Справедливість наперед

Суддя ВС пояснила, чому тотожність позовним вимогам — це основна проблема заходів забезпечення позову

Отримання судового рішення може зайняти роки. Таке очікування особливо критичне, коли спір відбувається навколо дітей. Як заходи забезпечення позову допомагають у цих спорах встановлювати справедливість наперед, до розгляду справи по суті?

Нормативне регулювання

В Асоціації правників України відбувся захід, присвячений питанню забезпечення позову у спорах щодо дітей. Суддя Касаційного цивільного суду Ольга Ступак розкрила дану проблематику та її окремі правові аспекти на прикладі судової практики.

Так, спікер зазначила, що відповідно до ст.149 Цивільного процесуального кодексу суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Таке забезпечення допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

ЦПК передбачає можливість забезпечення позову шляхом встановлення обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (п.3 ч.1 ст.150 ЦПК). Однак не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

О.Ступак зазначила, що одним із способів захисту прав та інтересів, який наразі використовується сторонами у спорах, що виникають із прав та обов’язків батьків та дітей, є забезпечення позову в спорах про визначення місця проживання дитини та усунення перешкод у вихованні дитини шляхом встановлення графіка побачень із дитиноб до вирішення спору судом по суті.

Суддя звернула увагу на те, що при встановленні графіку зустрічей із дитиною, необхідно порівнювати негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Наприклад, визначення місця та часу спілкування дитини із втратою емоційного зв’язку між позивачем і дитиною внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу. Так, слід встановлювати співмірність заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач щодо визначення місця та часу спілкування з дитиною, із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, за словами О.Ступак, нарівні із забезпеченням таких прав та інтересів дитини непоодинокими є випадки використання такого виду забезпечення позову шляхом встановлення графіка побачень із дитиною як інструменту маніпуляцій.

Дублювання вимог

Суддя навела ухвалу Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №369/1538/21 про відмову у відкритті касаційного провадження за необгрунтованісттю. Але цікавим є хід справи до подачі касаційної скарги.

У першій інстанції батько дочекався рішення із частковим задоволенням його позову. Відповідача було зобов’язано не чинити перешкод у спілкуванні і вихованні сина та встановлено графік побачень. Однак це не задовольнило позивача і він звернувся із апеляційною скаргою, а також із заявою про забезпечення позову.

В цій заяві батько просив зобов’язати відповідача відвозити до нього малолітнього сина на всі вихідні кожного другого тижня і забирати відповідно звідти ж за власний кошт. Окрім того, необхідно було забезпечити відеозв’язок щодня протягом години. Контроль за виконання цього обов’язку мав покладатись на відповідну службу у справах дітей та сім’ї, Національну поліцію та виконавчу службу.

Однак, апеляційним судом було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявлені заходи забезпечення позову за змістом є тотожними позовним вимогам. Тотожність способу забезпечення позову та позовних вимог помітив ВС й у справі №754/16432/20 (постанова від 22.09.2021).

У справі №756/326/20 (ухвала ВС від 3.03.2021) мати спочатку подала позов про визначення місця проживання дитини, а згодом звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей із сином та відвідування разом із нею та без присутності інших осіб практикуючого психолога. Апеляційним судом було частково задоволено ці вимоги, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, призначення яких полягає у встановленні годин побачень з метою налагодження психоемоційного контакту з дитиною, а також покладення на відповідача обов’язку не чинити перешкод зустрічам матері і дитини, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ще одним прикладом відмови у відкритті касаційного провадження за необґрунтованістю є ухвала ВС від 25.08.2020 у справі №466/2317/20. В ній спочатку було подано позов про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з матір’ю, а згодом — заяву про забезпечення позову.

Однак апеляційний суд задовільнив вимоги заяви частково. Було відмовлено у задоволенні вимог в частині щотижневого встановлення обов’язку для відповідача передавати дитину для почергового тижневого проживання зі своєю матір’ю за місцем її проживання, оскільки до вирішення спору по суті є недопустимим вжиття такого заходу забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Здвоєні прохання

Також в якості прикладу суддя навела справу №760/15413/19 (постанова ВС від 15.09.2021), в якій двічі подавалась заява про забезпечення позову в різні способи. У другій заяві позивач просила не лише заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на чинення їй перешкод у побаченнях, спілкуванні та проведенні разом часу з дочкою, а й заборонити закладу освіти почтакової школи перешкоджати таким побаченням. А також письмово повідомити працівників цього закладу про те, що постанова апеляційного суду не означає заборону їй відвідувати та бачитись з дочкою під час її перебування в почтаковій школі.

Суд першої інстанції відмовив у задоволені заяви, а суд апеляційної інстанції частково задовольнив її. ВС у свою чергу постанову апеляційного суду скасував, а ухвалу першої інстанції залишив в силі.

Двічі подавалась заява про забезпечення позову в різні способи й у справі №760/15413/19 (постанова ВС від 25.11.2020). ВС змінив мотивувальну та резолютивну частини рішення апеляційного суду.

О.Ступак присвятила увагу також постанові об’єднаної палати КЦС від 14.02.2022 у справі №754/7569/21. У ній суд дійшов висновку про те, що з урахуванням положень п.«b» ч.2 ст.7 та ст.12 Гаазької конвенції позивачі у справах про повернення дитини до іноземної держави можуть подавати до суду клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову. Зокрема, такими заходами забезпечення можуть бути заборона дитині в будь-якому супроводі перетинати державний кордон України. Таким чином судом було скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі ухвалу суду першої інстанції, якою вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та малолітній дитині перетинати державний кордон України до закінчення розгляду справи по суті. Адже обраний позивачем спосіб забезпечення позову є адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Однак таких спосіб забезпечення позову доступний лише для категорій спорів за конвенцією.

Закон і Бізнес