З особистого у спільне

Чи підлягають майно та доходи ФОП поділу під час розлучення?

Діяльність ФОП, як правило, передбачає індивідуальний підприємницький хист. Але не останню роль при цьому грає родина, яка створює підґрунтя для такої діяльності. Тож яким чином поділити майно з колишнім, якщо він ФОП?

Трансформація підходів

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Особливості поділу спільного майна подружжя, якщо один з подружжя є фізичною особою-підприємцем». Лектором заходу виступила адвокат, член Центру сімейного права ВША Ольга Михальчук.

На початку спікер звернулась до стовпів поділу майна при розлученні, а саме до ст.60 Сімейного кодексу та презумпції спільної сумісної власності. Згідно з цією презумпцією, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Саме тому, той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов’язаний довести обставини, що її спростовують (постанова Верховного Суду від 24.05.2017 у справі №6-843цс17).

В аспекті даного вебінару важливим є також правовий режим майна ФОП. Стаття 52 Цивільного кодексу визначає, що ФОП відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Водночас ФОП, який перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Тут О.Михальчук навела постанову Касаційного цивільного суду від 6.12.2021 у справі №161/7804/19. У ній зазначено, що майно ФОП, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як й інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Оскільки спірні нежитлові приміщення, використовувалися ФОП-відповідачем у підприємницькій діяльності без створення юридичної особи, тобто не передавалися у власність юридичної особи, таке майно за встановлених апеляційним судом обставин, належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

О.Михальчук відзначила трансформацію підходів щодо правового режиму майна ФОП. Це можна прослідкувати на прикладі кількох судових рішень. У п.29 постанови Пленуму ВС від 21.12.2007 №11 зазначалось, що майно приватного підприємства чи ФОП не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Рішення КСУ від 19.09.2012 №17-рп/2012 стало відправною точкою у зміні правозастосовної практики. Тут Суд визнав, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згодом з’явилась і постанова ВС від 10.04.2020 у справі №734/2887/17. ВС вказав на те, що майно ФОП може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна та способів його поділу.

Принципи та розрахунки

Судова практика містить ряд справ, де розкриваються умови, за яких на майно ФОП не поширюється презумпція спільної сумісної власності. Так, до прикладу, в постанові ВС від 2.10.2013 у справі №6-79цс13. Тут йшлося про те, що у випадку придбання ФОП нерухомого майна хоч і під час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя (в даній справі за кошти, одержані від третіх осіб для здійснення підприємницької діяльності), яке використовувалось в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати це майно як особисту приватну власність ФОП, відповідно до ст.57 СК, а не як об’єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання стст.60, 61 СК.

В іншій справі — №546/912/16-ц (постанова КЦС від 24.01.2020) звернуто увагу, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності. До речі, без встановлення джерела коштів на придбання спірного майна та мети його придбання не можна зробити адекватний висновок у конкретній справі. На цьому наголосив КЦС у постанові від 20.07.2022 у справі №703/2284/19.

Спікер навела також судову практику щодо принципів поділу доходів ФОП. У постанові ВС від 19.09.2018 у справі №719/232/16-ц зроблено висновок, за яким доходи ФОП, отриманні останнім до і після розірвання шлюбу, поділу не підлягають. Крім того, ВС зазначив, що суди виходили із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодних розрахунків отриманих відповідачем доходів під час перебування сторін спору в шлюбі, що унеможливило визначення суми, яка могла підлягати стягненню.

В іншій постанові — від 4.06.2020 у справі №661/1663/17 — ВС визнав, що спірне приміщення громадського торгівельного центру придбане в інтересах сім’ї під час шлюбу на доходи, отримані сторонами від зайняття підприємницькою діяльністю, а тому має статус спільної сумісної власності подружжя.

На те, що вказаний дохід повинен розраховуватись за виключенням витрат на оплату обов’язкових податків і зборів, звернув увагу Херсонський апеляційний суд у постанові від 26.03.2019 у справі №661/1663/17.

Доки смерть не розлучить

Окремо спікер дослідила питання механізму поділу спільного майна після смерті іншого із подружжя. Так, у п.3 розд.4 «Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій» від 29.01.2009, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції зазначається, що частка у спільному майні того із подружжя, який пережив, не входить до складу спадкового майна.

ВС у постанові від 8.04.2020 у справі №130/2319/17-ц зазначив, що стст.34, 71 закону «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного із подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. У разі, якщо майно, яке зареєстроване за спадкодавцем, не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, той з подружжя, хто є живим, може подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Водночас неподання такої заяви не змінює правового режиму майна, яке входить до складу спадщини.

Закон і Бізнес