Обгрунтовані сумніви
В статті пропонується порівняти рівень (не)доброчесності автора, як кандидата до членів ВРП та членів Дорадчої групи експертів (далі - Комісії), використовуючи «Методологію оцінювання моральних якостей і рівня», затв. Дорадчою групою та Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затв. Вищою радою правосуддя.
Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затв. Вищою радою правосуддя:
обґрунтований сумнів – наявність відповідних та достатніх фактичних даних, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що суддя (кандидат на посаду судді) може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики;
звичайна розсудлива людина – законослухняна людина, яка, достатньою мірою інформована про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони.
П.3 ст.2 «Методології оцінювання моральних якостей і рівня», затв. Дорадчою групою,
Для застосування терміну “обґрунтовані сумніви” (частина 3 статті 108 Закону), Дорадча група керується термінами “законні підстави для побоювань” або висновком щодо “перевірених фактів, що можуть викликати сумніви” (Європейський суд з прав людини (далі – “ЄСПЛ“), Велика палата, рішення від 15 грудня 2005 року в справі “Кипріано проти Кіпру”, 73797/01, § 118, у контексті оцінювання незалежності або безсторонності суду).
Сумніви не є обґрунтованими, якщо вони не підкріплені фактами, які можна перевірити.
Відтак П.2 Рішення ДГЕ від 07.11.2024р
«Щодо невідповідності Кандидата компоненту «доброчесність»
2. Про невиконання рішення суду, яке набрало законної сили»
Рішенням ДГЕ від 07.11.2024р.(п.2) встановлено, що 31 жовтня 2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення у цивільній справі № 487/5705/16-ц, яким витребував з незаконного володіння Кандидата та зобов'язав його повернути автогаражному кооперативу «Парма» (далі - АГК «Парма») металевий гаражний бокс № 90, розташований на території АГК «Парма». 27 лютого 2020 року судове рішення набрало законної сили.
На підставі вищезазначеного судового рішення Заводський районний суд м. Миколаєва 13 травня 2020 року видав виконавчий лист, на підставі якого Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розпочав виконавче провадження. За невиконання вищенаведеного рішення суду, в межах виконавчого провадження, постановами заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби на Кандидата було двічі накладено штраф.
Крім того, за фактом невиконання вищенаведеного рішення суду 07 вересня 2021 року слідчі Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021150010000304 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення — частина перша статті 382 Кримінального кодексу України (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню).
З урахуванням зазначеного, Дорадча група визнала Кандидата недоброчесним , оскільки мала обґрунтовані сумніви, що Кандидат, не виконуючи рішення суду, яке набрало законної сили, дотримується вимог Конституції України(ст.129-1) та законодавства України(ст.18 ЦПК України), не тільки як громадянин України, а також як суддя.
2. (п.3 Рішення ДГЕ від 07.11.2024 3. Про розгляд справи за участі АГК «Парма»)
На час розгляду Кандидатом, як суддею, справи № 6/193/09, він мав правовий зв'язок з АГК «Парма», оскільки сплачував відповідні членські внески та отримував у кооперативі місця під гараж. Таким чином, рішення у цій справі прямо стосувалось самого Кандидата.
Відповідаючи на письмові запитання Дорадчої групи, Кандидат заперечив наявність конфлікту інтересів. При цьому посилався на рішення від 21 липня 2016 року у справі № 487/1004/16, рішення від 15 вересня 2021 року у справі № 487/5524/18, ухвалу від 07 червня 2018 року у справі № 487/5705/16, ухвалу від 27 січня 2022 року у справі № 487/360/22, якими начебто встановлено, що гараж та місце під гараж Ткаченко Олександр Васильович отримав вже після розгляду справи № 6/193/09, а пояснення (показання) Ткаченка Олександра Васильовича щодо наявності в нього гаражу чи місця під гараж в АГК «Парма» на час розгляду ним справи № 6/193/09, начебто, не відповідають дійсності і «зводяться до його власної думки щодо певних обставин та до їх особистої оцінки».
