Безпечний розвиток

ІТ є не самоціллю, а засобом зробити судову систему доступною для інших

Воєнні реалії змушують не тільки змінювати практику розгляду спорів, але й сам підхід до правосуддя. Чи не марні покладені сподівання на електронне судочинство і як розвивати кіберправосуддя? Судді ВС звернулись до практики та власних міркувань на цю тему.

Компенсація замість шкоди

Судді Касаційного цивільного суду в межах Східноукраїнського судового форуму висвітлили актуальні питання з розгляду спорів, пов’язаних із захистом прав фізичних осіб в умовах воєнного стану в Україні.

Суддя КЦС Ольга Ступак звернулась до актуальної та обговорюваної протягом всього воєнного стану теми відшкодування шкоди. Спікер детально розглянула питання відшкодування шкоди, завданої фізичним особам. О.Ступак ознайомила учасників заходу з напрацьованими висновками Верховного Суду щодо зазначеної проблематики та зауважила, що поки ВС ще не розглянув по суті справу за позовами до країни-агресора про відшкодування шкоди. Натомість із 2014 року напрацьовувалася судова практика про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройного конфлікту, за позовами до держави Україна.

Так, у постанові від 4.09.2019 у справі №265/6582/16-ц Велика палата ВС сформулювала висновок, що держава Україна не має відшкодовувати таку шкоду, але повинна сплатити компенсацію за невиконання обов’язку впровадити ефективний механізм відшкодування такої шкоди.

4.03.2020 у справі №237/557/18-ц КЦС окремою ухвалою рекомендував Кабінету Міністрів розробити спеціальний порядок відшкодування такої шкоди. І постановою КМУ від 2.09.2020 №767 запроваджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ.

Доповідач наголосила, що в позовах до країни-агресора важливо обґрунтувати юрисдикцію суду України щодо розгляду таких справ. При цьому варто застосовувати висновки, викладені в постанові КЦС від 18.05.2022 у справі №760/17232/20-ц. Крім іншого, в ній зазначено, що звернення до суду України — це єдиний спосіб захисту порушених прав. «Цей висновок можна вважати універсальним», — підсумувала О.Ступак.

Етичний кредитодавець

Про матеріальний вимір, на який вплинула війна, розповів і наступний доповідач. У своєму виступі, присвяченому вирішенню кредитних спорів і зверненню стягнення на предмет іпотеки в умовах воєнного стану, суддя КЦС Сергій Мартєв проаналізував зміни до законодавства, які відбулися з початку війни.

Одним із перших став закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного часу», який набрав чинності 17.03.2022. Зокрема, доповідач звернув увагу на пп.18, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу.

Пункт 18 цих положень суттєво змінює умови нарахування неустойки (штрафу, пені) у зв’язку із введенням воєнного, надзвичайного стану, а п.19 продовжує дію строків, визначених стст.257—259 і ст. 559 ЦК, на час дії  воєнного, надзвичайного стану.

Говорячи про зміни в законі «Про іпотеку», С.Мартєв згадав про судову практику Верховного Суду щодо зупинення виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, суддя наголосив, що змінилися правила споживчого кредитування. Під час врегулювання простроченої заборгованості в період дії воєнного стану в Україні та 90 днів після його закінчення кредитодавець або його представники зобов’язані дотримуватися етичної поведінки щодо споживача. Але за умови, що споживач чи його близькі належать до захищених категорій осіб (військовослужбовці, які проходять службу чи отримали інвалідність внаслідок проходження військової служби, члени сімей загиблих чи зниклих безвісти військовослужбовців, особи, які перебувають у полоні чи зникли безвісти).

Одним із нововведень під час розгляду кредитних спорів став особливий суб’єкт позичальника військовослужбовці, члени їхніх сімей і внутрішньо переміщені особи, а також пільги, надані їм новим законодавством.

