Леді йде, але не прощається

Тетчер обіцяла залишатися з країною стільки, скільки буде їй потрібна

«Повертайте, якщо хочете. Леді не повертає!» — цю фразу Маргарет Тетчер вимовила у відповідь на критику, жорсткого економічного курсу, який вона проводила на початку прем’єрства . «Залізна леді» дійсно не вміла «повертати», зате вміла домагатися свого. Ці якості, та і вся політика «тетчеризму» змушували одних ненавидіти її і називати диктатором, а інших — захоплюватися. Після її смерті дехто навіть заговорив про кінець епохи.

Дорога на політичний олімп

Що б не говорили, «тетчеризм» залишається унікальним явищем, і не тільки тому, що це єдиний «-изм», утворений від прізвища британського прем’єра. Та і багато досягнень М.Тетчер у політиці дотепер залишаються неперевершеними. Тричі їй удавалося отримати посаду прем’єр-міністра. Вона — єдина серед британських прем’єрів, кому за життя встановили пам’ятник у парламенті. М.Тетчер залишається першою і єдиною жінкою, котра займала цю посаду, а також першою жінкою, що стала прем’єром європейської держави.

Але дорога до цієї посади була дуже довгою і непростою. Як говорила сама «залізна леді», майже всім вона завдячує своєму батькові, який уважав: якщо в людини є талант, заривати його в землю — великий гріх. Він також стверджував, що людина зобов’язана поліпшити свою долю, доклавши максимум зусиль, змагаючись з іншими. І цей урок М.Тетчер запам’ятала на все життя.

«Консервативний» зліт

Батько «залізної леді» був власником бакалійної лавки, а таке походження не було типовим для людей, які займали посади в партії торі. Але можна сказати, що зв’язок з цією політичною силою у Маргарет виник ще в дитинстві: у 10 років вона брала участь у виборчій кампанії — розносила документи консервативної партії. Після закінчення школи М.Тетчер зайнялася вивченням хімії, проте незабаром усім, у тому числі і їй самій, стало зрозуміло: саме політика — її покликання.

У 1950 році М.Тетчер вперше взяла участь у виборах. Незважаючи на програш, «залізна леді» від своєї мети не відмовилася і через 9 років зуміла стати членом Палати громад. У своїй першій промові як парламентар вона виступила на підтримку закону про державні органи, вимагаючи від місцевих рад публічності зборів, а в 1961-му відмовилася підтримати офіційну позицію партії, проголосувавши за відновлення покарання у вигляді побиття різками.

На партійній конференції в 1966 р. М.Тетчер піддала критиці політику високих податків, яку проводив лейбористський уряд. Крім того, вона підтримала збереження страти і проголосувала проти послаблення закону про порядок розірвання шлюбу.

Після того, як 1970го до влади прийшли консерватори, М.Тетчер очолила Міністерство освіти. Одним із перших кроків на новій посаді стало скасування безкоштовної видачі молока в школах. Правда, зекономлені кошти пішли на оплату праці педагогів. Але до М.Тетчер приклеїлося в’їдливе прізвисько Викрадачка молока. У своїй автобіографії вона згодом писала: «Я отримала цінний урок. Накликала на себе максимум політичної ненависті за мінімум політичної вигоди».

Проте цей урок їй на користь не пішов, оскільки «відносини» зі сферою освіти не склалися і в майбутньому. Зменшення витрат на вищу освіту призвело до того, що М.Тетчер стала першим післявоєнним прем’єром Великої Британії, котрий закінчив Оксфордський університет і який не отримав статусу почесного доктора.

Війна з профспілками і не тільки

Але особливо насолила М.Тетчер не університетам, а профспілкам. Причому так сильно, що деякі їх представники досі не можуть пробачити образу. У вересні 2012 р. британські профспілки випустили футболки зі злими висловлюваннями щодо екс-прем’єра.

Прийшовши до влади, М.Тетчер багато зусиль спрямувала на боротьбу з цими організаціями, оскільки страйки, які вони проводили, завдавали значних збитків економіці. Були прийняті відповідні закони, які суттєво послабили вплив профспілок. Але страйки припинилися не відразу. В результаті наймасштабнішого з них — страйку шахтарів у 1984—1985 рр. — країна втратила 1,5  млрд фунтів.

Значення цієї події сама М.Тетчер прирівняла до війни за Фолклендські острови. «Нам довелося боротися з ворогом за межами країни. Ми завжди повинні знати про ворога всередині країни, з яким важче боротися і який становить велику небезпеку для свободи», — заявила вона. Обидві битви М.Тетчер у результаті виграла.

Більш того, відновлення суверенітету Великої Британії над островами британці схвалили, що зіграло позитивну роль під час чергових виборів. А перемога над профспілками закінчилася економічним підйомом. «Шокова терапія» подіяла.

На спаді кар’єри

Як відзначають експерти, найважливішими заходами, що стимулюють розвиток економіки Великої Британії, були: ухвалення закону про зниження стандартної ставки прибуткового податку, скорочення чисельності держапарату і витрат на його утримання. Держава також усунулася від прямого втручання у вирішення суто господарських завдань.

М.Тетчер також удалося замінити систему соціальних гарантій «для всіх» на нову шкалу цінностей — «кожен за себе». Проте, коли на початку 1990-х була проведена реформа оподаткування, М.Тетчер повною мірою відчула ці зміни на собі. Громадськість відреагувала на нововведення масовими демонстраціями.

Але цього разу холоднокровність «залізної леді» не допомогла. Її рейтинг знижувався, усередині партії виникли розбіжності. У результаті в 1990 р. новим лідером консерваторів і прем’єр-міністром Великої Британії став Джон Мейджор, а М.Тетчер подала у відставку.

Залишивши посаду, протягом 2 років вона була членом Палати громад. Але навіть після офіційного завершення політичної кар’єри «залізна леді» дозволяла собі висловлюватися про значимі міжнародні події. Так, у 1998 р. після арешту чилійського диктатора Аугусто Піночета, М.Тетчер закликала до його звільнення.

4 роки тому, оцінюючи власну діяльність, «залізна леді» заявила, що аніскільки не шкодує про свої дії під час прем’єрства. Що й недивно — іншого від цієї неординарної особистості чекати було складно.