Однак зазначені рішення не містять посилань на те, що гараж та місце під гараж Кандидат отримав вже після розгляду справи № 6/193/09, тобто після 22 липня 2009 року (дата ухвалення Кандидатом рішення у справі № 6/193/09).
Враховуючи наведене, Дорадча група має обгрунтований сумнів, що, ухвалюючи рішення від 22 липня 2009 року у справі № 6/193/09 про визнання за ТОВ «Парма» права власності, у тому числі на металеві гаражі, де третьою стороною на стороні позивача виступав АГК «Парма», членом якого є Кандидат, у Кандидата, як судді, не було конфлікту інтересів.
Проте, водночас із сумнівами Дорадчої групи щодо Кандидата, Кандидат теж має сумніви в доброчесності членів ДГЕ, враховуючи наступне.
Ігнорування Дорадчою групою факту очевидної фальшивості доказів, на підставі яких судами визнано право власності, очевидної абсурдності та неправосудності судових рішень.
Насамперед хочу зазначити, що набрання чинності судовими рішеннями не свідчить безумовно про їх законність і обґрунтованість, чому є підтвердженням численні рішення ЄСПЛ, якими визнаються неправомірними такі «законні і обгрунтовані» рішення, тим більше, якщо рішення не відповідають обов’язковим вимогам процесуального кодексу та навіть мінімальним гарантіям справедливого судового розгляду
Принаймні в цьому публічно запевняє суспільство Верховний Суд, з посиланням на практику Верховного Суду. (стор.6, Верховний Суд, НШСУ, «Преюдиційність судового рішення в адміністративному судочинстві: між принципами правової визначеності та обов’язковості з’ясування всіх обставин справи»
«… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescuv. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади,»
Про мінімальні гарантії справедливого судового розгляду йдеться і в Бангалорських принципів поведінки суддів(п. 1.1), Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів.
Відповідно до п.1.6 Бангалорських принципів Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів
Такі високі стандарти суддівської поведінки вимагають дотримання мінімальних гарантій справедливого судового розгляду. Наприклад, суддя повинен визнавати право кожної із сторін на таке(п.46 Коментаря до принципів):
е) мати гарантію, що на його/її права чи обов’язки вплине лише рішення, яке ґрунтується виключно на доказах, які відомі сторонам відкритого судового розгляду.
В п.1.9 Рішення Дорадчої групи зазначено, що Дорадча група провела розгляд, перевірку та аналіз документів Кандидата, його письмових пояснень, інформації, отриманої від органів державної влади, від громадських організацій, державних реєстрів, баз даних тощо.
Під час проведення оцінювання Дорадча група отримала від Кандидата копії рішень у справах №487/5705/16, №487/1004/16, № 487/5524/18. В жодному з рішень відсутнє посилання на доказ, на підставі якого суди встановили, що гараж, який знаходиться у володінні Кандидата, є власністю АГК «Парма». Грубе порушення вимог до змісту рішення суду.
Також Дорадча група отримала копію Клопотання Кандидата, як позивача по справі №487/1004/16, про роз’яснення рішення в частині того, яким же доказом підтверджується право власності АГК. Клопотання одержано судом 28.09.2018 року і до цього часу взагалі не розглянуто.(вже більше 6 років замість 10 днів).
Таким чином, Кандидату з рішень суду до цього часу невідомий доказ, на підставі якого він був позбавлений судом права власності, потім підданий штрафу за невиконання рішення з початком кримінального переслідування за невиконання, та врешті визнаний недоброчесним Дорадчою групою експертів.
А чи існує взагалі такий доказ, на підставі якого суди визнали право власності на гараж за АГК «Парма»? Так, цей доказ існує – це договір та квитанція від 22.08.1993 року про придбання АГК «Парма» гаражу у МП «Парма» за 270000крб. На ці докази послався АГК «Парма» в позові у справі № 487/5705/16, який задоволений рішенням суду від 31.10.2019р, за невиконання якого Кандидат був визнаний недоброчесним.
