Вади податкового резидентства

Де оподатковується зарплата українця, який дистанційно працює на українську компанію за кордоном?

Нюанси щодо визначення податкового резиденства важливі з розрахунку на ризики подвійного чи навіть потрійного оподаткування. Окрім цього, автоматичний обмін податковою інформацією обіцяє нові малоприємні перспективи для українців.

Центр життєвих інтересів

В Асоціації адвокатів України відбувся вебінар «Помилка резидента». Спікером заходу виступила голова комітету ААУ з міжнародного оподаткування, податковий адвокат, аудитор Олена Жукова.

Спікер зазначила, що від податкового резидентства залежить обсяг податкових зобов’язань, ставка ПДФО, застосування угод про усунення подвійного оподаткування, право на податкові пільги та зарахування сплачених в іншій країні податків. Із цього випливає основний ризик — подвійне податкове резидентство та сплата податків у кількох країнах.

Якщо фізособа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо не має місце постійного проживання в Україні. Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Якщо це неможливо визначити, то особа вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів протягом періоду(ів) податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізособи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус особи, фізособа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Критерії податкового резидентства різних країн можуть відрізнятися, але основні тести на резидентство це — місце постійного проживання, період у 183 дні, центр життєвих інтересів та громадянство.

Для визначення податкового резидентства в першу чергу застосовується національне законодавство країни перебування. Далі застосовується ієрархія тестів, починаючи із запитання, в якій країні особа має постійне житло. Так, відповідно до п.19 коментаря до ст.4 Моделі ОЕСР, звичайне місце проживання особи — це місце, де особа постійно проживала, у сенсі звичайного перебування; тест не буде виконано простим визначенням, в якій із двох країн особа провела більше днів протягом цього періоду.

«Звичайне місце проживання» означає частоту, тривалість і регулярність перебування, які є частиною усталеного розпорядку життя особи і тому є більш, ніж тимчасовими. Дні, проведені особою в попередній країні проживання через обмеження, не повинні призводити до зміни місця постійного проживання особи.

Переміщення через те, що особа не може повернутися до своєї юрисдикції через вимушені обставини саме по собі не повинно впливати на статус проживання особи для цілей визначення статусу податкового резидентства особи.

Якщо особа має постійне місце проживання в обох країнах, то наступне запитання тесту — де знаходиться центр життєвих інтересів особи.

О.Жукова звернула увагу на те, що немає документу, підтверджуючого «вихід з податкового резидентства». Причому судова практика показує, що неможливо змінити податкове президентство «превентивно» (наприклад, через суд шляхом визнання факту). Натомість, судове визначення податкового резидентства можливе тільки при наявності спору.

Ковід та війна

Також спікер розповіла про нюанси «ковідного» податкового резидентства. Так, деякі країни (та ОЕСР) випустили листи, в яких враховувались нові обставини. Австралія визначила, що не є податковим резидентом особа, яка тимчасово (під час пандемії) перебувала в Австралії, якщо вона: має звичайне постійне місце проживання в іншій країні; планує повернутися як тільки це буде можливо. В Канаді було схоже формулювання: «якщо особа після закінчення обмежень виїхала з Канади». Фінляндія, Франція та Ірландія застосували твердження про те, що ковід — це форс-мажор, а отже мають враховуватися тільки первинні плани на перебування у країні.

Війна в Україні теж внесла свої корективи у розуміння визначення податкового резидентства. Так, Латвія зайняла позицію, за якою українці не є резидентами, якщо мають намір повернутися в Україну. В Ірландії ж зазначили, що дохід, отриманий українцями від працевлаштування в українській компанії, не буде оподатковуватись в Ірландії. Міністерство фінансів Польщі зазначило, що українці можуть зберегти податкову резидентність України та не сплачувати податки в країні перебування. Однак при цьому мова не йде про доходи з джерел у Польщі.

Проблеми податкового резидентства, здебільшого є актуальними для громадян України, які виїхали за кордон після 24.02.2022 й отримали або не отримали статус біженця; є ФОПами; власниками українських підприємств та КІК; є співробітниками українських підприємств.

Щодо останньої згаданої категорії громадян. Якщо співробітник українського підприємства проживає за кордоном і зареєстрований як біженець, але при цьому дистанційно працює на українське підприємство, то його заробітна плата фактично оподатковується в Україні. Хоча, за словами О.Жукової, конвенція говорить про зворотну логіку. Так, ст.15 Типової конвенції про уникнення подвійного оподаткування (імплементована у більшість чинних конвенцій за участі України та країн ЄС) говорить про те, що заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом договірної держави у зв’язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в другій договірній державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, винагорода, одержана у зв’язку з цим, може оподатковуватись у другій державі.

Коментарі до конвенцій про уникнення подвійного оподаткування та практика застосування їх норм у переважній більшості країн тлумачить поняття «здійснення роботи за наймом у певній договірній держави» суто «технічно» — ви здійснюєте роботу там, де фізично перебуваєте під час робочого процесу. Тобто, якщо ви фізично знаходитеся в Польщі, то і роботу, в розумінні конвенції про подвійне оподаткування, ви здійснюєте в Польщі, а не в Україні, хоча навіть і на користь українського роботодавця.

Незабаром податкове резиденство обіцяє принести за собою ще ряд проблем у вигляді штрафів, донарахованих податків та вимоги надати пояснення. Адже вже зовсім скоро запрацює автоматичний обмін податковою інформацією про фінансові рахунки. Україна з 28.04.2023 приєдналась до CRS і відповідно набрав чинності закон №2970-ІХ. Тож фінансова інформація щодо податкових резидентів України буде передана іноземними банками українській податковій і навпаки.

Закон і Бізнес