Справа Головатого
Покарали не суддю Конституційного Суду, а в.о. Голови КС
Головною правовою несподіванкою року, що починається, можна назвати притягнення Голови Конституційного Суду Сергія Головатого до відповідальності за невиконання одного з приписів НАЗК. Що сталося і чи немає тут утручання в діяльність судді?
Фабула
Йдеться про постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 02.01.2023 у справі № 752/25199/23, текст якої з’явився в ЄДРСР.
Згідно з документом, С.Головатого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.18846 («Невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції») КпАП, та застосовано адміністративне стягнення — штраф у розмірі 1700 грн.
Здійснюючи контроль за виконанням актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді С.Головатого, НАЗК направило запит до КС про надання копій певних документів (порядку денного одного із засідань, стенограми, протоколу, постанови про розгляд звернення громадянина, прізвищ присутніх суддів, результатів голосування, відомостей про те, хто головував, хто брав участь у обговоренні питання, ким був підготовлений проект постанови, що прийнятий за результатом розгляду звернення).
Запит розглянув керівник секретаріату суду і відмовив у наданні деяких з них, посилаючись на безпідставність вимог антикорупційників.
Тоді НАЗК внесло припис виконуючому обов’язки Голови КС С.Головатому щодо усунення порушення шляхом надання запитуваних раніше документів. Однак той навіть не розглянув припис. Працівники секретаріату повідомили, що припис оскаржується. Також у відповіді зазначили, що НАЗК не може вносити припис з питань, які безпосередньо стосуються діяльності судді КС, у зв’язку з чим підлягає відкликанню.
Докладніше про зміст цієї справи можна дізнатися зі статті «Не можна бути лояльними до ознак корупції у Конституційному Суді».
Позиція захисту
Коли протокол про адміністративне правопорушення потрапив до суду, сторона захисту просила закрити провадження у зв’язку з відсутністю події та складу порушення.
На її погляд, обставини, викладені в протоколі, стосувалися документів та інформації щодо конкретного конституційного провадження, а не встановленого порядку управління, як це визначено в ст.9 КпАП.
Так, стверджувалося, що дії НАЗК з направлення первинного запиту, внесення припису, складання протоколу були порушенням принципу незалежності у діяльності КС як інституції та гарантій незалежності суддів. І суддя С.Головатий надіслав відмову від підписання складеного відносно нього протоколу. У цій відмові також обгрунтовувалися незаконність проведення моніторингу та контролю та перевищення повноважень НАЗК.
Представник судді зауважив, що для внесення припису НАЗК не було законних підстав та легітимної мети, оскільки не було законних підстав для здійснення так званого моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у судді КС С.Головатого. Бо припис не вноситься у разі виявлення порушення вимог щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді КС. А про виявлення таких порушень НАЗК мало поінформувати КС. Останній відповідно до наданих законом повноважень вирішив би питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Також захист звертав увагу, що припис НАЗК не вноситься з питань, які безпосередньо стосуються здійснення суддею правосуддя, а також здійснення суддею КС конституційного провадження.
Сам С.Головатий повідомив, що знав про існування припису НАЗК, однак згідно із усталеною практикою, що склалась у КС, цей документ було розглянуто працівниками секретаріату.
Висновки суду
У Голосіївському райсуді м. Києва виходили з того, що за законом «Про запобігання корупції» здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, покладається виключно на Національне агентство з питань запобігання корупції.
І з метою виконання покладених на нього повноважень НАЗК має право одержувати за письмовими запитами інформацію, у тому числі з обмеженим доступом. А державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи зобов’язані надавати документи чи інформацію, запитувані агентством.
У судовому засіданні було встановлено, що НАЗК розпочало моніторинг та контроль за виконанням актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в діях судді КС С.Головатого за повідомленням викривача.
Відповідно до ст. 12 закону «Про запобігання корупції» на голову НАЗК або його заступника покладається обов’язок затвердити обгрунтований висновок у разі виявлення вчинення суддею КС ознак корупційного правопорушення та надіслати його спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.
НАЗК надіслало запит до КС щодо надання документів в рамках проведення моніторингу та контролю за виконанням законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в діях судді КС, на який відповів керівник Секретаріату КС. Через часткову відмову у виконанні запиту НАЗК внесло припис в.о. Голови КС щодо усунення порушень вимог ст.12 закону «Про запобігання корупції». За законом (ч. 6 ст. 12) у випадку виявлення порушення вимог закону НАЗК вносить керівнику відповідного органу припис щодо усунення порушень законодавства.
З іншої сторони, згідно зі ст.33 закону «Про Конституційний Суд України» Голова Конституційного Суду очолює суд, організовує його діяльність, здійснює загальне керівництво організацією роботи Суду та Секретаріату Суду. Голова Суду представляє Суд у тому числі у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами України тощо. Тож суддя дійшла висновку, що в.о. Голови Конституційного Суду мав розглянути припис НАЗК та надати на нього відповідь відповідно до вимог закону «Про Конституційний Суд України».
Однак відповідь Нацагентству була надана працівниками секретаріату установи, а не посадовою особою, якій його адресовано, що є порушенням ч.6 ст.12 закону «Про запобігання корупції». І в ході судового розгляду не було встановлено підстав, які б свідчили про неможливість виконання припису та (або) надання відповіді на вказаний припис посадовою особою, якій його адресовано.
Отже, зробив висновок суд, С.Головатий як виконуючий обов’язки Голови Конституційного Суду не виконав законних вимог припису Національного агентства з питань запобігання корупції.
У підсумку
Залишаючи осторонь визначену судом «ціну» ігнорування топ-посадовцем припису головного антикорупційного органу України (нагадаємо, С.Головатий має сплатити штраф у розмірі близько 40 євро, якщо рішення набере законної сили), варто зосередитися на деяких важливих правових висновках
По-перше, очевидно, що слід розмежовувати справу про конфлікт інтересів у діяльності С.Головатого і справу про ігнорування ним же припису НАЗК.
Адже у першому випадку йдеться про діяльність судді під час конституційного провадження, а у другому — про діяння керівника установи (читай — адміністратора), який отримав, але не виконав вимогу правоохоронного органу. Але, як видно з тексту судового рішення, сторона захисту намагалася максимально змішати ці посади і кейси.
Водночас, суд усе ж їх відокремив. Позиція суду (це по-друге) грунтується як на приписах закону «Про запобігання корупції», так і на положеннях закону «Про Конституційний Суд України» в частині прав та повноважень НАЗК та обов’язків очільника КС. І тут немає жодних протиріч чи колізії норм різних законів.
По-третє, оцінка дій судді КС у разі виявлення ознак корупційного правопорушення не є виключною компетенцією самого КС (як намагалася подати цю ситуацію сторона захисту). У такому випадку за законом голова НАЗК або його заступник складає протокол та направляє його до суду, що і було зроблено у випадку, який розглядається.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!