Копію позову АГК, копії договору та квитанції від 22.08.1993 року, разом зі Статутом АГК «Парма», Кандидат надав Дорадчій групі. Згідно Статуту АГК «Парма» кооператив був створений в 1999році, тобто лише через шість років після того, як нібито придбав у МП «Парма» гараж по договору 22.08.1993року, за неповернення якого Дорадча група визнала Кандидата недоброчесним.
Очевидно, що для будь-якої розсудливої людини, яка проінформована про факт визнання судами права власності юридичної особи на майно на підставі договору, укладеного за шість років до створення цієї юридичної особи, безумовно прийде до висновку про неправосудність судового рішення, фальшивість договору та відсутності в реальності майна, яке є предметом такого фальшивого договору.
До такого ж висновку прийшов і суддя, який ухвалив рішення від 31.10.2019року у справі №487/5705/19. Майже через рік суддя зрозумів, що є ознаки введення його в оману шляхом подання фальшивих документів, та Ухвалою від 01.07.2020року, справа №487/2652/20, зобов’язав внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України. Копія Ухвали також надана Дорадчий групі.
Щоправда в порушення всіх розумних строків досудове розслідування триває до цього часу без проведення будь-яких слідчих дій, що стало також однією з умов застосування штрафу до Кандидата, кримінального переслідування за невиконання рішення та визнання недоброчесним.
Також Дорадчій групі були надані покази свідка у справі №487/5705/19(Т.І, стор.225-239) - Голови АГК «Парма», який надавав суду договір від 22.08.1993р., про те, що гараж який перебуває у володінні Кандидата, не є гаражем придбаним АГК «Парма» по договору від 22.08.1993р., за неповернення якого Дорадча група визнала Кандидата недоброчесним.
Отже, як Кандидат(відповідач, боржник), так і АГК «Парма» - позивач(стягувач) у справі №487/5705/16, а також суддя, який ухвалив Рішення від 31.10.2019р у цій справі, визнають той факт, що гараж, який знаходиться у володінні Кандидата не є тим предметом, за поверненням якого звернулось АГК з позовом, який задоволено Рішенням від 31.10.2019року., тобто не є гаражем, придбаним АГК «Парма» у МП «Парма» по договору від 22.08.1993року.
Лише члени Дорадчої групи, провівши перевірку і аналіз вказаних документів, прийшли до іншого висновку і вирішили, що Кандидат, щоб бути доброчесним, мав би визнати факт укладання 22.08.1993р очевидно фальшивого договору, неіснуючою на той час юридичною особою(АГК «Парма»), та мав би визнати, що в його володінні знаходиться неіснуючий в реальності гараж, нібито придбаний по цьому фальшивому договору, та повернути належний йому гараж, як гараж нібито придбаний АГК «Парма» у МП «Парма» в 1993 році.
Ігнорування законодавства України та правових позицій ВС у застосування законодавства, що стосуються виконання судових рішень
Кандидатом були надані Дорадчій групи копії рішень Верховного Суду з правовими висновками щодо порядку виконання судових рішень в України, тобто порядку додержання ст.129-1 Конституції України:.
Копію судових рішень Верховного Суду(Велика Палата Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, Постанова КЦС від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16 , в яких міститься правова позиція Верховного Суду щодо застосування ст.129-1 Конституції України, відповідно до якої обов’язок виконання таких рішень суду(за віндикаційними позовами), як рішення від 31.10.2019р.. покладається на виконавчу службу, а не на боржника(в даному випадку Кандидата)
Копію Постанові ВС від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16 про обов’язок виконавчої служби повернути виконавчий лист у разі відсутності предмета виконання у боржника( в даному випадку відсутності у Кандидата гаражу, який неіснуюча в 1993 році юридична особа АГК «Парма» придбала у МП «Парма» по договору від 22.08.1993року)
Копію постанови ККС від 13.07.2021 у справі № 664/2551/18, в якому зазначено:
«Невиконання судового акта це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.»
