Істина у вині або винуватості

Як повітряна тривога допомогла водієві уникнути огляду на алкогольне сп’яніння

Помилки поліцейських при складанні протоколу та здійсненні відеозапису — стара проблема, яка втім дозволяє ефективно захищати клієнта. Та більш цікавими виявляються нові реалії, що накладаються на старі проблеми..

З протоколом — усе гаразд

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Стаття 130 КУпАП: вирок чи виклик?». Лектор заходу — адвокат Антон Кравченко — одразу ж зауважив, що актуальність цієї проблематики пов’язана із її специфічністю. Тож очевидно, що поєднання алкоголю та керування транспортним засобом — це, за своєю суттю, зло. І мова не йде про те, аби легітимувати таку поведінку чи залишити порушника непокараним. Вебінар про інше — саме про сприяння законності у проведенні процедур при складанні протоколу за ст.130 КпАП.

Спікер зробив ретроспективний огляд відповідальності за керування ТЗ у нетверезому стані. Протягом тривалого часу, цілком природно, варіювався розмір штрафу за дане правопорушення. Але такий вид відповідальності як позбавлення права керування ТЗ, зберігався, — на період від 1 до 2 років. Свого часу невдалою виявилась спроба віднести такий вид правопорушення до кримінальних проступків, у результаті чого подібна норма проіснувала всього лише 2 дні.

А.Кравченко звернув увагу на Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом Мін’юсту №1452/735 від 9.11.2015, а також на порядок направлення водіїв на відповідний огляд (постанова КМУ від 17.12.2008 №1103).

Розглядаючи тематичну судову практику, лектор звернувся до постанови Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 у справі №718/1824/22. У ній апеляційна скарга була задоволена, а суд дійшов висновку, що у справі відсутні належні і допустимі докази вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КпАП.

Суд дійшов висновку, що працівником патрульної поліції при складенні протоколу грубо порушили вимоги КпАП та інструкції, а судом першої інстанції на ці порушення не було звернуто уваги. Ба більше, на думку апеляційного суду, із матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити. Тож усі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов’язаний виконувати, а складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КпАП. Тут апеляційний суд послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.

Разом з тим, відшукуючи ефективний спосіб захисту порушених прав та вибудовуючи стратегію захисту клієнта у даній категорії справ, слід зважати на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Про це зокрема зазначив Касаційний адміністративний суд у своїй постанові від 10.05.2018 у справі №760/9462/16-а.

На безпідставність здійснення контролю за наявністю договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу та вимоги про пред’явлення документів без фіксації порушення водієм ПДР звернув увагу П’ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.11.2020 у справі №473/1404/20.

Про неправомірність вимог посадової особи, знову ж таки в силу відсутності зафіксованого правопорушення, йшлося й у постанові КАС від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.

Непомітна відмова

Цікавою ілюстрацією в аспекті притягнення водія до відповідальності за ст.130 КпАП в нових реаліях є постанова Подільського районного суду м.Києва від 4.11.2022 у справі №758/7659/22. Ішлося про те, що патрульний помітив у водія ознаки алкогольного сп’яніння, але той відмовився від проходження відповідного огляду. Принаймні, саме таке виглядала ситуація на думку патрульного. Водій, у свою чергу, під час судового засідання наголосив, що від проходження огляду він не відмовлявся.

Коли суд дослідив запис із нагрудної камери поліцейського, було встановлено, що прямої відмови з боку водія не пролунало. Водій просив патрульного здійснити такий огляд, щойно до нього прибуде захисник та закінчиться повітряна тривога. Однак таке прохання поліцейський сприйняв як відмову. Після цього майже одразу водій повідомив, що погоджується пройти огляд і під час повітряної тривоги, і без захисника, однак поліцейський на це відповів, що вже почав складати протокол за відмову від проходження огляду.

В результаті суд дійшов висновку, що оскільки на відео не зафіксовано, що водій відмовляється від проходження огляду, а навпаки наполягає на ньому навіть тоді, коли порушується його право на захист та існує небезпека життю, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП.

В іншій справі — №563/645/22 (постанова Корецького районного суду Рівненської області від 16.01.2023) попри зазначену відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння і те, що сам водій не з’явився у судове засідання, суд також не знайшов складу адміністративного правопорушення. Втім, суд зверну увагу на те, що водій є мобілізованим, а отже військовослужбовцем, а також знайшов низку процедурних порушень зі сторони патрульного. В постанові зазначено, що інспектором порушено вимоги інструкції: в протоколі вказані одні ознаки алкогольного сп’яніння, в направленні на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння — інші, а на відеофайлі інспектором поліції вказується лише на одну ознаку — запах алкоголю з порожнини рота.

Суд також наголосив на тому, що, як видно із дослідженого відеофайлу, на неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд на місці зупинки водієм не висловлено позиції, яку б можна було розцінювати як відмову. Крім того, водію не надали можливість пройти огляд на стан визначення алкогольного сп’яніння, так як відповідний прилад у поліцейських був відсутній.

Підсумовуючи, можна зазначити лише те, що будь-які відхилення патрульними від інструкції можуть трактуватись на користь презумпції невинуватості водія. Отже, якщо захисник зверне увагу на ці неузгодженості, ймовірність непритягнення його підзахисного до відповідальності буде доволі високою.

Закон і Бізнес