Чи потрібен дозвіл суду на обшук службового кабінету — ВС

Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі №161/5306/16-к, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі вироком міськрайонного суду двох працівниць податкової визнано невинуватими у пред’явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК та виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення. Вони обвинувачувалися в тому, що, створювали умови, за яких суб’єкти підприємницької діяльності надавали їм неправомірну вигоду за формальне проведення документальної перевірки.

Прокурор оскаржив вирок до апеляційного суду, вважаючи, що суд необґрунтовано з формальних підстав визнав недопустимими доказами дублікати протоколів і аудіо-, відеозаписи НСРД та ухвали слідчих суддів апеляційного суду, на підставі яких проводились НСРД. Безпідставними також вважав і доводи суду про визнання недопустимими доказами протоколів огляду місця події та висновку експерта.

Як зазанчив ККС, визнаючи недопустимим доказом протоколи огляду місця події — службових кабінетів обвинувачених, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про порушення органом досудового розслідування вимог ст.233 КПК, оскільки фактично було проведено обшуки, що, на думку судів, вимагало дозволу слідчого судді, передбаченого ст.235 КПК. Однак прокурором ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення обшуків не надано. Крім того, встановлено, що у наданні такого дозволу слідчим суддею відмовлено.

Як зазначив ККС, службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов’язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане. Для визначення, чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок обшуку в службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності». Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя (рішення ЄСПЛ від 26.07.2007 у справі «Peev v. Bulgaria»).

Водночас ККС звернув увагу, що обвинувачені були службовими особами, які займають відповідальне становище, представниками держави. Огляд проводився у службових кабінетах, які були надані для виконання їх службових обов`язків. У матеріалах провадження відсутні обставини, які б давали підстави розумно розраховувати на можливість використання кабінету для свого приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах службового кабінету, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ.

Таким чином, ККС констатував, що на службові кабінети не поширювалися гарантії від втручання в приватне життя, передбачені Конституцією та вказаними нормами КПК, і проведення в них слідчих дій не вимагало дозволу суду.

Закон і Бізнес