Самозахист від ризиків

Що варто знати кожному адвокату про фінансовий моніторинг

Коли в адвоката виникає обов’язок як у суб’єкта первинного фінансового моніторингу? Чи підпадають під нього не лише клієнти? І в чому різниця між адвокатом та адвокатськими об’єднаннями або бюро в частині здійснення фінмоніторингу?

Вичерпний перелік

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Фінансовий моніторинг під час здійснення адвокатської діяльності через призму рішень РАУ». Спікером заходу виступив адвокат, заслужений юрист України, заступник голови НААУ, РАУ Валентин Гвоздій.

Він нагадав, що у 2019 році було прийнято закон із довгою назвою «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». У адвокатів його прийняття спричинило низку спірних питань.

Так, до РАУ надійшло звернення адвоката Чишинського Р.В. від 21.05.2021 №404, в якому він просив роз’яснити, чи є адвокат суб’єктом фінмоніторингу лише стосовно осіб, які є його клієнтами, і чи має право адвокат як суб’єкт фінмоніторингу на виконання положень згаданого закону подавати до уповноважених органів державної влади інформацію щодо особи, яка не є його клієнтом? Йдеться про ситуації, коли адвокат, наприклад, під час укладення угоди купівлі-продажу, помічає проблеми із документами в іншої сторони цієї угоди, а не у свого клієнта.

Відповідь на ці питання міститься у рішенні РАУ від 3.07.2021 №51. Статтею 6 відповідного закону до спеціально визначених суб’єктів первинного фінмоніторингу віднесено адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, крім осіб, які надають послуги в рамках трудових відносин. Йдеться про виключні випадки, визначені п.1 ч.1 ст.10 закону про фінмоніторинг:

- купівля-продаж нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла;

- купівля-продаж суб’єктів господарювання та корпоративних прав;

- управління коштами, цінними паперами або іншими активами клієнта;

- відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

- залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їх діяльності або управління ними;

- створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями.

В.Гвоздій наголосив, що цей перелік є вичерпним та не підлягає розширенню. При цьому слід зважати, що адвокат/ бюро/ об’єднання можуть не виконувати обов’язки СПФМ у разі (ч.3 ст.10 закону):

- надання послуг щодо захисту клієнта;

- якщо особа має статус адвоката, однак працює за трудовим договором на підприємстві, установі, організації на посаді юрисконсульта (окрім ситуації, коли особа укладає договір про надання правової допомоги зі своїм роботодавцем як адвокат);

- представництва інтересів клієнта у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів;

- надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта.

Тобто, важливо, що внаслідок самої лише наявності статусу адвоката такого обов’язку не виникає.

Ділові відносини

Адвокат має застосовувати ризик-орієнтований підхід, який полягає у визначенні (виявленні), оцінці (переоцінці) та розумінню ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня.

За критеріями існують такі ризики:

ризики, пов’язані з клієнтами;

ризики, пов’язані з географічним розташуванням;

ризики, пов’язані з видом товарів та послуг, що клієнт отримує від адвоката;

ризики, пов’язані зі способами надання послуг.

Також В.Гвоздій озвучив заходи належної перевірки наявності таких ризиків:

проведення ідентифікації та верифікації клієнта(представника);

встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутність, отримання структури власності;

встановлення мети та характеру майбутніх ділових відносин;

-постійний моніторинг ділових відносин відповідності наявній інформації про клієнта;

забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів і даних.

В.Гвоздій наголосив, що завдання адвоката полягає в тому, аби пом’якшувати та контролювати ці ризики. При цьому потрібно думати як в першу чергу захистити самого себе від цих ризиків. Слід пам’ятати, що чим вище ризик, тим надійнішим має бути метод для його уникнення.

Важливо, що здійснення обов’язків СПФМ адвокатом неможливе без встановлення ділових відносин з особою. Обов’язок наступає лише у разі, якщо між адвокатом і клієнтом укладений договір про надання правової допомоги; звернення клієнта стосується конкретних операцій (п.1 ч.1 ст.10 закону); не застосовуються винятки, передбачені законом (ч.3 ст.10 закону).

Разом з тим, адвокат як спеціально визначений СПФМ не має права подавати до уповноважених органів державної влади інформацію, передбачену законом про протидію відмиванню доходів, щодо особи, яка не є його клієнтом. Особливу увагу в цьому контексті спікер порадив звернути на Правила адвокатської етики та їх стст.6, 7, 25, 43, 52, 69.

Перевірка проти таємниці

Державне регулювання та нагляд за діяльністю адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, адвокатських бюро та адвокатських об’єднань здійснює Міністерством юстиції.

Адвокатському бюро/ об’єднанню відповідно до вимог, встановлених ст.9 закону, потрібно призначити працівника, відповідального за здійснення фінмоніторингу, та розробити внутрішні документи з питань фінмоніторингу — Правила та Програму здійснення (документи потрібно оновлювати не пізніше 3-х місяців із дня набрання чинності змінами до законодавства). Якщо адвокат здійснює адвокатську діяльність індивідуально, ці вимоги закону його не стосуються.

Правила повинні містити такий список розділів, затверджений Мін’юстом:

Опис внутрішньої системи фінмоніторингу;

Порядок дій, який забезпечує здійснення заходів належної перевірки клієнта;

Порядок визначення політично значущих осіб та порядок вжиття щодо них необхідних додаткових заходів;

Порядок застосування ризик-орієнтованого підходу в діяльності;

Порядок забезпечення таємниці фінмоніторингу;

Порядок проведення навчальних заходів для працівників.

Програма повинна принаймні містити такі заходи:

призначення/звільнення відповідального працівника;

розробка та оновлення Правил і Програми;

підготовка персоналу щодо виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії шляхом проведення освітньої та практичної роботи;

проведення внутрішніх перевірок АО/АБ на предмет дотримання законодавства.

Спеціальний статус адвокатів у системі фінмоніторингу встановлює їх основну функцію — визначати, чи відноситься операція клієнта до підозрілих. Розмір суми фіноперації втрачає для адвокатів своє значення. Характеристики підозрілої операції можна знайти у ст.21 закону.

Адвокати, які провадять адвокатську діяльність індивідуально, АБ та АО зобов’язані своєчасно та в повному обсязі подавати (оформлювати, засвідчувати) у порядку, встановленому Мін’юстом, на запит Мін’юста достовірну інформацію та/або документи (висновки, рішення тощо), копії документів або витяги з документів, що стосуються виконання адвокатами, АБ та АО вимог законодавства у сфері фінмоніторингу та необхідні Мін’юсту для здійснення ним нагляду. Але ст.22 закону закріплено поняття «Адвокатська таємниця». Частинами 6 та 7 цієї статті чітко визначено випадки, коли розкриття адвокатом адвокатської таємниці не є порушенням обов’язку її дотримання.

Мін’юст та його територіальні органи не входять до переліку органів, визначених у ст.22 закону №5076-VI, і розкриття їм інформації, що містить адвокатську таємницю, буде вважатися порушенням і тягне за собою відповідальність, встановлену цим законом.

Пунктом 2 наказу №2522/5 встановлено, що СПФМ (тобто і АБ, АО та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально) повинні до 11 числа після звітного періоду подавати звіт за формою звітності №1-фінмон (річна).

Закон і Бізнес