Від змісту до обгортки

Яка форма адвокатської діяльності найвигідніша: дохід і податки в цифрах

Як організувати адвокатську діяльність? В чому полягають особливості різних форм такої діяльності і на який дохід варто розраховувати на різних системах оподаткування? І чи актуально наразі створювати одноособове адвокатське бюро?

Уніфіковані види

Про організаційні форми адвокатської діяльності розповіли у Національній асоціації адвокатів України у форматі круглого столу. Війна сколихнула адвокатську спільноту, комусь довелось замислитись над тим, аби інакше організувати свою професійну діяльність. Про особливості здійснення такої діяльності в формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання розповів керуючий партнер АО «Декстро» та АБ «Сімонян і партнери» Едгар Сімонян.

Спікер наголосив на тому, що перш ніж створювати АО чи АБ потрібно усвідомлювати мету такого створення. Після цього значно легше буде визначитись із тим, якою має бути форма оподаткування, хто буде засновником, організаційно-правовою формою тощо. Державна реєстрація таких форм не відрізняється від реєстрації будь-якої юридичної особи, крім назви адвокатського бюро, що повинно включати прізвище адвоката, який його створив (ч.1 ст.14 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Е.Сімонян додав, що раніше ми зустрічали в адвокатських об’єднань такі організаційно-правові форми як кооператив, споживчий кооператив чи громадська організація у формі адвокатського об’єднання. І це все нарешті закінчилось із введенням в 2017 році національного стандарту двох класифікаторів видів адвокатської діяльності — 280 «Адвокатське об’єднання» та 281 «Адвокатське бюро». Таким чином лише через 4 років після прийняття профільного закону ми змогли якось уніфікувати, стандартизувати момент стосовно реєстрації юридичної особи.

Спікер зазначив, що немає обмежень стосовно видів економічної діяльності, якими може займатись юридична особа АО чи АБ. Тому можливе надання додаткових послуг, окрім основної — КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права».

Стосовно місцезнаходження, зараз не потрібно підтверджувати наявність права використання юридичною особою своєї юридичної адреси. На відміну від самозайнятих адвокатів, які реєструються лише за місцем своєї реєстрації як фізична особа, юрособа може обрати будь-яке місце. Але потрібно брати до уваги приписи цивільного, господарського, податкового законодавства щодо фактичного місцезнаходження.

Е.Сімонян зупинився на моменті, який стосується суміщення адвокатської діяльності. Коли законодавець формулював ст.4 профільного закону, вказав таку правову конструкцію: адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах АБ чи АО. На перший погляд, складається враження, що це взаємовиключні форми діяльності. Але Рада адвокатів України у рішенні від 4—5.07.2014 №71 зазначила, що адвокати можуть здійснювати свою діяльність у різних формах, якщо така діяльність не суперечить одна одній і може здійснюватися одночасно.

Щодо статутного капіталу, то зараз не діють вимоги щодо його мінімального розміру. На відміну від самозайнятого адвоката, який самостійно здійснює адвокатську діяльність і може залучати інших адвокатів на договірних відносинах, в АО та АБ більш широкий спектр і більш складна взаємодія юридичної особи і адвоката, який буде фактично виконувати доручення клієнта з надання правової (правничої) допомоги.

Е.Сімонян виділив три групи, які можна вкласти у взаємодію адвоката з юрособою:

адвокат у трудових відносинах;

адвокат у майнових (засновницьких) відносинах;

адвокат у цивільно-правових (договірних) відносинах.

Стосовно класифікатора професій у 2017 році також було проведено реформу і було додано код 2421.2 «Адвокат». Із чого можна зробити висновок, що адвокат може бути найнятим працівником.

Це не дуже сходиться із сутністю діяльності адвоката, яка випливає із профільного закону, однак фактично за трудовим договором адвоката-працівника власник підприємства може зобов’язати виконувати окрему роботу, визначену угодою. Спікер вважає, що це свого роду апгрейд юрисконсульта, коли у зв’язку із адвокатською монополією надали можливість найнятим працівникам-адвокатам все ж таки мати свідоцтво і не мати при цьому конфлікту.

Функція управління

Адвокатам-засновникам у Господарському та Цивільному кодексах надається можливість як опосередкованої, так і безпосередньої участі в управлінні юридичною особою. Крім того, такі відносини надають таку можливість щодо розподілу гонорарів як розподілення дивідендів, тобто отриманого чистого прибутку підприємством між учасниками-адвокатами.

Щодо залучення адвоката на договірних відносинах, є низка рішень РАУ — наприклад, від 12.04.2019 №33. Така можливість передбачена ч.6 ст.14 профільного закону. Однак із рішення РАУ можна зробити висновок, що така форма відносин між адвокатом та юрособою все ж таки має характер одноразового виконання певних послуг. Тобто на кожен окремий випадок потрібен новий договір чи новий акт про надання послуг.

У нас багато адвокатів входять до складу об’єднань, і виникло питання про призначення керівника-адвоката адміністратором, який би займався лише адміністрування процесів, що не пов’язані із безпосереднім наданням правової допомоги. Але виявилось, що у ст.15 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» законодавець вклав наступну конструкцію: стороною договору про надання правової допомоги є АО. Від його імені договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об’єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом. Тобто не керівником юридичної особи, як це передбачено в усіх інших юридичних особах, а саме учасником.

Крім того, до такого договору застосовуються загальні норми договірного права (ч.3 ст.27 профільного закону). А ст.24 Правил адвокатської етики визначає, що у таких випадках рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для виконання доручення або про заміну адвоката чи адвокатів приймається АО чи АБ на свій розсуд, якщо інше не передбачено в договорі.

Але загальними нормами договірного права саме керівник підприємства діє від імені підприємства без доручень. З цього можна зробити висновок, що профільний закон містить спеціальні норми, які на відміну від загальних, що містяться в ЦК і ГК, не передбачають можливості укладання договору від імені АО керівником об’єднання, якщо він не є учасником цього об’єднання.

Порівняльна таблиця

Також Е.Сімонян представив таблицю щодо оподаткування за трьома формами адвокатської діяльності. Так, для самозайнятої особи податкове навантаження у 2023 році складе 41,5%. Якщо орієнтуватись на дохід у 20 тис. грн, то чистий дохід адвоката з витратами у 10 тис. грн. складе 5850 грн. Якщо та сама сума доходу — без витрат, то такий «чистий» дохід становитиме 11700грн. Це сам спікер назвав найбільш невигідною формою ведення адвокатської діяльності.

Взявши за основу той самий дохід, адвокат-ФОП на 3-й групі, без ПДВ, отримає 17526 грн при податках у 12,37%. Адвокат-ФОП на 2-й групі — 17990 грн. (податок у розмірі 10,05%).

АБ чи АО можуть оподатковуватись за загальною системою оподаткування. У такому разі (при відсутності ПДВ та витрат) дохід у такій формі діяльності становитиме 15334 грн. при податку у 23,33%. А у разі наявності витрат у розмірі 10 тис. грн., дохід становитиме 7667 грн.

Водночас АБ чи АО на спрощеній системі оподаткування повинні будуть сплачувати 14,98% податку та матимуть дохід у 17005 грн.

Учасники заходу поділились думкою, що адвокатське бюро нині є фактично мертвою матерією. На це спікер зазначив, що дійсно після того, як законодавець прирівняв адвокатську діяльність до ФОП, функції АБ як одноособової форми діяльності повністю перебрав на себе адвокат-ФОП.

Закон і Бізнес