ВС підтримує запровадження медіації, але без участі чиновників
В нашій державі пропонують за¬провадити інститут медіації — альтернативного вирішення спорів, коли складну ситуацію допо¬магає врегулювати ¬посередник, який спри¬яє налаго¬дженню зв’язку між сторонами. Однак, від¬значаючи корисність новацій, у Верховному Суді наголошують, що медіаторами не повинні бути чиновники і судді.
Формальність правосуддя
Відповідні пропозиції містяться в законопроекті «Про медіацію» (№7481), унесеному до парламенту бютівцем Олегом Тищенком. Нардеп пропонує встановити основні засади та порядок здійснення медіації. Необхідність унесення змін О.Тищенко пояснює тим, що за допомогою неформальних під¬ходів, які базуються на взаємній зацікавленості сторін, можливе ефективне вирішення спорів і конфліктів. Натомість тепер вирішення переважної більшості спорів здійс¬нюється саме шляхом за¬стосування формальної процедури судочинства, де сторони можуть посилатися лише на задокументовані докази як на вмотивовану підставу вимог та заперечень.
«Судовий розгляд призводить до вирішення справи на користь однієї зі сторін, при цьому інтереси іншої сторони, як правило, залишаються незадоволеними. Такий підхід не може завжди бути справедливим та має застосовуватися тільки в крайніх випадках. Основою для вирішення більшості конфліктів має бути спільний інтерес та повністю використана ¬можливість домовленості сторін, тобто медіація», — говориться в пояснювальній записці до проекту.
У ВС погоджуються, що запровадження інституту медіації — прогресивний крок. Водночас експерти вказують на низку недоліків у новаціях. Зокрема, у фахівців викликає сумнів доцільність запровадження цього інституту для вирішення спорів, що виникають із цивільних, господарських, трудових, сімейних та інших відносин приватного права та розглядаються за правилами ци¬вільного і господарського судочинства, при одночасному збереженні інституту мирової угоди.
Відповідно до ч.1 ст.175 Цивільного процесуального кодексу «мирова угода ¬укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову». Аналогіч¬не положення містить ч.3 ст.78 Господарського процесуального кодексу.
Порівнявши основні елементи мирової та меді¬аційної угод (п.11 ч.1 ст.1 та ч.1 ст.20 проекту), можна зробити висновок про їх подібність, зазначають у ВС. Відмінною рисою цих двох договорів є те, що мирову угоду сторони укладають самостійно, а укладати медіаційну угоду допомагає стороння особа. Тому, на думку експертів, запровадження інституту медіації неможливо здій¬снити без реформування інституту мирової угоди.
Ще одним способом виходу із цієї ситуації є, на думку ВС, відмова від мирової угоди, яку можна за¬мінити медіацією. Крім того, ці два інститути можна об’¬єднати в один, який давав би змогу вирішувати спір як за згодою сторін, так і з залученням медіатора.
Експерти звертають увагу на положення проекту щодо застосування медіації на будь-якій стадії судового процесу або в інших випадках. У ВС наголошують, що «інші випадки» необхідно конкретизувати. Фахівці звертають увагу на досвід іноземних держав (Росії, Нідерландів, Німеччини) і пропонують передбачити застосування медіації не тільки після звернення до суду, а й до цього.
Вони не впораються
Народний депутат пропонує встановити обмеження для громадян, які могли б стати медіаторами. Відповідно до проекту ними не стануть особи, які не мають вищої освіти та відповідної фахової підготовки, мають непогашену судимість або є недієздатними.
На думку експертів ВС, слід розширити цей перелік, щоб медіаторами не могли бути також особи, які працюють у суді або інших органах державної влади і місцевого самоврядування, адвокати, представники, котрі беруть участь у судовому провадженні.
Також знавці законів звернули увагу на необхідність визначення прав та обов’язків сторін, які беруть участь у процесі медіації, граничні строки проведення цієї процедури, порядок оплати діяльності медіатора.
Проектом пропонується встановити, що предметом медіації не можуть бути спори, які виникають із публічно-правових відносин, врегулювання яких здійснюється відповідно до інших законів та міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою. Однак у ВС звертають увагу, що медіація в кримінальних справах передбачається законодавством країн Європейського Союзу й успішно використовується на практиці. Тому запропоноване обмеження, переконані експерти, є дискусійним.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!