Строки ДР та їх продовження:

між ефективністю досудового розслідуванням та захистом прав підозрюваних.

Питання процесуальних строків на стадії досудового розслідування було і є досить актуальним з моменту прийняття КПК. Наразі, в силу подання та серйозного обговорення законопроектів №№12367-2 та 12367-3 від 14.01.2025 (текст цих проектів однаковий), якими передбачаються суттєві зміни до КПК у питаннях строків, актуальність цього питання стала ще більш вагома.

Строки досудового розслідування, їх закінчення та продовження є ключовим елементом кримінального провадження, адже вони забезпечують баланс між швидкістю досудового розслідування, а зрештою правосуддя та правами підозрюваного. Основне завдання — уникнути необґрунтованих затримок, які можуть порушити права сторін, але й забезпечити слідству достатньо часу для збирання доказів, що в свою чергу повністю узгоджується з завданнями кримінального провадження (ст. 2 КПК).

Не зважаючи на те, що КПК містить цілком конкретні положення про процесуальні строки на стадії досудового розслідування (ст.219 КПК), на практиці виникають досить суттєві проблеми дотримання процесуальних строків та спірні, а іноді і безвихідні процесуальні ситуації.

Пропоную в цій статті розглянути практичну ситуацію крізь призму чинних норм та запропонованих змін до КПК, що дасть змогу зрозуміти:

• чи забезпечують чинні норми кримінального процесуального закону які регулюють строки досудового розслідування, у цілому, завдання кримінального провадження?
• чи зможуть забезпечити вказані законопроекти усунення недоліків кримінального процесуального закону в питаннях регулювання строків досудового розслідування?
• який практичний механізм забезпечення реалізації завдань кримінального провадження у випадку відсутності прямих процесуальних норм які регулюють питання строків досудового розслідування?

Розглянемо зазначені питання на підставі конкретних практичних ситуацій.

В одній із справ клієнту було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК. Згідно з положеннями ч.2 ст.12 КК вказане кримінальне правопорушення віднесене до проступків.

Таким чином, виходячи з положень ч.3 та п.1 ч.4 ст. 219 КПК максимальний граничний строк досудового розслідування за вказаною кваліфікацією проступку не може перевищувати один місяць.

Так у цій справі, після повідомлення особи про підозру, слідчим відразу була винесена постанова про оголошення особи в розшук та зупинення досудового розслідування.

Через 1,5 місяця після винесення постанови про оголошення особи в розшук та зупинення досудового розслідування, сторона захисту дізналася про цю постанову та оскаржила її як незаконну до слідчого судді.

За результатами розгляду скарги сторони захисту вказана постанова слідчого була скасована.

Як відомо, згідно з положеннями абз.2 ч.5 ст.219 КПК строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею, включається у строки, передбачені ст.219 КПК, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому ст.615 КПК.

Однак, і ст.298⁵ КПК передбачає додатковий і особливий порядок продовження, зупинення строків дізнання. Відповідно до такого порядку строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається до строків, передбачених цією статтею (ч.4 ст.298⁵ КПК).

Таким чином, для того щоб застосувати положення ч.4 ст.298⁵ КПК необхідна умова — такі строки повинні буті передбачені ст.298⁵ КПК.

Строки визначені в ч.1 цієї статті — у разі необхідності проведення додаткових слідчих і розшукових дій строк дізнання може бути продовжений прокурором до тридцяти днів. Інших положень про строки ст.298⁵ КПК не містить.

Тому для застосування положень ч.4 ст.298⁵  КПК необхідною умовою є винесення прокурором постанови про продовження строку дізнання до 30 днів. Однак таку постанову, враховуючи положення ст.219 КПК, прокурор може винести лише в межах граничного строку дізнання, визначеного ст.219 КПК — один місяць (ч.3 та п.1 ч.4 ст.219 КПК).

Таким чином, бачимо, що загальний граничний строк досудового розслідування проступків може бути один місяць (ч.3 та п.1 ч.4 ст.219 КПК) та плюс 30 днів — продовження строків дізнання (ч.1 ст.298⁵  КПК).

Фактично в КПК використовуються два терміни «строк досудового розслідування» та «строк дізнання».

Також вбачається, що при скасуванні постанови слідчого про зупинення строків досудового розвідування строк з дня винесення постанови про зупинення досудового розслідування до дня її скасування включається в строків визначених ст.219 КПК а у разі скасування постани про зупинення кримінального провадження, після продовження строків прокурором на тридцять днів у порядку ч.1 ст.298⁵ КПК, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до для її скасування слідчим суддею не включається до строків передбачених ч.1 ст.298⁵  КПК.    

Таким чином, отримавши рішення слідчого судді про скасування постанови слідчого про оголошення в розшук та зупинення досудового слідства, сторона захисту, в порядку визначеному п.10 ч.1 ст.284 КПК звернулася до прокурора з клопотанням про закриття кримінального провадження.

Натомість прокурором була винесена постанова в порядку ч.1 ст.298⁵  КПК про продовження дізнання на 30 днів і посилаючись на положення ч.4 ст.298⁵  КПК було відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту. Слідчим, відразу після винесення прокурором постанови про продовження строку дізнання була винесена нова постанова про зупинення досудового розслідування, яка також була скасована захистом, як і всі наступні.

Які проблеми демонструє вказаний приклад?

1. Певне протиріччя між положеннями ч.3 та п.1 ч.4 ст.219 КПК та ч.1 ст.298⁵ КПК.

2. Таке рішення прокурора про продовження строків дізнання на 30 днів, винесене, навіть поза межами строків визначених ч.3 та п.1 ч.4 ст.219 КПК не підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування (ст. 303 КПК).

3. Стаття 219 КПК не містить положень які надають слідчим суддям повноважень прийняти рішення на стадії досудового розслідування про закриття кримінального провадження у наведеному прикладі (застосувати п.10 ч.1 ст.284 КПК.

4. Разом із тим, КПК не містить положень, які б надали повноваження слідчим суддям зобов’язати прокурора прийняти рішення визначене в тому числі п.10 ч.1 ст.284 КПК, або одне із рішень визначених ст.283 КПК.

Вказані проблеми не враховані положеннями законопроектів №№12367-2 та 2367-3 та не вирішені на сьогоднішній день судовою практикою.

Дієвим, обґрунтованим і необхідним, в світлі наведеного прикладу, є пропозиція у вказаних законопроектах доповнити положення ч.4 ст.284 КПК абзацом 7—11, відповідно до яких пропонується надати право стороні захисту, потерпілому або інші особі, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, подати клопотання про зобов’язання прокурора вирішити питання закінчення досудового розслідування. Запропоновані зміни передбачають процедуру розгляду такого клопотання.

Виключення п.10 ст.284 КПК виглядає необґрунтовано та безпідставно.

Разом з тим, вказані законопроекти, не вирішують практичних проблем питання строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, де не вручено повідомлення про підозру жодній особі та їх контролю слідчими суддями в аспекті дотримання принципу визначеного ст.28 КПК — відсутній реальний, унітарний механізм реалізації. Однак наведене є вже предметом дослідження в іншій статті. І чи зможе механізм, запропонований в абз.7—11 ч.4 ст.284 КПК законопроектів забезпечити вирішення вказаних питань, — невідомо.

Закон і Бізнес