Претендент із плямами на репутації

Чи ризикне ВРП обрати головою особу із сумнівною легітимністю та родичами із бізнесом на ТОТ?

Через місяць спливає дворічний строк головування Григорія Усика у Вищій раді правосуддя. За наявною інформацією, змінити його прагне Дмитро Лук’янов, обраний до складу ВРП науковцями. Та чи не буде ганьбою для Ради мати на чолі особу із плямами на доброчесності?

Ти — мене, я — тебе…

Особу Д.Лук’янова супроводжують скандали від початку його балотування на посаду члена ВРП. Ще тоді громадські активісти наголошували на тому, що його всіляко намагаються посадити в це крісло — навіть не дочекавшись висновку етичної ради, на що звернула увагу ВРП у попередньому складі.

Тим не менш, хоч із затримкою на 8 місяців, але Д.Лук’янову вдалося потрапити до складу ВРП. Як стверджують експерти, на цю посаду його просував керівник Національної академії наук України, колишній науковий керівник та екс-кандидат до Конституційного Сулу Олександр Петришин.

Останній очолював організаційний комітет з’їзду науковців, на якому власне обирались члени ВРП.  Й лобіювання кандидатури Д.Лук’янова була свого роду віддякою за те що той в якості члена конкурсної комісії, яка відбирала претендентів на посаду судді КС для глави держави, підтримав кандидатуру О.Петришина. Хоча, на думку громадських активістів, тут був очевидним конфлікт інтересів, оскільки Д.Лук’янов голосував за свого наукового керівника.

Водночас, за оцінками спостерігачів, не обійшлося без маніпуляцій й із самим обранням. Адже провести з’їзд науковців вирішили не в столиці чи у більш небезпечному Львові, а в Полтаві, що створило передумови для того, аби більшість делегатів не змогли прибути або навіть взагалі не були повідомленні про дату і місце форуму.

Як повідомляв «ЗіБ», за Д.Лук’янова проголосували лише 37 делегатів. Натомість, закон «Про Вищу раду правосуддя» передбачає, що обраним вважається той кандидат, який отримав підтримку більшості обраних, а не присутніх делегатів. На момент проведення цього з’їзду його делегатами були 102 науковці. Отже для призначення потрібно було здобути 52 голоси…

Утім, схоже, через непрості для країни часи на це вирішили заплющити очі, аби не зірвати початок роботи нового складу ВРП.

Родичі, що платять агресору

Як перевіряли кандидатів до ВРП члени ЕР — окрема тема. Адже у Д.Лук’янова є очевидні «темні плями» на його біографії, а особливо — у членів його родини. І не лише тому, що він народився у Горькому (нині — Нижній Новгород), що у рф.

З одного боку, ми бачимо, як члени ВРП пристрасно допитують кандидатів на суддівську посаду щодо їх поїздок на окуповані території чи до країни-агресора, з іншого — у самого члена ВРП дружина та її брат займаються бізнесом на ТОТ і навіть мають російські ІНН. Адже його дружина — Ганна Пономарьова — є співзасновницею двох товариств, зареєстрованих у рф, діяльність яких пов’язана із виробництвом сільгосппродукції і наданням транспортних послуг.

В одному із них (ТОВ «АПК «Донецкий» з юридичною адресою в с.Бирюки, що біля м.Донецьк) керівником є її брат — Антон Пономарьов, в іншому (ТОВ «Агро-Дон», с.Новоіванівка Амвросіївського району Донецької області) — Іван Скляров. Обидва мають статус діючих, і лише минулого року сплатили до російського бюджету в якості податків і зборів майже 4,2 млн рублів.

Ці відомості доволі просто знайти в російських реєстрах. Тож дивно, чому це не зробили члени ЕР і не запитали, як Д.Лук’янов узагалі ставиться до того, що члени його родини фінансують окупантів. У рішенні ЕР щодо доброчесності кандидата про це ані слова.

До речі, у декларації Д.Лук’янова як кандидата до ВРП вказані корпоративні права дружини на три ТОВ, але як такі, що зареєстровані в Україні. Проте і в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб їх місце знаходження вказано на окупованій території. Хіба це не сигнал більш детально поцікавитися в кандидата про їхню теперішню долю?!

Сподіватимемося, що під час засідання з обрання нового голови ВРП такі питання Д.Лук’янову поставить його колега Роман Маселко, який полюбляє викривати суддів та кандидатів на зв’язках із рф.

Сумнівні подорожі

Вочевидь, якщо маєш бізнес на ТОТ, доводиться час від часу перетинати лінію розмежування. От і Г.Пономарьова доволі часто і надовго виїжджала до рф або ТОТ. Зрозуміло, що із початком повномасштабної агресії це стало неможливим, але до цього такі подорожі могли тривати навіть більше півроку, як-от у 2020—2021 рр.  А загалом дружина члена ВРП упродовж 2018—2021 рр. 10 разів перетинала лінію розмежування із ТОТ.

Натомість її брат, 1990 р.н., і раніше доволі часто подорожував до рф та ТОТ, а наприкінці 2022 року замість того, аби стати на захист України, якимось чином (ймовірно, не без допомоги Д.Лук’янова та його друзів) залишив територію України через пункт пропуску «Устилуг». Можна припустити, що наразі він продовжує займатися згаданим бізнесом у м.Харцизьк, де й народився.

Разом із ним виїхала і теща Д.Лук’янова. Попри пенсійний вік, вона ще та бізнесвумен: на неї зареєстровано дві квартири у Харкові площею 63,9 та 32,0 м² (ринковою вартістю понад $50 тис), півбудинку в Харцизьку та 13(!) вантажних автомобілів, задіяних у господарській діяльності товариств доньки та сина.

Також чимало нерухомості записано на А.Пономарьова — будівлі складів та магазин у Харцизьку, три легкові автомобілі та три КАМАЗ 530.

Натомість Д.Лук’янов, як свідчить його ж декларація, — «голодранець» (мовою одного кіногероя, чий зять також переписував майно на дружину та її родичів). Житло — тільки оренда, два автомобілі — на дружині. Можна було б припустити, що люди від науки не переймаються через матеріальні блага. Але вірним може бути й інше: Д.Лук’янов не хоче пов’язувати себе з Україною, й лише чекає моменту, аби поїхати куди подалі. Тим більше, що є куди — до тещі та бізнесу дружини.

Звісно, що кожен орган має такого очільника, якого заслуговує. От тільки щоразу, коли чергового суддю або кандидата питатимуть про їхні «непатріотичні» подорожі до ТОТ чи про сумнівні активи їхніх родичів, вони сміливо зможуть переадресовувати ці питання майбутньому головуючому — йому це буде простіше пояснити, і з наукової, і з практичної точки зору.

Закон і Бізнес