Копію виконавчого листа по справі №487\5705\16, зміст якого не відповідає резолютивній частині рішення від 31.10.2019р., та Витяг з Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавчий лист у разі невідповідності резолютивній частині рішення, підлягає обов’язковому поверненню, а не виконанню (п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»)
Відповідно до п.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, у тому числі для Дорадчої групи експертів.
Проте, незважаючи на ознайомлення членів Дорадчої групи з порядком застосування ст.129-1 Конституції України, Дорадча група продовжує наполягати на наявності у Кандидата обов’язку повернути АГК «Парма» гараж, який АГК «Парма» нібито придбала по фальшивому договору від 22.08.1993 року, не пояснюючи при цьому причини неврахування правових позицій Верховного Суду.
Ухилення від застосування ст.19, 60 Конституції
Кандидатом були надані Дорадчий групі підтвердження того, що Кандидта ознайомив виконавчу службу:
з текстом резолютивної рішення суду від 31.01., якій не відповідав отриманий службою виконавчий лист по справі №487/5705/16 та з нормами Закону України «Про виконавче провадження» про обов’язок виконавчої служби повертати виконавчий лист в таких випадках
з позовною заявою у справі, в якій вказано, що поверненню підлягає гараж, придбаний АГК «Парма» по договору від 22.08.1993 року
зі Статутом АГК «Парма» 1999року, що для звичайної розсудливої людини означає фальшивість наданого АГК договору від 22.08.1993 року
з показами Голови АГК «Парма» - стягувача у виконавчому провадженні, що гараж, який знаходиться у володінні Кандидата, не є тим гаражем, який суд зобовязав Кандидата повернути АГК, тобто не є гаражем, придбаним АГК по договору від 22.08.1993року.
з обов’язковою для виконавчої служби позицією Верховного Суду про обов’язок саме виконавчої служби, а не боржника, виконувати такі рішення, як рішення від 31.10.2019р.
Отже продовження виконання виконавчої службою, а потім зверенння з Повідомленням про притягнення Кандидата до кримінальної відповідальності за невиконання незаконних розпоряджень, незважаючи на отримання вказаних документів, свідчить про явно умисний протиправний характер дій виконавчої служби.
(Щодо працівників виконавчої служби, за заявою Кандидата про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та внесення до Акту у огляду гаражу недостовірних даних, до ЄРДР 19.08.2022р. внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення(№12022152030001220)
Пояснюючи свої дії, Кандидат в обґрунтування правомірності невиконання розпоряджень виконавчої служби, послався на ст.60 та 19 Конституції України, які передбачають право людини не виконувати явно злочинні розпорядження, а обов’язок виконавчої служби діяти у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як їх тлумачить Верховний Суд, а не власне бажання виконавця
Проте Дорадча група ухились від оцінки відповідності дій Кандидита вимогам ст.60 Конституції України, а дій виконавчої члужби вимогам ст.19.
Порушення презумпції невинуватості
Відповідно до ст.10-2 Закону України «Про Конституційеий Суд України» Дорадча група утворена з метою сприяння суб’єктам призначення суддів Конституційного Суду в оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду.
На сайті Конструкційного Суду розмішені висновки суду щодо застосування положень статті 62 Конституції України
Висновки Конституційного Суду України(з сайту Конституційного Суду) про застосування Конституції України щодо додержання вимого презумпції невинуватості(ст.62 Конституції України):
4.3.9.11. Презумпція невинуватості
(№№ 1/19, № 3-р(II)/2022, 7-р(ІІ)/2024, 8-р(II)/2024)
За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущеньстосовно такої винуватості.
У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв’язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду
Проте Дорадча група, яка оцінює також рівень компетентності кандидатів до Конституційного Суду, всупереч його висновкам, прямо стверджує, що Кандидат умисно без поважних причин не виконує рішення суду, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України. І при цьому, в підтвердження бездіяльності Кандидата щодо невиконання рішення, посилаються на наявність кримінальної справи по ст.382 КК України.
