Правові аспекти протидії насильству обговорили на конференції

В умовах глобальної невизначеності і турбулентності докорінно трансформуються не лише суспільно-політичні процеси, але й демократичні принципи. Через війну в Україні наше суспільство невпинно потерпає від порушення базових прав людини.

Про це говорили під час практичної конференції «Правове забезпечення прав людини у глобальному вимірі: рівні можливості, інклюзія та протидія насильству», яка проходила у Києві, інформує «Закон і Бізнес».

Захід організували Юридичний інститут тa Радниця з рівних можливостей, різноманіття та інклюзії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за участі та підтримки Адвокатського обʼєднання DGravity Legal в рамках міжнародної акції «16 днів проти насильства».

Привернути увагу суспільства до проблем домашнього насильства, торгівлі людьми, в тому числі дітьми - таку ціль щорічної конференції окреслила директорка Юридичного інституту КНЕУ Людмила Кожура. Вона навела вражаючу статистику кібернасильства: 85% жінок в Україні і Європі стикалися або були свідками насильства через Інтернет. При цьому кожна десята українська дитина у віці від шести до сімнадцяти років отримувала пропозицію надіслати фото інтимного характеру.

Про програмні засади та українські реалії стратегії сталого розвитку у забезпечення миру розповіла завідувачка кафедри політичних технологій КНЕУ Віра Гапоненко. Вона наголосила на актуалізації наукових дискусій щодо сутності справедливого миру.

Основним завданням для українців є не лише у поновлення справедливості, вдновлення територіальної цілісності та суверенітету в межах державних кордонів, але й у забезпеченні стабільного миру, гарантій безпеки уникнення агресії в майбутньому. А для досягнення цілей сталого розвитку потрібна мобілізація різноманітних ресурсів та реформування принципів міжнародної безпеки та права.

Доцентка кафедри публічного управління, адміністрування та права Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Олена Скрильник окреслила тему проміжних репарацій для постраждалих від сексуального насильства, вчиненого військовослужбовцями РФ.

Сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом — це будь-яка форма сексуального насильства, що виникає у контексті воєнного конфлікту, військових дій чи окупації. Військові конфлікти створюють небезпечне оточення, де сексуальне насильство може траплятися через відсутність правопорядку, безкарності, дезорганізації та відсутності ефективних механізмів захисту. Вчена наголосила, що ці дії – не просто злочин, а порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, зокрема, Конвенції про захист цивільного населення під час війни. А от законодавство України сьогодні не має визначення сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом. Сьогодні цей злочин кваліфікується за ст.438 (Порушення законів та звичаїв війни) КК. Втім, нещодавно Верховна Рада ухвалила в цілому закон «Про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації» (на базі проекту №10132 від 09.10.2023).

Також О.Скрильник розповіла, що сьогодні існує пілотний проект з таких репарацій, що реалізується Глобальним фондом тих, хто пережив насильство. Основна ціль проєкту — забезпечити доступ постраждалим від насильства до проміжних репарацій. У межах проекту 500 постраждалих отримають компенсації в розмірі 3000 євро.

Темі забезпечення процесуальних гарантій у справах про домашнє насильство присвятила свій виступ доцентка кафедри публічного та міжнародного права КНЕУ Альона Чугаєвська. Вона пригадала законодавчі зміни 2019 року, якими Кримінальний кодекс було доповнено ст. 126-1 «Домашнє насильство». Вчена проаналізувала особливості даного складу кримінального правопорушення. Зокрема, звернула увагу, що для наявності складу закінченого кримінального правопорушення обов’язковою ознакою є не тільки діяння, а й настання одного із зазначених у законі наслідків. При чому, такі діяння мають носити систематичний характер. І ці особливості прямо повʼязані із процесуальними питаннями.

Адже Кримінальний процесуальний кодекс говорить про недопущення закриття кримінального провадження у разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством. А такі злочини є ширшими за склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.126¹ КК. Наприклад, коли відсутня обов’язкова ознака систематичності за цією статтею, проте є факт домашнього насильства, спеціальний суб’єкт, потерпілий та наслідки у вигляді легкого тілесного ушкодження, то за умови відображення та встановлення факту, що таке діяння пов’язане домашнім насильством у формулюванні обвинувачення, таке кримінальне правопорушення вважається пов’язаним із домашнім насильством та не може бути закрито  у випадку відмови потерпілої особи від обвинувачення.

На проблеми практики розслідування та розгляду таких справ звернула увагу уповноважена з антикорупційної діяльності КНЕУ Богдана Богдан. Вона наголосила, що під час випадків домашнього насильства особа, яка зазнала домашнього насильства, стикається з декларативністю норм законодавства, коли допомога та належний захист постраждалій особі фактично не надається. На відповідні звернення реагують представники Національної поліції, які, не завжди мають достатню компетенцію. Наприклад, вони можуть скласти одночасно два протоколи про адміністративне правопорушення як відносно кривдника, так і відносно постраждалої особи. Зокрема у випадку, якщо постраждала особа намагалась самостійно захиститись від фізичного домашнього насильства та фізично опиралася кривднику. В подальшому на підставі таких протоколів відбувається розгляд справ у судовому порядку. При цьому постраждала особа, на відміну від свого кривдника, не повідомляється судом про розгляд.

Старший партнер DGravity Legal Вадим Красник відзначив, що теми, підняті на заході, охоплюють дуже широке коло питань порушень прав людини, з якими практикуючі адвокати стикаються щодня. Їх безумовно необхідно обговорювати и якомога широко висвітлювати у медіа. Тож конференція є тим інструментом, який привертає увагу. «І хоча реакція на захід не буде миттєвою, ми розуміємо, що чим більше науковців і практиків будуть вивчати та формулювати ці теми, тим швидше інформація буде донесена до уряду, президента та парламенту», — резюмував він.

Закон і Бізнес