Користь від недоліків

Не оминули судді і питання довкола цифровізації правосуддя, яке вкотре актуалізувалось на фоні війни. Так, суддя КЦС Наталія Сакара закцентувала увагу на двох підходах ВС щодо допустимості та недопустимості звернення до суду з електронним процесуальним документом. Документ у разі такої подачі вважається належним і допустимим, якщо направлений:

на офіційну електронну адресу суду;

через підсистему «Електронний суд», а спосіб звернення осіб, які беруть участь у справі, шляхом направлення підписаних електронних документів на офіційну електронну пошту судів не передбачений чинним цивільним процесуальним законодавством.

Але слід зважати і на окремі нюанси. Наприклад, не є тотожними за часовими вимірами поняття «підписання електронним цифровим підписом» та «перевірка електронного цифрового підпису». При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення суди мають враховувати саме час підписання документів електронним цифровим підписом. Такий висновок міститься у постанові ВС від 9.06.2021 у справі №755/10972/19.

У разі ж якщо подана на офіційну електронну адресу суду заява (позовна заява, скарга) не містить електронного цифрового підпису, а, як приклад, на ній наявний відсканований підпис особи, що її подає, то вона вважається такою, що не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу, та у разі не усунення цього недоліку підлягає поверненню (постанова ВС від 26.05.2021 у справі №565/195/19).

Відповідна практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що відмова судів через брак обладнання у прийнятті позовних заяв в електронній формі порушує право на доступ до суду («Lawyer Partners A.S. v. Slovakia»). А недоліки програми, які унеможливлюють прийняття такої заяви до розгляду чи будь-які перебої в роботі електронної системи документообігу повинні тлумачитись на користь особа, яка подає відповідні документи («Xavier Lucas v. France», «Tence v. Slovenia»).

Також Н.Сакара звернула увагу на особливості розгляду справи з використанням відеоконференції. Якщо особа не пізніше п’яти днів до судового засідання подасть заяву у вигляді окремого процесуального документа про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, направивши її копію іншим учасникам справи, або включить таке клопотання до змісту іншої заяви, що подається до суду, то у разі її нерозгляду або безпідставної відмови у задоволенні розгляд справи судом буде відбуватися з порушенням вимог рівноправності сторін. Відповідний висновок міститься у постанові ВС від 9.06.2021 у справі №521/14321/19.

До речі, несвоєчасний розгляд заяв чи клопотань у такому форматі може призводити до доволі серйозних наслідків. Як приклад, невирішення заяви про відвід судді свідчить про те, що розгляд відбувався неповноважним складом суду (постанова ВС від 27.05.2020 у справі №2-18/11).

Не самоціль, а засіб

Наголосив на важливості запровадження в судочинстві цифрових технологій і суддя КЦС Сергій Бурлаков. У доповіді, яка отримала назву «Війна як поштовх до кіберсправедливості» суддя наголосив на тому, що в умовах війни застосування цифрових технологій може зекономити кошти.

За словами судді, підвищення ефективності та результативності судової системи є однією з головних причин розгортання кіберправосуддя. Але при цьому слід враховувати, що ІТ є не самоціллю, а засобом зробити судову систему доступною для інших. І важливо зберігати певну відстороненість від повсякденного технологічного застосування, встановлюючи, чи відповідає це інтересам суспільства і якості правосуддя.

Також розвиток кіберправосуддя передбачає застосування індивідуального підходу, а тому при розробці ІТ-проектів слід належним чином враховувати багато нетехнічних аспектів. Окрім того, важливим аспектом є і навчання персоналу, оскільки це дозволяє охоплювати всі ситуації, в яких застосовуються інформаційні та комунікаційні технології в частині процесу вирішення спорів для пришвидшення застосування та більш сильної дифузії реалізованих інструментів.

С.Бурлаков зазначив, що звісно такий розвиток корелюється із вжиттям заходів із кібербезпеки. Однак, вважає суддя, між безпекою, яка настільки слабка, що ставить під загрозу цифрову систему, і безпекою, яка є настільки жорсткою, що придушує будь-яку ініціативу, потрібно знайти баланс і чітко сформулювати його у політиці управління ризиками, а не просто їх уникати.

Судді КЦС також присвятили доповіді питанням спадкування, встановлення фактів смерті та народження, а також захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування. Адже фактично кожен із правових вимірів зазнав своїх змін, продиктованих сьогоднішніми реаліями.

Закон і Бізнес