Такі висновки Дорадчої групи викликають обґрунтовані сумніви не тільки в доброчесності, а і в рівні компетентності членів Дорадчої групи.
Подвійні стандарти
Під час розгляду судових спорів Кандидата з Дорадчою групою, нею обґрунтовуються свої рішення тим, що Дорадча група не уповноважена встановлювати чи визнавати факти або обставини, переглядати судові рішення чи акти національних або міжнародних органів, що стосуються кандидата.
Проте рішення Дорадчої групи свідчать про те, що Дорадча група не визнає лише ті факти, встановлені судами, які спростовують висновки Дорадчої групи. В тих випадках, коли факти свідчать про недоброчесність Кандидата, Дорадча група їх визнає не зважаючи навіть на їх невідповідність здоровому глузду.
Так, незважаючи на абсурдність висновків суду про придбання юридичною особою(АГК «Парма») гаражу за шість років(договір 22.08.1993р) до створення юридичної особи в 1999 році, Дорадча група не піддає сумніву і визнає факти укладання угоди неіснуючою на час укладання угоди юридичною особою, визнає факт наявності в реальності гаражу, нібито придбаного по очевидно фальшивому договору, та факт знаходження такого гаражу у володінні Кандидата.
Хоча, нагадаю ще раз, - для будь-якої звичайної розсудливої людини є очевидною фальшивість договору від 22.08.1993р. і відповідно відсутність і реальності такого майна, як гараж, придбаний такому догвору. До того ж, Голова АГК «Парма», який подав до суду цей договір, вже сам визнає, що цьому догвору(22.08.1993) АГК «Парма» придбавало у МП «Парма» не гараж, а не місце під гараж.(Чергові завідомо неправдиві покази, з урахуванням дати створення АГК в 1999р.)
Проте коли факти, встановлені судовими рішеннями, суперечать висновкам Дорадчої групи про недоброчесність Кандидата, вони відхиляються.
Ще раз повторюю, що всі документи, про яких буде згадка нижче, надавались Дорадчій групі з відповідними поясненнями.
Так, Дорадча група визнала Кандидата недоброчесним у зв’язку з незаявленим ним самовідводом під час розгляду справи №6/193/09, оскільки Кандидат на час розгляду спрви був членом АГК і мав в користуванні гараж. Час розгляду справи з 26.06.2009 до 22.07.2009р – Рішення суду.
При цьому, Дорадчою групою стверджується, що судовими рішеннями від 21 липня 2016 року у справі № 487/1004/16, рішенням від 15 вересня 2021 року у справі № 487/5524/18, ухвалою від 07 червня 2018 року у справі № 487/5705/16, ухвалу від 27 січня 2022 року у справі № 487/360/22, не встановлено, що гараж та місце під гараж Ткаченко Олександр Васильович отримав вже після розгляду справи № 6/193/09., тобто після 22.07.2009р.
Проте таке твердження Дорадчої групи не відповідає дійсності, а саме:
Рішенням Заводського районного суду у справі № 487/5524/18 Кандидату повністю відмовлено в позові про визнання незаконним Рішення Правлінням АГК «Парма» від 31.08.2015 року. Тобто суд погодився з фактами, вказаними в Рішенні Правління АГК від 31.08.2015р.
Всі факти, встановлені Правлінням АГК «Парма» зі слів Голови Правління Журавльова О.В, Витяг з Рішення Правління
«После того, как такое решение(6/193/09) было принято судом в нашу пользу, я передал безвозмездно судье Ткаченко А.В., в пользование (аренду) гараж Nº 90, принадлежащий АГК «Парма», как резервный, или хозяйственный бокс.»
