платника аліментів майна та майнових прав, рухомого та нерухомого майна і т.д. Також враховуються доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. Таким чином, пояснив О.Простибоженко, запроваджується спеціальна презумпція, за якими такі доходи припускаються такими, з яких належить стягувати аліменти.

Спікер закцентував увагу на тому, що суд може присудити аліменти у більшій сумі, ніж усталено практикою за наявності таких двох умов в сукупності:

доведення можливості платника аліментів, в тому числі непрямими методами (виїзди за кордон, рух коштів по рахунках, наявність майна);

доведення потреби дитини в таких сумах аліментів (через демонстрування структури витрат, рівня життя, до якого дитина звикла).

Також лектор звернув увагу на те, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст.180 СК). Отже, спосіб стягненням аліментів обирає лише стягувач.

Закон і Бізнес