НААУ не є громадською організацією — Ставнійчук

НААУ, яка поєднує всіх адвокатів України, за статусом кардинально відрізняється від громадських об’єднань. Тому некоректно говорити про невідповідність закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ст.36 Конституції.

Така думка у статті «Адвокатура України: європейське майбутнє чи знову в радянщину?!» обґрунтовує експерт-конституціоналіст Марина Ставнійчук, яка брала активну участь у підготовці чинного закону «Про громадські об’єднання».

Вона наголошує, що органи адвокатського самоврядування в силу закону виконують низку регулятивних, кваліфікаційних та дисциплінарних функцій, обмежених у дії лише стосовно своїх членів.

«Саморегуляція професійної діяльності інституту адвокатури є необхідною складовою її самоврядування. Саме тому за своєю конституційно-правовою природою НААУ кардинально відрізняється від організацій, які діють в Україні згідно із законом «Про громадські об’єднання», — зазначає М.Ставнійчук.

Сьогодні в Україні діють близько півсотні громадських організацій, діяльність яких так чи інакше пов’язана із юридичними професіями. Їхніми членами є й адвокати. Водночас, як один із авторів проекту закону про громадські об’єднання, М.Ставнійчук наголошує, що положення цього закону не поширюються на діяльність саморегулівних професійних організацій.

«Тому, коли окремі «експерти» стверджують про невідповідність закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ст.36 Конституції (яка гарантує свободу об’єднання в громадські організації), зрозуміло, що подібними маніпуляціями вони знищують адвокатуру в її цілісному самоврядному та саморегульованому вигляді», — зазначає М.Ставнійчук. Водночас вона вважає, що «саморегуляцію адвокатури України та її органів слід розуміти як системно-організаційний процес внутрішньостатутної діяльності, характерної для органів, які мають дискреційні повноваження».

При цьому специфіка організації діяльності НААУ, описана у статті, свідчить про її особливий правовий статус, принципово відмінний від громадських організацій. Ігнорування цього факту при оцінці діяльності адвокатури рівнозначне відмові від європейського курсу України, закріпленого в Конституції.

М.Ставнійчук нагадує, що Україна має найновіший в Європі закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який готувався та приймався як євроінтеграційний. І його ухвалення при створенні професійної організації адвокатів з єдиним членством у НААУ було частиною реалізації зобов’язань України перед Радою Європи.

Відповідно, відмова від обраної моделі адвокатського самоврядування (а за останнє десятиліття ми вже були свідками таких спроб) несе у собі заперечення ключового принципу незалежності адвокатури, що прямо впливає на стан захисту прав та основних свобод людини в Україні, підсумовує М.Ставнійчук.

Закон і Бізнес