Послуги за прейскурантом

На що суд звертає увагу при зменшенні та відмові у відшкодуванні витрат на правничу допомогу?

Чи можуть бути відшкодовані витрати на представництво інтересів особи в суді, якщо ці інтереси представляв не адвокат, а ФОП з дипломом юриста? І якими мають бути докази на підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу?

Примірка за розміром

Про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу крізь призму судової практики розповіли у Вищій школі адвокатури.

Адвокат Тетяна Рабко розпочала вебінар із визначення поняття судових витрат, яке міститься в п.1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До останніх належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. В свою чергу такими витратами є гонорар адвоката.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть підтвердити заявлений розмір витрат на правничу допомогу. Такими доказами можуть бути:

договір про надання правової допомоги та додаткові угоди до нього;

акт приймання-передачі наданих послуг;

детальний розрахунок винагороди;

рахунки на оплату;

банківські документи про оплату послуг.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах — фіксований розмір та погодинна оплата.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. При цьому, обов’язок доведення не співмірності витрат під час розгляду справи у суді покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для зменшення витрат на професійну правничу допомоги під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат на користь іншої сторони може бути використана наступна інформація:

копія листування щодо досудового врегулювання спору;

кількість нормативно-правових актів використаних для розгляду справи;

позиція сторін щодо визнання чи оспорювання предмету розгляду справи;

власний контррозрухунок з можливим посиланням на вартість аналогічних послуг у регіоні.

Т.Рабко звернула увагу колег на те, що даний перелік не є вичерпним.

Статус, співмірність та розрахунок

Але краще за будь-яку теорію говорить судова практика. Тож спікер навела різносторонню практику в аспекті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 йшлося про можливість стягнення витрат на юридичні послуги, надані стороні у справі особою без статусу адвоката.

Позивач просив компенсувати понесені витрати на правову допомогу за подання касаційної скарги у розмірі 15 тис. грн. У позові було вказано, що та обставина, що особа, яка надає правову допомогу, не є адвокатом у справі, не може бути підставою для відмови у стягненні судових витрат, які стороною у справі фактично та реально понесено. Водночас відповідач зазначав, що ФОП не є адвокатом, тому його послуги не належать до професійної правничої допомоги.

Крапку в цьому питанні поставила ВП ВС, указавши на те, що дійсно у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом. Однак витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 Цивільного процесуального кодексу.

Сплата за «очікування судового засідання» також видалась ВС недоцільною. Так, у постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 ВС указав на те, що беручи на себе обов’язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов’язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов’язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

В якості прикладів про стягнення фіксованого розміру вартості послуг адвоката можна розглянути додаткову постанову Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №910/6807/21 та додаткову постанову КГС від 16.03.2023 у справі №927/153/22. В обох випадках суд задовольнив позовні вимоги частково — зменшивши розмір таких витрат.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 у справі №905/1603/19 йшлося про спростування невідповідності витраченого адвокатом часу на надання послуг. Тут суд став на сторону адвоката, вказавши на те що скаржник не навів жодних доказів такої неспівмірності, а всі твердження скаржника ґрунтувались на його власному уявленні.

На те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку в суду є право, а не обов’язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, звернув увагу Касаційний цивільний суд у справі №725/42/21-ц (постанова від 12.10.2022). У КЦС пояснили, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Закон і Бізнес