Також Голова АГК «Парма» Журавльов О.В. повідомив Правління, а потім підтвердив показами свідка під час розгляду справи про стягнення з нього особистого боргу Кандидатом(борг стягнуто), що познайомився з Кандидатом лише під час розгляду тим справи № 6/193/09. Тобто Журавльов О.В., як Голова АГК, отримував від Кандидата членські внески(копії квитанцій надані ДГЕ) з 01.01.2008р., а познайомився з Кандидатом лише в 2009 році, коли Кандидат розглядав справу 6/193/09. Правда ж «правдиві» покази?
Далі. Витяг з Ухвали від 07 червня 2018 року у справі № 487/5705/16, постановленої суддею, який ухвалив Рішення у справі №487/1004/16:
«Як вбачається із змісту протоколу засідання правління АГК «Парма» від 31.08.2015року, факт передачі в тимчасове користування відповідачу гаражу №90 підтверджується вказаним документом,..»
Також у кримінальній справі №487/360/22 вирішувалось питання(за заявою Кандидата) про внесення відомостей до ЄРДР щодо неправдивих показів Кандидата як свідка, у справах №487/1004/16, № 487/5705/16 та № 487/5524/18 про те, що гараж знаходиться в його володінні з 2007року.
Проте суд визнав неправдивими покази Кандидата про те, що гараж знаходився в його володінні ще до розгляду ним справи 6\193\09, тобто покази, які повністю співпадають з поясненнями Кандидата Дорадчій групі і які стали підставою для визнання Кандидата недоброчесним внаслідок незаявлена самовідводу у справі 6\193\09.
Суд відмовив у внесення відомостей до ЄРДР пославшись на таке(витяг з Ухвали від 27.01.2022р в кримінальній справі №487/360/22)
«З наведених заявником аргументів не вбачається обставин, які б свідчили про те, що Ткаченко О.В. саме умисно надав завідомо неправдиві показання свідка. Суперечність показань свідка із встановленими судами обставинами справи не є обов’язковою підставою вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 384 КК України. Показання Ткаченка О.В. могли зводитися до його власної думки щодо певних обставин та до їх особистої оцінки»
Отже в тих випадках, коли факти, встановлені рішенням суду використовуються Дорадчою групою для визнання Кандидата недоброчесним, то такі факти визнаються Дорадчою групою незважаючи навість на абсурдність тверджень про існування таких фактів та пояснення Кандидата. В тих же випадках коли треба визнавати Кандидата недоброченим, то Дорадчою групи використовуються пояснення Кандидата, незважаючи на те, що ці пояснення не відповідають обставинам, встановленим судовими рішеннями.
Підсумок
Насамкінець знову нагадаю позицію ЄСПЛ(Рішення від 24.02.1997, справа “DE HAAS AND GIJSELS V. BELGIUM” Заява № 19983/92, §50-59) та Верховного Суду про преюдиційність фактів встановлених судом, яка не є абсолютною та підлягає перевірці, якщо є доречні підстави для перевірки доводів сторони.
Тим більше, якщо є очевидні дані про судову помилку. Наприклад КК Іспанії(ч.2 ст.410) містить норму, яка передбачає звільнення від відповідальності внаслідок відмови від виконання судових рішень у разі, якщо рішення суду являють собою відкрите, очевидне і явне порушення закону, тобто так само як Рішення від 31.10.2019року, яке ґрунтується на очевидних навіть для звичайної розсудливої людини фальшивих договору та квитанції від 22.08.1993 року.
Підсумовуючи викладене, приходим до висновку, що Кандидат та Дорадча група мають сумніви в доброчесності один одного, і кожен з них вважає свої сумніви обґрунтованими.
Отже або обидва, або хтось із них помиляється. Чиї сумніви є більш обґрунтованими кожен може вирішити самостійно.
P.S. 21.01.2025 відбудеться чергова співбесіда Кандидата з ДГЕ, яка буде транслюватися онлайн, а 30.01.2025 відбудеться судове засідання за позовом Кандидата до ДГЕ (справа №9901/407/24 , щодо трансляції якого Кандидатом подано заяву до Верховного Суду.

Олександр Ткаченко, суддя у відставці
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!